24 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/22229/25
Провадження № 22-ц/820/2446/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви позивачеві,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна про відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 зазначив, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі №2270/14181/11 зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у його паспорт громадянина України, який видати йому на руки. Це рішення суду не виконане до теперішнього часу, внаслідок чого позивачеві завдано моральної шкоди. Зокрема, він зазнав душевних страждань через відмову у здійсненні правосуддя, було порушено його право на справедливий суд і судовий захист, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області раніше стягнув з держави Україна на користь позивача моральну шкоду за невиконання цього ж рішення суду. Натомість невиконання рішення суду є триваючим правопорушенням, а тому позивачеві має бути відшкодована моральна шкода за період до 1 червеня 2025 року.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з держави Україна на свою користь шістсот шістдесят шість центильйонів гривень моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві.
Суд керувався тим, що позовна заява за своїм змістом не відповідає вимогам процесуального закону, а ОСОБА_1 не усунув її недоліки відповідно до ухвали від 7 серпня 2025 року.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції посилаючись на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно повернув позовну заяву позивачеві, чим порушив його право на доступ до правосуддя та справедливий суд.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд ухвалою від 15 жовтня 2025 року залучив Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області до участі у справі як представника держави Україна у спірних правовідносинах.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість постановленої судом ухвали.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми статей 167, 170 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та норми статей 58, 175, 185 ЦПК України. Також суд не врахував норми статей 122-124 ЦПК України.
У зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 6 серпня 2025 року.
Суд ухвалою від 7 серпня 2025 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків. При цьому суд керувався тим, що позовна заява ОСОБА_1 за своїм змістом не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки в ній не зазначено орган державної влади, який повинен представляти інтереси держави Україна у спірних правовідносинах.
24 вересня 2025 року ОСОБА_1 отримав ухвалу суду від 7 серпня 2025 року про недоліки позовної заяви.
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про незгоду з указаними недоліками позовної заяви.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частини першої статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
В силу статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом частини четвертої статті 58 ЦПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади), або через представника.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частин четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вимоги до змісту позовної заяви встановлені частиною третьою статті 175 ЦПК України, згідно якої заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як передбачено статтею 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Реалізуючи принцип верховенства права, суд при розгляді справи застосовує норми міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви №6778/05, справа «МПП «Голуб» проти України», зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа "Golder v. The United Kingdom", рішення від 21 лютого 1975 року, серія АN18, пункти 28-36). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі "Brulla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, пункт 33).
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення у справі "Bellet v. France" від 4 грудня 1995 року, серія А, №333-Б, пункт 36).
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що заява, з якою особа звертається до суду за захистом своїх прав, свобод чи законних інтересів, повинна відповідати вимогам процесуального закону та бути оплачена судовим збором.
Якщо заява не відповідає цим критеріям, то суд постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали заявникові.
Така заява може бути повернута заявникові лише за умови, що після отримання ухвали суду про усунення недоліків останній ухилився від виконання вимог, указаних у цій ухвалі.
Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органами державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяно шкоду. Водночас, залучення або ж незалучення до судового вирішення спору такого органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не орган державної влади, який порушив права чи інтереси позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц і від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не вказав орган державної влади, до компетенції якого віднесено представництво інтересів держави Україна у спірних правовідносинах. Водночас ця обставина не є перешкодою для прийняття позовної заяви, оскільки суд вправі був із власної ініціативи визначити такий орган і залучити його до участі у справі.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані фактичні обставини та чинні норми закону, та дійшов помилкового висновку про недолік позовної заяви ОСОБА_1 .
Позовна заява ОСОБА_1 містить зрозумілий зміст позовних вимог і достатній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує ці вимоги.
Відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху та повернення її позивачеві.
Крім того, місцевий суд обчислив процесуальний строк із порушенням норм статей 122-124 ЦПК України та повернув позовну заяву ОСОБА_1 до спливу визначеного ним десятиденного строку з дня вручення ухвали для усунення недоліків (24 вересня 2025 року), який закінчився 6 жовтня 2025 року.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального закону та перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому в силу частини першої статті 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви позивачеві скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Карплюк О.І.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 30