Справа № 599/624/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/333/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.382 КК України
19 листопада 2025 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою прокурора Зборівського відділу Бережанської окружної прокуратури на вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2025 року, -
Встановила:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мала Цвіля Новоград-Волинського району Житомирської області, зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України; з середньою технічною освітою; на утриманні неповнолітніх дітей не має, особа з інвалідністю ІІІ групи, не депутата, судимого
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.382 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн;
- за ч.3 ст.358 КК України у виді трьох років позбавлення волі;
- за ч.3 ст.382 КК України у виді три роки шість місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 покарання у виді три роки шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк один рік шість місяців з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України, зокрема, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід у виді застави, обраний ОСОБА_9 під час досудового слідства, згідно ухвали слідчого судді 599/2443/24 від 07 лютого 2025 року залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Згідно вироку суду, за невстановлених органом досудового розслідування обставин, дати та часу, однак, не пізніше 17 серпня 2024 року, ОСОБА_7 отримав бланк повістки про виклик особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду та уточнення військово-облікових даних, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року (додаток 1 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період), та в нижній частині якої навпроти запису «підполковник» ОСОБА_11 невстановленою особою виконано та завірено печаткою « ІНФОРМАЦІЯ_3 «II» *Код НОМЕР_1 *» рукописний підпис.
В подальшому, 17 серпня 2024 року о 10 годині 53 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в салоні автомобіля марки «Citroen Jumpy» д.н.з. НОМЕР_2 , зупинившись на вул. Мала Безкупчина в селі Озерна Тернопільського району Тернопільської області, діючи умисно, з метою унеможливлення вручення в майбутньому ОСОБА_12 , працівниками органів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повісток про виклик, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 не являється особою, уповноваженою на складання, видачу та посвідчення повістки про виклик особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за допомогою канцелярської ручки для письма вніс до зазначеного вище бланку повістки про виклик особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні завідомо неправдиві відомості: у рядку «кому» - « ОСОБА_12 »; у рядку «який проживає» - «м.Зборів»; у рядку «повістка №» - «12/114»; у рядку «пропонуємо Вам прибути» - «16.09.2024 о 09:00 год», надавши тим самим вказаному бланку повістки статусу офіційного документа.
Вказаними діями ОСОБА_7 здійснив підроблення офіційного документу повістки про виклик ОСОБА_12 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16.09.2024, після чого передав вказаний підроблений офіційний документ ОСОБА_12 для використання його останнім в майбутньому шляхом пред'явлення даного документу працівникам органів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у випадку зупинки ними ОСОБА_12 з метою унеможливлення вручення ними інших повісток про виклик ОСОБА_12 до органів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Крім того, ОСОБА_7 за невстановлених органом досудового розслідування обставин у точно не встановлені дату та час, однак не пізніше 17.08.2024, отримав бланк повістки про виклик особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду та уточнення військово-облікових даних, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (додаток 1 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період), та в нижній частині якої навпроти запису «підполковник» ОСОБА_11 невстановленою особою виконано та завірено печаткою « ІНФОРМАЦІЯ_3 «II» *Код НОМЕР_1 *» рукописний підпис.
В подальшому, 17.08.2024 о 10 годині 55 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в салоні автомобіля марки «Citroen Jumpy» д.н.з. НОМЕР_2 , зупинившись на вул. Мала Безкупчина в селі Озерна Тернопільського району Тернопільської області, діючи умисно, повторно, з метою унеможливлення вручення в майбутньому ОСОБА_13 , працівниками органів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повісток про виклик, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 не являється особою, уповноваженою на складання, видачу та посвідчення повістки про виклик особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за допомогою канцелярської ручки для письма вніс до зазначеного вище бланку повістки про виклик особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні завідомо неправдиві відомості: у рядку «кому» - « ОСОБА_13 »; у рядку «який проживає» - «м. Зборів»; у рядку «повістка №» - «17»; у рядку «Вам належить з'явитись до» - « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; у рядку «пропонуємо Вам прибути» - «16.09.2024 о 09:00 год», надавши тим самим вказаному бланку повістки статусу офіційного документа.
Також, ОСОБА_7 за невстановлених органом досудового розслідування обставин у точно не встановлені дату та час, однак не пізніше 23.10.2024, отримав бланк повістки про виклик особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду та уточнення військово-облікових даних, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (додаток 3 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період), та в нижній частині якої навпроти запису «майор» ОСОБА_14 останнім виконано рукописний підпис, який невстановленою особою завірено печаткою «Міністерство оборони України Тернопільський районний центр комплектування та соціальної підтримки «II» *Код26629468*.
В подальшому, 23.10.2024 у денну пору доби у точно не встановлений органом досудового розслідування час ОСОБА_7 , перебуваючи на прилеглій до ставку міста Зборів Тернопільської області території, діючи умисно, повторно з метою унеможливлення вручення в майбутньому ОСОБА_12 , працівниками органів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повісток про виклик, усвідомлюючи, що він не являється особою, уповноваженою на складання, видачу та посвідчення повістки про виклик особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за допомогою канцелярської ручки для письма вніс до зазначеного вище бланку повістки про виклик особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні завідомо неправдиві відомості: у рядку «кому» - « ОСОБА_12 »; у рядку «який проживає» - «м. Зборів»; у рядку «повістка №» - «12/701»; у рядку «пропонуємо Вам прибути» - «22.11.2024 р. о 09:00 год.», надавши тим самим вказаному бланку повістки статусу офіційного документа.
Крім цього, вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 21.06.2024 у справі № 599/1291/2024, який набрав законної сили 22.07.2024, ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень. Штраф ним сплачено 22 липня 2024 року. Постановою судді Зборівського районного суду Тернопільської області від 14.11.2024 у справі № 599/2200/24 ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту терміном на п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 10 років. Вказана постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 25.11.2024.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.
Разом з тим, ОСОБА_7 , який повідомлений про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами, будучи засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, достовірно знав про наявність вказаної постанови та вироку суду, які набрали законної сили та ознайомлений з ними, не виконуючи постанову суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч рішення суду, 20 березня 2025 року приблизно о 13:07 год здійснював керування автомобілем марки «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Шевченка, села Озерна, Тернопільського району, Тернопільської області, та був зупинений працівниками СРПП ВП № 2 (м. Зборів) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області за порушення Правил дорожнього руху, які щодо нього склали постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4313102 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 276614 та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 283331 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
27 березня 2025 року приблизно о 16:46 год ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне невиконання постанови судді Зборівського районного суду Тернопільської області від 14.11.2024 у справі № 599/2200/24 про позбавлення його права керування транспортними засобами, здійснював керування автомобілем марки «Citroen lumpy», реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Шевченка, села Озерна, Тернопільського району, Тернопільської області, в ході чого був зупинений працівниками СРПП ВП №2 (м. Зборів) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області за порушення Правил дорожнього руху, які щодо нього склали протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 283331 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП.
Аналогічно всупереч постанови судді Зборівського районного суду Тернопільської області від 14.11.2024 у справі № 599/2200/24 ОСОБА_7 10.06.2025 приблизно 09:00 год здійснював керування автомобілем марки «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Шевченка, села Озерна, Тернопільського району, Тернопільської області, та був зупинений працівниками СРПП ВП №2 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області за порушення Правил дорожнього руху, які винесли щодо нього адміністративну постанову серії ЕНА № 4935127, за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 357220 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 357199 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не зупиняючись на вчиненому 11.06.2025 приблизно о 14:10 год ОСОБА_7 , здійснював керування автомобілем марки «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_2 по автомобільній дорозі М- 09 сполученням Тернопіль-Львів-Рава-Руська, 27 км та був зупинений працівниками СРПП ВП №2 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області за порушення Правил дорожнього руху, які щодо нього склали протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 358506 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 358510 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Таким чином своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушень, передбачених ч.1 ст.358 КК України, тобто підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи і який надає права та звільняє від обов'язків з метою використання його іншою особою; ч.3 ст.358 КК України, тобто підроблення офіційних документів, які видаються та посвідчуються особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи і які надають права та звільняють від обов'язків з метою використання їх іншими особами вчинених повторно; ч. 3 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконані постанови суду, що набрала законної сили, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений статтею 382 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_7 , просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та призначити покарання: за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн; за ч.3 ст.358 КК України у виді трьох років позбавлення волі; - за ч.3 ст.382 КК України у виді трьох роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Свої доводи мотивує тим, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Вказує, що суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.75 КК України порушив засади призначення покарання, оскільки використання обвинуваченим підроблених повісток має безпосередній негативний вплив на процеси мобілізації.
При цьому судом не враховано обставини, що обтяжують покарання, а саме рецедив злочинів та повторність, що були вказані в обвинувальному акті, але у вироку їх не зазначено.
Крім того при призначенні покарання за ч.3 ст.382 КК України суд всупереч санкції статті не призначив додаткового покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю.
Зокрема вчинені кримінальні правопорушення були виявлені при порушенні обвинуваченим ПДР України, тому доцільним є позбавлення ОСОБА_9 права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просить задовольнити апеляцію, з мотивів викладених у ній, захисника та обвинуваченого, що вважають вирок суду законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно статті 392 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочинів, передбачених ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.382 КК України, є обґрунтованими та ніким із учасників не оспорюються, а отже в апеляційному порядку не переглядаються.
На думку колегії суддів під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги прокурора з приводу невідповідності призначеного судом покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчинених ним злочинів.
Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта.
В даному випадку, призначаючи ОСОБА_7 за ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.382 КК України покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України, суд першої інстанції його визначив вірно, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, так як воно відповідає вчиненому злочину та особі обвинуваченого, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень.
За змістом ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого визнав сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Так, суд першої інстанції правильно послався на активне сприяння розкриттю злочину, що пом'якшує покарання, оскільки, виходячи зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 66 КК, вона є самостійною обставиною, яка пом'якшує покарання. Врахування цієї обставини при призначенні покарання, за умови встановлення її наявності у кримінальному провадженні, є обов'язковим для суду, незалежно від тяжкості вчиненого злочину. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчать про те, що в особі винного відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності. Визнання даної обставини такою, що пом'якшує покарання, стимулює осіб, які вчинили злочини, до критичної переоцінки своєї діяльності, а також сприяє своєчасному розкриттю злочинів.
Також судом встановлено, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні ним даного кримінального правопорушення та погодився з фактичними обставинами його вчинення, за обставин встановлених органом досудового розслідування,
З огляду на обставину, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжує покарання, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що ці обставини, а також дані про особу винного, в своїй сукупності та співвідношенні знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.382 КК України та свідчать про можливість призначення йому покарання за вказаний злочин із застосуванням ст.75 КК України, а отже суд прийшов до вірного переконання про призначення ОСОБА_7 покарання у мінімальному розмірі, встановленому санкцією статті, і з таким рішенням суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів.
Крім того, за змістом ст.ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Зваживши на наведені обставини, суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.75 КК України суд у повній мірі дотримався зазначених вимог. Так, суд врахував: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, що на даний час є військовослужбовцем, відношення обвинуваченого до скоєного; його посткримінальна поведінка.
Зазначені обставини стали підставою для призначення покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України із встановленням терміну іспитового строку, оскільки місцевий суд дійшов вірного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе без його ізоляції від суспільства, оскільки з врахуванням даних про особу обвинуваченого та фактичних обставин кримінального провадження саме таке покарання є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
На несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання й видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватися під час призначенні покарання.
Таких невідповідностей при призначенні покарання ОСОБА_7 колегією суддів не встановлено.
Ураховуючи наведене та зважаючи на конкретні обставини цього кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, встановлені місцевим судом дані про особу ОСОБА_7 , його поведінку після вчинення злочину, відношення до скоєного та критичний осуд своєї поведінки, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжує покарання, колегія суддів вважає, що досягти мети покарання та попередження вчинення ОСОБА_9 нових злочинів можливо без його ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою.
Разом з тим, призначаючи ОСОБА_9 покарання за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, місцевий суд без застосування ст.69 КК України та не мотивуючи такого свого рішення, помилково не визначив останньому додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, застосування якого, відповідно до санкції цієї статті є безальтернативним.
За таких обставин, враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів вважає за необхідне вирок в частині призначення покарання за ч.3 ст.382 КК України скасувати та в цій частині постановити новий вирок за яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч.3 ст.382 КК України у виді три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 покарання у виді три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік.
При цьому, визначаючи вид доаткового покарання, колегія суддів виходить з того, що інкриміновані ОСОБА_9 діяння за ч.3 ст.382 КК України пов'язані із невиконанням рішення суду із заборони керування транспортними засобами на певний строк.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора Зборівського відділу Бережанської окружної прокуратури на вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2025 року задовольнити частково.
Вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2025 року в частині призначеного покарання - скасувати і ухвалити в цій частині новий вирок.
Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,3 ст.358, ч.3 ст.382 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн;
- за ч.3 ст.358 КК України у виді трьох років позбавлення волі;
- за ч.3 ст.382 КК України у виді три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 покарання у виді три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк один рік шість місяців з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України, зокрема, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 серпня 2025 року залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді