Справа №577/6235/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/525/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
Іменем України
19 листопада 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 577/6235/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.10.2025 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про продовження тримання під вартою, змінити ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у певний час доби з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, оскільки пред'явлена підозра є необгрунтованою, органом досудового розслідування не доведено існування обставин, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК, які б давали підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу. ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні нетяжких злочинів, раніше не судимий, слідчий суддя невірно оцінив поведінку підозрюваного до моменту його затримання, яка не свідчить про його переховування від органу досудового розслідування. В ході досудового розслідування отримані всі докази, що свідчить про зменшення зазначених в клопотанні слідчого ризиків, ОСОБА_8 є військовослужбовцем, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, ряд нагород, постійне місце проживання, хворіє.
23.10.2025 до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням погодженим з прокурором Шосткинської окружної прокуратури, звернувся слідчий СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області, в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, яке обгрунтував тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 146 КК, досудове розслідування в якому не завершено, а ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, існують та не зменшились.
Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.10.2025 підозрюваному ОСОБА_8 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30.11.2025 без визначення розміру застави. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що досудове розслідування триває, ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, зазначені в клопотанні існують та не зменшилися, тому відсутні підстави для застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 і 8 ст. 176 КПК. Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу, як і його продовження, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 2 ст. 177 КПК), а згідно ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Здійснивши розгляд клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою і задовольнивши його, слідча суддя суду першої інстанції дійшла обґрунтованого висновку про наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 146 КК.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів відповідно п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК, а будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості оголошеної підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». У справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88) ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу». Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому на даному етапі досудового розслідування не оцінюється правильність кваліфікації кримінальних правопорушень, а лише з урахуванням доказів встановлюється наявність підстав вважати імовірною та достатньою причетність ОСОБА_8 до обставин, що в ньому розслідуються, тому доводи захисника ОСОБА_9 з цього приводу задоволенню не підлягають.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав'язків тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Хоч КПК і не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_8 в силу тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення. Врахування тяжкості кримінального правопорушення при цьому має свій раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню, так як небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»).
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, а саме те, що підозрюваний проходить військову службу у тій же місцевості, що і потерпілі, є військовослужбовцем і може чинити спроби тиску на них, оскільки відповідно ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Слідчий суддя суду першої інстанції вірно врахував, що підозрюваний також може вчинити інше кримінальне правопорушення, і цей ризик не зменшився, обґрунтувавши наявність цього ризику в своїй ухвалі, тому доводи апеляційної скарги про відсутність встановлених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Разом з тим, колегія суддів, зважаючи на вимоги ч. 1, 2 ст. 183 КПК вважає, що слідчим суддею суду першої інстанції неповно досліджені обставини, що враховуються при застосуванні такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Так, за приписами п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Колегія суддів звертає увагу на те, що стороною обвинувачення не доведено і не надано доказів того, що з моменту вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру останній вчинив будь-які дії на перешкоджання провадженню досудового розслідування, вчиняв тиск на потерпілого, або скоїв дії щодо ухилення від виконання своїх процесуальних обов'язків.
Припинення протиправних дій ОСОБА_8 за 100 км від місця злочину саме по собі не підтверджує факту його переховування від органу досудового розслідування, а доказів того, що останній якимось чином намагався уникнути правосуддя матеріали клопотання не містять, не надано таких і під час апеляційного перегляду провадження.
З урахуванням наведених обставин, особи ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні нетяжких кримінальних правопорушень, за які йому може бути призначено найсуворіше покарання як за ч. 1 ст. 289 КК, так і ч. 2 ст. 146 КК, до п'яти років позбавлення волі, а також враховуючи фактичні обставини їх вчинення, зокрема, характер протиправної поведінки підозрюваного, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК.
Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК), а істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту та покласти передбачені кримінальним процесуальним законом обов'язки.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.10.2025 відносно ОСОБА_11 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу.
Клопотання слідчого СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_12 про продовження строку тримання під вартою задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобового залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_11 обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (залежно від стадії провадження);
- не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (залежно від стадії провадження);
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд (залежно від стадії провадження) про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_13 та свідками в даному провадженні щодо обставин кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт(и) або інший документ(и), що дає право виїзду за межі України.
Виконання ухвали покласти на слідчого СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_12 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника у кримінальному провадженні.
Роз'яснити ОСОБА_14 , що у разі, якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (залежно від стадії провадження), без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.
Роз'яснити ОСОБА_14 , що відповідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Звільнити ОСОБА_11 з-під варти.
Встановити строк дії ухвали до 30.11.2025 включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4