Номер провадження: 22-ц/813/7177/25
Справа № 523/2083/25
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Комлева О. С.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 30 липня 2025 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Сувертак І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка уа» про захист прав споживачів шляхом визнання договору недійсним, визнання зобов'язання припиненим, зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання повернути грошові кошти, -
У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка уа» про захист прав споживачів шляхом визнання договору недійсним, визнання зобов'язання припиненим, зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання повернути грошові кошти.
Під час розгляду справи, представник позивача - адвокат Звєзділіна-Полішко А.Д. звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії щодо нарахування та стягнення заборгованості, відсотків, пені, штрафів та будь-яких інших фінансових санкцій за договором про споживчий кредит «Оплата частинами» № 24102237355521 від 22.10.2024 року, який укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішення у справі;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «ПриватБанк» списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_2 в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом за договором про споживчий кредит «Оплата частинами» № 24102237355521 від 22.10.2024 року, який укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішення у справі.
В обґрунтування заяви зазначила, що до суду був поданий позов про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним договору про споживчий кредит «Оплата частинами» № 24102237355521 від 22.10.2024 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» та застосування наслідків його недійсності.
Оскаржуваний договір містить положення про нарахування відсотків, комісій, штрафних санкцій, які банк продовжує застосовувати навіть після подання позову, що призводить до постійного збільшення розміру заборгованості.
Оскільки, станом на дату подачі заяви про забезпечення позову, банк продовжує надсилати позасудові вимоги та повідомлення про наявну заборгованість та вимагає її сплати, позивачка просила задовольнити заяву про забезпе6чення позову.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 30 липня 2025 року заява представника позивача - адвоката Звєзділіної-Полішко А.Д.про вжиття заходів забезпечення позову задоволена.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії щодо нарахування та стягнення заборгованості, відсотків, пені, штрафів та будь-яких інших фінансових санкцій за договором про споживчий кредит «Оплата частинами» № 24102237355521 від 22.10.2024 року, який укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішення у справі.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «ПриватБанк» списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_2 в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом за договором про споживчий кредит «Оплата частинами» № 24102237355521 від 22.10.2024 року, який укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішення у справі.
Не погодившись з ухвалою суду, Яковлєва-Ангеловська О.А., представник АТ КБ«ПриватБанк» звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що забезпечення позову у спосіб, вказаний позивачкою є по суті вирішенням її спору в частині однієї з позовних вимог, що суперечить ч. 10 ст. 150 ЦПК України, а тому такий захід не є можливим.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Звєзділіна-Полішко А.Д., представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування ухвали суду, яка винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В судове засідання, призначене на 11 листопада 2025 року представник ТОВ«Розетка уа» не з'явився, був сповіщений належним чином (а.с. 76 зв.б.).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , представника АТ КБ «ПриватБанк», адвоката Звєзділіної-Полішко А.Д., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Задовольняючи заяву представника позивача - адвоката Звєзділіної-Полішко А.Д.про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також суд зазначив, що вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає, що суд оцінює співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Виходячи зі змісту статей 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: ТОВ «Розетка уа» про захист прав споживачів шляхом визнання договору недійсним, визнання зобов'язання припиненим, зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання повернути грошові кошти, в якому просила:
- визнати недійсним договір про споживчій кредит «Оплата частинами» №24102237355521 від 22.10.2024 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» та застосувати наслідки його недійсності;
- визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит «Оплата частинами» №24102237355521 від 22.10.2024 року;
- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати усі обов'язкові платежі, проценти, відсотки, пеню та інші штрафні санкції, що були нараховані по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 в АТ КБ «ПориватБанк» в результаті укладення договору про споживчий кредит «Оплата частинами» №24102237355521 від 22.10.2024 року;
- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 усі стягнуті грошові кошти (платежі) на виконання договору про споживчий кредит «Оплата частинами» №24102237355521 від 22.10.2024 року, включаючи стягнуті відсотки, проценти, обов'язкові платежі та усі штрафні санкції.
Під час розгляду справи, представник позивача - адвокат Звєзділіна-Полішко А.Д. звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії щодо нарахування та стягнення заборгованості, відсотків, пені, штрафів та будь-яких інших фінансових санкцій за договором про споживчий кредит «Оплата частинами» № 24102237355521 від 22.10.2024 року, який укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішення у справі;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «ПриватБанк» списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_2 в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом за договором про споживчий кредит «Оплата частинами» № 24102237355521 від 22.10.2024 року, який укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішення у справі.
В обґрунтування заяви зазначила, що до суду був поданий позов про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним договору про споживчий кредит «Оплата частинами» № 24102237355521 від 22.10.2024 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» та застосування наслідків його недійсності, посилаючись на те, що оскаржуваний договір містить положення про нарахування відсотків, комісій, штрафних санкцій, які банк продовжує застосовувати навіть після подання позову, що призводить до постійного збільшення розміру заборгованості.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції застосувавши захід забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії щодо нарахування та стягнення заборгованості, відсотків, пені, штрафів та будь-яких інших фінансових санкцій та заборони АТ КБ «ПриватБанк» списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_2 в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом за договором про споживчий кредит «Оплата частинами» № 24102237355521 від 22.10.2024 року, який укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» не звернув уваги на те, що запропонований заявником захід забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, тобто є предметом позову та є недоцільним.
Колегія суддів звертає увагу, що під час оцінки зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову у заявлений спосіб і з заявлених підстав.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у застосуванні вказаного заходу забезпечення позову.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 353 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.
З урахуванням того, що справа не розглянута по суті предмету спору, розподіл судових витрат, сплачених апелянтом за подання апеляційної скарги, має бути здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 30 липня 2025 року- скасувати.
Ухвалити постанову.
Заяву адвоката Звєзділіної-Полішко Анастасії Дмитрівни про вжиття заходів забезпечення позову - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 24 листопада 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ С.М. Сегеда