Номер провадження: 11-сс/813/2229/25
Справа № 509/6034/25 1-кс/509/927/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу у режимі відеоконференції прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, в рамках кримінального провадження №12025162380000542, внесеного до ЄРДР 26 жовтня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло в період часу з 00 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , до 27 грудня 2025 року.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним, інкримінованого кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак сторона обвинувачення не довела необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу. Тому, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема того, що підозрюваний одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання на території Одеської області, працевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, слідчий суддя дійшов висновку, що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчим суддею при ухваленні рішення враховано лише характеризуючи данні підозрюваного. У свою чергу, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор підтримала доводи та вимоги поданої апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Захисник та підозрюваний заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК України ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.
Відповідно до клопотання у провадженні СВ ВП № 1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162380000542 26 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (а.с. 6).
В рамках вказаного кримінального провадження 26 жовтня 2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за кваліфікуючими ознаками: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням травматичної зброї (а.с. 48-50).
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, прийшла до висновку, що факти та відомості, які були озвучені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру. Про це, зокрема, свідчать зібрані у ході досудового розслідування докази, а саме: протокол огляду місця події від 26 жовтня 2025 року; протоколи допиту потерпілого ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ; протокол обшуку транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Tesla Model S», д.н.з. НОМЕР_1 .
В апеляційній скарзі сторони не оспорюються зазначені висновки слідчого судді. Втім, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є необхідність встановлення судом наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що є необхідним елементом для вирішення інших питань, які порушуються прокурором в апеляційній скарзі, колегія судів погоджується із висновками, встановленими слідчим суддею за наслідком досліджених матеріалів щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, не вдаючись до її оцінки за критеріями доведеності на цій стадії досудового розслідування.
Водночас, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, дійшов висновку про необхідність відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Судове рішення стосовно застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку апеляційного суду, при застосуванні запобіжного заходу ОСОБА_8 , ці вимоги закону були дотримані не у повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про те, що незастосування до підозрюваного запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою зможе запобігти реалізації ОСОБА_8 ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, яке підлягає скасуванню.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Апеляційний суд вважає, у даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які обумовлені наступним:
- ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких злочині. На переконання апеляційного суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду;
- враховуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у значній мірі підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КК України). За таких умов, достатньо ймовірний ризик впливу ОСОБА_8 на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від нього та дослідження їх судом.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновки сторони обвинувачення про наявність ризику, передбаченого п. 4 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, не доведений, оскільки він є абстрактним, голослівним та матеріалами провадження не підтверджується. Слідчий фактично обмежився лише цитуванням кримінального процесуального закону без конкретизації та обґрунтування.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд зазначає, що слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Відповідно дотримуючись балансу цих інтересів, апеляційний суд враховує, що у вказаному кримінальному провадженні досліджуються обставини хуліганства вчиненого із застосуванням травматичної зброї, вказані дії створили підвищену небезпеку для суспільства, що свідчить про суспільний інтерес у даному випадку, який полягає у захисті громадського порядку, громадської безпеки, а також здоров'я та життя громадян.
Колегія суддів приймає до уваги обставини на які послався слідчий суддя, що підозрюваний одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання на території Одеської області, працевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлений ризик до маловірогідного чи до його виключення. У свою чергу, вказані фактори не стали стримуючим фактором для ОСОБА_8 від дій, які суперечать встановленим у суспільстві правилам поведінки, та показує неможливість розумної довіри до підозрюваного, настільки, щоб можливо було убезпечити суспільний інтерес у вказаному провадженні від його ушкодження.
Враховуючи вище вказане, колегія суддів приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_8 , більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим вище ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув'язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
У рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. CzechRepublic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 пункту 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, та дані про особу обвинуваченого, апеляційний суд, вважає, що застава 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 680 гривень, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш пропорційним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та підозрюваного.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
З урахуванням викладеного вище, апеляційна скарга сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, в рамках кримінального провадження №12025162380000542, внесеного до ЄРДР 26 жовтня 2025 року,- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, в рамках кримінального провадження №12025162380000542, внесеного до ЄРДР 26 жовтня 2025 року, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 24 грудня 2025 року включно.
Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі - 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 року - 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 19.11.2025 року, заставна сума за ОСОБА_8 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки строком до 24.12.2025 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та навчання;
-здати на зберігання до ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеькій області свій паспорт.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ст.182 ч.8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 24.12.2025 року.
Виконання ухвали покласти на прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4