Номер провадження: 22-з/813/421/25
Справа № 501/3952/14-ц
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого: Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
відповідачі - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,
треті особи - ОСОБА_11 , Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Одеського апеляційного суду від 07 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» правонаступником якого є Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», треті особи: ОСОБА_11 , Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про виселення та вселення, про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним,
встановив:
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12.07.2023 позовні вимоги задоволено частково. Виселено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку ДП «Іллічівський морський торговельний порт», що розташована в будинку АДРЕСА_1 в інше житлове приміщення кімнату № НОМЕР_2 гуртожитку ДП «Іллічівський морський торговельний порт», що розташована в будинку АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку ДП «Іллічівський морський торговельний порт», що розташована в будинку АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з наведеним рішенням ОСОБА_6 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.07.2023 скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про вселення та виселення, визнання ордеру недійсним відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12.03.2025 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах дитини ОСОБА_5 , - ОСОБА_12 залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 07.03.2024 залишено без змін.
02.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Шиєнкова Я.С. надійшла заява про роз'яснення судового рішення, в якому останній просить роз'яснити постанову Одеського апеляційного суду від 07.03.2024 у справі №501/3952/14-ц в частині: ««Оскільки скасоване рішення про видачу ордеру ОСОБА_11 на склад сім'ї на проживання в кімнаті № НОМЕР_2 та про видачу ордеру на проживання родини ОСОБА_13 в кімнаті № НОМЕР_1 , а можливість переселення в гуртожитку залежить від рішення адміністрації, то наявні підстави для визнання ордеру недійсним. Про те, що рішення комісії скасоване до вирішення спору судом зазначено в самому рішенні. При цьому сама по собі обставина того, що рішення, яке стало підставою для видачі ордеру скасоване, не робить його таким автоматично, оскільки він може бути
визнаний недійсним лише на підставі рішення суду».
Роз'яснити: чи є вселення родини ОСОБА_13 в кімнату № НОМЕР_1 законним за умови скасування рішення, яке стало підставою для видачі ордеру та не визнання вказаного ордеру недійсним в судовому порядку?
Заява обґрунтована тим, що судами встановлено наступні обставини, які ніким не оспорюються, сім'ї ОСОБА_14 04.11.2002 на підставі рішення житлово-побутової комісії від 23.10.2002 видано ордер на право зайняття кімнати № НОМЕР_1 у складі сім'ї з п'ятьох осіб. На підставі вказаного ордеру сім'я ОСОБА_14 вселилася в кімнату № НОМЕР_1 .
В подальшому ОСОБА_1 наполягала на тому, що не надавала згоди на обмін кімнатами та 16.02.2005 рішенням житлово-побутової комісії Іллічівського морського торгівельного порту з посиланням на те, що колишня дружина ОСОБА_11 спочатку погодилася на обмін, а потім відмовилася зніматися з реєстрації кімнати № НОМЕР_1 , скасовано рішення від 23.10.2002, протокол №9 з питання обміну кімнат між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 до рішення суду (т.1 а.с.19)
Таким чином, на думку заявника, скасування рішення від 23.10.2002 тягне за собою скасування ордеру на вселення сім'ї ОСОБА_14, тому що орган, який його видав встановив, що обмін був проведений незаконно.
Заявник розуміє, що якщо підстави (рішення від 23.10.2002), на яких було видано ордер сім'ї ОСОБА_14, скасовані, то і ордер на вселення скасований, тобто з 16.02.2005 ордер на вселення сім'ї ОСОБА_14 в кімнату АДРЕСА_2 - скасовано.
Підприємство має право скасувати ордер на вселення у декількох випадках: якщо при видачі ордера були подані неправдиві відомості, якщо порушено права інших осіб, або якщо ордер видано з порушенням законодавства. Також, якщо особа, яка займає житло, має на нього законні підстави, ордер може бути визнано недійсним.
Разом з тим позивачка та інші позивачі по справі в період з 23.10.2002 по 16.02.2005 в суд не зверталися з позовною заявою про визнання ордеру недійсним. Але і після 16.02.2005 позивачка та інші позивачі не зверталися з таким позовом, тому що вважали, що ордер на вселення сім'ї ОСОБА_14 в кімнату № НОМЕР_1 скасовано.
Таким чином, виникає питання, чи обов'язково було звертатися до суду з позовною заявою про визнання ордеру на вселення сім'ї ОСОБА_14 в кімнату № НОМЕР_1 недійсним, якщо такий ордер було скасовано на підставі рішення житлово-побутової комісії від 16.02.2005. Разом з тим, з Постанови Одеського апеляційного суду від 07.03.2024 вбачається висновок, що навіть, якщо вказаний ордер і був скасований, то все рівно його треба визнавати недійсним.
Ордер було видано 23.10.2002, скасовано 16.02.2005.
З мотивувальній частини Постанови Одеського апеляційного суду від 07.03.2024 року вбачається висновок, що позивачі по вказаній справі зобов'язані були подати до суду позовну заяву про визнання ордеру недійсним до 23.10.2005 (в межах строку позовної давності). Разом з тим ОСОБА_1 та її діти не звернулися до суду з позовною заявою про визнання зазначеного ордеру недійсним в межах позовної давності, тобто до 23.10.2005, тому що вважали, що він скасований, а тому він не існує з 16.02.2005.
Суд першої інстанції взяв саме це до уваги, що вселення сім'ї ОСОБА_14 в кімнату № НОМЕР_1 відбулося незаконно, тому що підстави для їхнього вселення були визнані органом, який видає ордер на вселення, незаконними, що і потягло скасування ордеру та встановлення факту вселення сім'ї ОСОБА_14 в незаконний спосіб.
Таким чином, враховуючи рішення житлово-побутової комісії від 16.02.2005 та вищевикладене, на думку заявника, можна зробити висновок, що факт вселення сім'ї ОСОБА_14 в зазначену кімнату вважався законним до 16.02.2005, після цієї дати встановлено, що таке вселення відбулося в незаконний спосіб.
Отже, є дві обставини:
1. Рішення, яке стало підставою для видачі ордеру на вселення родини ОСОБА_14 в кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку, скасовано.
2. Вказаний ордер не визнано недійсним у судовому порядку.
Тоді виникає питання: чи є вселення родини ОСОБА_13 в кімнату № НОМЕР_1 законним за умови (обставини), які зазначені вище?
Учасники справи у судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки у судове засідання не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи, заяв про розгляд справи в режимі відеоконференції не надано.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви про роз'яснення судового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду заяви про роз'яснення постанови апеляційного суду без виклику її учасників та необхідність відмови в задоволенні заяви про роз'яснення постанови апеляційного суду.
Відповідно до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Щодо заяви про роз'яснення постанови Одеського апеляційного суду від 07 березня 2024 року, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, які можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Роз'яснено може бути рішення суду, якщо без такого роз'яснення його реалізація є ускладнена, оскільки спостерігається значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення формальних недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту, викладення рішення суду у більш ясній та зрозумілій формі. При цьому конкретного та вичерпного переліку критеріїв для визнання рішення незрозумілим процесуальний закон не визначає, але з його змісту слідує, що обґрунтування щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
До такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 18 жовтня 2018 року по справі № 823/867/16, від 21 серпня 2018 року по справі № 803/3805/15. Касаційний суд відмовив у задоволенні заяв про роз'яснення судового рішення, виходячи з того, що із зазначених заявниками мотивів звернення не вбачалося зв'язку між порушеними питаннями та змістом винесеного рішення. Тобто, заявники не вказали, у чому саме полягає нечіткість, незрозумілість останнього та неточність формулювань, застосованих в рішенні суду, та що викликає труднощі у розумінні його змісту. Верховний Суд підкреслив необхідність чіткого визначення в заяві про роз'яснення судового рішення, у чому саме полягає незрозумілість його змісту, які формулювання викликають труднощі у його розумінні або виконанні.
Діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим.
Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Виходячи з даної норми, роз'яснення рішення - це засіб усунення його недоліків, тобто уточнення і більш ясний виклад дійсного змісту рішення з метою уникнення помилок при його виконанні.
Якщо у заяві про роз'яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене вбачається, що чинне законодавство України не передбачає роз'яснення зокрема мотивувальної частини судового рішення.
Проаналізувавши постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2024 року у взаємозв'язку з мотивами поданої ОСОБА_1 заяви про її роз'яснення, колегія суддів доходить висновку, що доводи заявника не стосуються питання незрозумілості/нечіткості цієї постанови суду, а стосуються насамперед незгоди позивачки з постановою суду. Крім того, суть поданої заяви не зводиться до незрозумілості змісту судового рішення, натомість зводиться до необхідності вказати, які дії необхідно вжити задля повного вирішення питань, що пов'язані з даним судовим спором з метою поновлення прав позивача, шляхом розгляду та дослідження етапів, пов'язаних з вселенням у спірне житлове приміщення.
Крім того, згідно з висновками, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ «BALAN v. The Republic of Moldova (No. 2)» (заява № 49016/10), яке головним чином стосується встановлення правомірності роз'яснення судового рішення, Суд зобов'язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення. У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз'яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що зміст резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції від 07 березня 2024 року не допускає різного тлумачення. Заявником у вищезазначеній заяві по суті було порушено питання про зміну/доповнення змісту мотивувальної частини постанови апеляційного суду, що не допускається.
Обставини, які, як на думку заявника, стали підставою для подання заяви про роз'яснення постанови апеляційного суду, не можуть слугувати підставою для роз'яснення резолютивної частини вказаної постанови апеляційного суду, оскільки не відповідають правовій природі та призначенню статті 271 ЦПК України.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку про відмову у роз'ясненні постанови Одеського апеляційного суду від 07 березня 2024 року за заявою ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 271, п. 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, про відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу.
Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову в роз'ясненні рішення суду може бути оскаржена у касаційному порядку.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
Керуючись ст. 271, 389, 390 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Одеського апеляційного суду від 07 березня 2024 року відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий
Судді: