Номер провадження: 22-ц/813/6514/25
Справа № 521/6805/25
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.
Доповідач Сегеда С. М.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Михайлюка О.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» про захист прав споживачів та про перерахування заборгованості,
встановив:
25.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА (далі - КП) «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» про захист прав споживачів та про перерахування заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 року у справі №521/8243/24 у задоволенні позову КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 32 658,73 грн. по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовлено.
Проте, не дивлячись на зазначене, КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» продовжило рахувати заборгованість по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у розмірі 32 658,73 грн., у зв'язку з чим 21.02.2025 року ОСОБА_1 направив на адресу КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» заяву, в якій просив зробити перерахунок заборгованості зі сплати опалення та гарячого постачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 , шляхом виключення суми боргу у розмірі 32 658,73 грн., але не отримавши відповіді від КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ», позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з відповідною позовною заявою.
Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.06.2025 року позов ОСОБА_1 було задоволено.
Зобов'язано КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» здійснити перерахунок заборгованості за теплопостачання по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виключення із особового рахунку нараховану заборгованість у розмірі 32 658,73 грн.
Стягнуто з КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» до спеціального фонду державного бюджету судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (а.с.30-33).
В апеляційній скарзі КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.36-38).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Голосова Ю.В., просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.64-66).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.69-71).
Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати за наявними у справі доказами.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не має перед КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» заборгованості за надані комунальні послуги з опалення та гаряче водопостачання.
З такими висновками суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 року, яке набрало чинності 07.01.2025 року, у цивільній справі №521/8243/24 у задоволенні позову КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 32 658,73 грн. по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було відмовлено.
Зазначеним судом рішенням було встановлено, що у ОСОБА_1 була наявна заборгованість за теплову енергію у розмірі 32 658,73 грн. за період з листопада 2006 року по грудень 2023 року.
Крім того, цим же рішенням суду від 05.12.2024 року у справі №521/8243/24 також було встановлено, що ОСОБА_1 за період з 02.08.2019 року по 01.08.2024 року було перераховано на користь КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» оплату за надані комунальні послуги з опалення та гаряче водопостачання на загальну суму у розмірі 74 051,82 грн., що майже вдвічі перевищувало ціну позову (а.с.9-10).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що, незважаючи на судове рішення від 05.12.2024 року у справі №521/8243/24, яке набрало чинності, КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» продовжив рахувати заборгованість по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у розмірі 32 658,73 грн., у зв'язку з чим 21.02.2025 року ОСОБА_1 направив на адресу КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» заяву, в якій просив зробити перерахунок заборгованості зі сплати опалення та гарячого постачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 шляхом виключення суми боргу у розмірі 32 658,73 грн. (а.с.11-12). Доказів про те, що відповідачем було надано відповідь на вказану заяву відповідача, матеріали справи не містять.
За таких обставин, зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед КП «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» за надані комунальні послуги з опалення та гаряче водопостачання за період з листопада 2006 року по грудень 2023 року, що було встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позову.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивачем не було проведено звірки розрахунку, а також на те, що надані довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не містять деталізації або розшифрування платежів операцій, не підтверджують цільового призначення платежів, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 року у справі №521/8243/24, яке набрало чинності, було встановлено відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги за спірний період часу.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ч.ч.1-2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції правильно і обгрунтовано виходив із того, що ст. 13 Конвенції визнається право людини на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Тобто, зазначене свідчить про те, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. При розгляді справи, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Таких правових позицій дотримується Верховний Суд у постановах його Великої Палати: від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06.04.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20).
Крім того, Верховний Суд у постановах: від 01.09.2020 у справі №686/6276/19 (провадження №61-3604 св 20); від 26.01.2022 у справі №201/11406/20 (провадження №61-18079 св 21); від 15.03.2023 у справі №176/552/22 (провадження №61-12657 св 22) виснував, що позовна вимога про зобов'язання відповідача виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири за період, є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем.
За змістом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року, справа № 201/1807/21, провадження № 61-2572 св 22, вимога про виключення з обліку по особовому рахунку заборгованість є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Оскільки у відповідності до п.5 ч. 6 ст.19 ЦПК України, зазначена справа є малозначною, ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, то зазначена постанова Одеського апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» залишити без задоволення.
Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 21.11.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький