Номер провадження: 22-з/813/370/25
Справа № 523/15503/22
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Назарова М. В.
18.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» в особі свого представника Головко Ірини Василівни про розподіл судових витрат у справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором про надання послуг,
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором про надання послуг залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
12 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» в особі свого представника Головко Ірини Василівни подали заяву про розподіл судових витрат, в якій просили поновити відповідачу строк на подання заяви про розподіл судових витрат в рамках розгляду справи № 523/15503/22 у суді апеляційної інстанції, судові витрати відповідача у вигляді витрат на професійну правову (правничу) допомогу загальною сумою 10000 грн покласти на позивача (скаржника) у повному обсязі. До вказаної заяви відповідач долучив копію договору про надання правової допомоги від 13 грудня 2024 року та докази направлення даної заяви разом із додатками ОСОБА_1 (а.с. 164-172).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2025 року вказана заява призначена до розгляду на 18.11.2025 (а.с. 14-174зв.).
27 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій позивач просила залишити заяву про розподіл судових витрат без розгляду, а в разі, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для залишення заяви без розгляду - зменшити розмір витрат ТОВ «ЕйБіСіЛоджистік» на професійну правничу допомогу до розумних та співмірних меж (а.с. 181-183).
У судовому засіданні 18.11.2025 ОСОБА_1 та її представник адвокат Константинов О.Г., які брали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечували проти задоволення заяви про розподіл судових витрат та просили в їх задоволенні відмовити.
Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви про розподіл судових витрат, зокрема відповідач ТОВ «ЕйБіСіЛоджистік» у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки їх представник - адвокат Головко І.В. отримала судову повістку на 18.11.2025 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 26.09.2025 о 08:04:37, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 176 зв.), третя особа ОСОБА_2 фізична особа-підприємець у відповідності до вимог п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки отримав судову повістку на 18.11.2025 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 26.09.2025 о 08:04:37, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 176), до судового засідання не з'явилися, що в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду вказаної заяви.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
Щодо поновлення строку на подання доказів витрат на правову допомогу.
Частиною першою статті 134 ЦПК України визначено подання кожною стороною разом із першою заявою по суті спору до суду попереднього (орієнтовного) розміру суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про попередню суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що надається відповідачу в рамках апеляційного провадження у справі № 523/15503/22, та визначив їх у розмірі 10000 грн (т. 2, а.с. 125-125 зв.).
Тобто, відповідачем на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК виконано свій процесуальний обов'язок та повідомлено про попередній (орієнтований) розмір судових витрат.
05 серпня 2025 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Заяву про розподіл судових витрат відповідач подав через підсистему «Електронний суд» 12 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання доказів понесених витрат на правову допомогу відповідач зазначає, що представник відповідача - адвокат Головко І.В. не була присутня в судовому засіданні 05.08.2025, а повний текст постанови представник відповідача отримала в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 09.08.2025 (т. 2, а.с. 166-166зв.).
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зважаючи на те, що представник відповідача не була присутня у судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частини постанови Одеського апеляційного суду від 05.08.2025, а повний текст нею отримано в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується матеріалами справи, а саме - довідкою про доставку електронного документа від 09.08.2025 (т. 2, а.с. 163), і заява про розподіл судових витрат подана протягом 5 днів з моменту отримання повного тексту постанови, вказане свідчить про добросовісне виконання учасником справи своїх процесуальних обов'язків, тому колегія суддів вважає за можливе визнати причини пропуску строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України, поважними та поновити відповідачу строк на подання доказів понесених витрат на правову допомогу.
Щодо суті заяви.
Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України внормовано можливість ухвалення судом додаткового рішення у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частини першої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Надаючи висновок щодо практичного застосування вказаної норми, у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року справа № 285/5547/21 зазначено, що «у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення витрат».
Як вже зазначалося вище, в першій заяві відповідача по суті спору в суді апеляційної інстанції (відзиві на апеляційну скаргу), поданій через підсистему «Електронний суд» 17 грудня 2024 року, відповідачем заявлено про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які сторона планує понести у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
До заяви про розподіл судових витрат як доказ понесення таких відповідачем додано копію договору про надання правової допомоги, який датований 13 грудня 2024 року, тобто такий укладений між відповідачем та адвокатом Головко І.В. до подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.
Пунктами 4.1 та 4.2 договору про надання правової допомоги від 13 грудня 2024 року передбачено, що сторонами погоджено, що ціна договору становить 10000 грн, які клієнт зобов'язується сплатити адвокату згідно умов даного договору. Ціна договору, встановлена пп. 4.1 цього договору підлягає оплаті в будь-який момент після підписання сторонами цього договору, але у будь-якому випадку не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів після підписання повного тексту рішення суду апеляційної інстанції у справі № 523/15503/22.
Таким чином, сторонами даного договору про надання правової допомоги передбачено ціну та умови оплати послуг, що надаються адвокатом та такі (з огляду на дату укладення та підписання договору про надання правової допомоги - 13 грудня 2024 року) існували на момент подання відзиву на апеляційну скаргу, однак заявник жодним чином не обґрунтовує неможливість надання копії договору про надання правової допомоги разом із відзивом на апеляційну скаргу, в якому зазначено про попередній орієнтовний розрахунок витрат, що планує понести сторона відповідача у ході перегляду справи судом апеляційної інстанції, розмір якого (10000 грн) повністю збігається із погодженою сторонами у договорі про надання правової допомоги від 13 грудня 2024 року ціною договору.
Інших доводів на обґрунтування поважних причин неподання доказів понесених витрат на правову допомогу заява про розподіл судових витрат не містить.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/2, висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, ВП ВС вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Вищезазначений розмір гонорару у фіксованому розміру був погоджений сторонами договору про надання правової допомоги у розмірі 10000 грн, і на виконання свого обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 246 ЦПК України, заявником не доведено неможливості подання вказаного договору суду разом із першою заявою по суті справи або до закінчення судових дебатів у справі.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» в особі свого представника Головко Ірини Василівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 133, 137, 141 ЦПК України, апеляційний суд
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» строк на подання доказів витрат на правову допомогу.
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» в особі свого представника Головко Ірини Василівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складений - 21 листопада 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький