Справа № 127/14322/25
Провадження № 33/801/1142/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.
Доповідач: Копаничук С. Г.
24 листопада 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хоменчука Анатолія Анатолійовича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №320456, 04 травня 2025 року о 22 год 35 хв за адресою: м. Вінниця, просп. Юності, буд. 44, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився при безперервній відеофіксації на портативні реєстратори, порушивши вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення ,передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,6 грн.
В апеляційній скарзі від 22.10.2025 року захисник ОСОБА_1 -адвокат Хоменчук А. О., посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм права, просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду ,а відеозапис із нагрудних бодікамер поліцейських не підтверджує такої відмови. Вказані в протоколі ознаки сп'яніння - тремтіння рук, порушення координації рухів на відео відсутні. Порядок фіксації можливого факту відмови порушено, протокол складено формально, без конкретизації; свідків не залучено; направлення на медогляд оформлено після протоколу. Також відсутні докази стану сп'яніння , чіткої відмови від огляду на стан сп'яніння немає, а тому відсутній і склад правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 також було неправильно повідомлено про розгляд справи, що порушило її право на захист.
Одночасно в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Хоменчук А.О. заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови , мотивуючи його тим, що про дату, час та місце розгляду справу йому відомо не було, копію оскаржуваної постанови не отримував, дізнався про неї 07 жовтня 2025 року, а тому вважає, що вказані обставини беззаперечно перешкоджали йому вчасно подати апеляційну скаргу.
Перевіривши доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, вивчивши матеріали справи вважаю, що строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Оскаржувана постанова Вінницького міського суду Вінницької області у справі відносно ОСОБА_1 була постановлена 23 червня 2025 року.
Згідно зі статтею 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
З аналізу вказаних норм КУпАП вбачається, що під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд (суддя) зобов'язаний, зокрема, перевірити, чи правильно складений протокол про адміністративне правопорушення, чи сповіщено особу про розгляд справи, та виконати інші необхідні дії з тим, щоб під час розгляду справи було забезпечено виконання завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення та дотримано права особи, питання про притягнення до відповідальності якої розглядається.
З наявних матеріалів убачається, що суд першої інстанції двічі надсилав судові повістки на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: АДРЕСА_1 . Це єдина адреса проживання ОСОБА_1 , що міститься у справі. Обидва поштові відправлення були повернуті до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, інформація щодо місця реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,була витребувана судом і сформована засобами підсистеми ЄСІТС від 23.06.2025 за його ідентифікаційним кодом з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 , також підтвердила місце проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Інших даних щодо місця проживання ,а також контактних даних, зокрема, номера телефону чи електронної адреси, матеріали справи не містять.
Таким чином, суд першої інстанції при перевірці сповіщення особи про розгляд справи, вжив усіх можливих заходів для з'ясування його місця проживання ,належного та своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду за єдиною підтвердженою матеріалами справи адресою його місця проживання і будь-яких порушень закону при розгляді справи не допустив.
Відтак, дійти висновку, що суд ,розглядаючи справу ,не встановив місце проживання правопорушника ОСОБА_1 і неналежним чином повідомляв його про розгляд справи ,підстави відсутні.
Слід звернути увагу, що 14 жовтня 2025 року адвокат Хоменчук А. О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , вже звертався до суду з апеляційною скаргою скаргою на постанову від 23 червня 2025 року і клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження з підстав неналежного повідомлення його про розгляд справи ,проте постановою Вінницького апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року у задоволенні цього клопотання було відмовлено, а апеляційну скаргу з додатками повернуто заявнику.
Попри це, 22 жовтня 2025 року захисник повторно подав апеляційну скаргу та знову просив поновити строк її подання, посилаючись на ті ж обставини і додаючи витяг з реєстру Якушинецької територіальної громади про місце реєстрації ОСОБА_1 у селищі Березина Вінницького району.
Проте суд таких даних про нове місце його реєстрації не мав і не міг мати , так як здійснив запит і отримав інформацію за тими даними, що містились у відкритих даних Державних реєстрів
Водночас у новому клопотанні про поновлення строку відсутні будь-які нові доводи щодо підстав поновлення , які б свідчили про інші підстави поновлення ,ніж були заявлені у попередньому клопотанні.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи і відеозаписів з відеокамер патрульних поліцейських, ОСОБА_1 покинув місце події і не відреагував на пропозицію поліцейських повернутись для складання і підписання протоколу. Тобто, останній знав і не міг не знати про складення відносно нього протоколу про адмінправопорушення ,проте вказаним питанням за власною ініціативою не цікавився ,не проявляв інтерес щодо стадії його розгляду та розгляду справи, не перевіряв реєстр судових рішень, офіційний сайт суду тощо.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.
Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На підставі викладеного , апеляційний суд вважає, що особа, яка є суб'єктом правопорушення і звернення до суду з апеляційною скаргою , зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема за власною ініціативою проявляти інтерес щодо стадії розгляду справи, перевіряти реєстр судових рішень, утримуватися від використання прийомів, які спричиняють зволікання у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені чинним законодавством.
Зважаючи на вищевикладені обставини та керуючись положеннями КУпАП, які встановлюють, що строк на апеляційне оскарження судового рішення починає свій перебіг з моменту його винесення, доводи скаржника щодо неможливості своєчасного оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2025 року у зв'язку з отриманням її копії лише 07 жовтня 2025 року, за відсутності доказів непереборних обставин, не заслуговують на увагу.
Відтак, клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Хоменчука А. О.-про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови від 23 червня 2025 року підлягає відмові, а апеляційну скаргу слід повернути заявнику відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Хоменчука Анатолія Олеговича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду: С. Г. Копаничук