Справа № 127/20598/25
Провадження № 33/801/1114/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач: Бурденюк С. І.
21 листопада 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Бурденюк С.І.,
із секретарем судового засідання Лісовою Д.С.
за участі:
захисника-адвоката Когутницького В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Когутницького В.М., який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
25 червня 2025 року о 03:50 год. у м. Вінниці по вул. Князів Коріатовичів, 83, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «ECOS», без державного номерного знаку, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки в повному обсязі. Проводилася безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори №472967 та №472960. Своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, адвокат Когутницький В.М., який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року, та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що були порушені положення ст. 266 КУпАП та вимоги Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103. Також зазначає про порушення положень зазначених в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я від 09.11.2015 року № 1452/735 та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року. Стверджує, що матеріали адміністративної справи доводять, що уповноваженими посадовими особами поліції огляд на стан сп'яніння не проведено у тій послідовності, що визначена Законом та відповідними підзаконними актами.
Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 медичний огляд проводиться лише в медичному закладі, а не поліцейським. В наданому протоколі ЕПР 1 № 372087 не вказано про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, тому, що проходити медичний огляд в медичному закладі йому не пропонувалось, і така відмова не підтверджується відеозаписом.
В порушення вимог Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 Акт огляду поліцейським, в якому було б зазначено стан сп'яніння взагалі не складався, в матеріалах адміністративної справи (згідно з протоколом та описом) відсутній, сам поліцейський заявив, що огляд не проводив, тому відсутня підстава для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно з протоколом ЕПР 1 №372087 від 25.06.2025 ОСОБА_1 ніби-то керував електросамокатом о 03:50 год. Разом з тим, відеозаписом зафіксовано, що о 03:47 ОСОБА_1 з ОСОБА_2 вже стояли біля поліцейських, які зясовували їх особи, перевіряли документи, проводили поверхневий огляд.
В судове засідання 21.11.2025 не з'явилась особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Адвокат просив суд поводити судовий розгляд у відсутність ОСОБА_1 , права останньог не буде порушено.
Вислухавши правову позицію адвоката Когутницького В.М., який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження відносно ОСОБА_1 закрити, подав письмові пояснення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, безпосередньо допитавши працівника патрульної поліції капрала поліції ОСОБА_3 , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга - підлягає до задоволення.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Апеляційний суд вважає, що зазначена постанова судді є необґрунтованою, не ґрунтується на доказах з передчасними висновками.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
За змістом ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП).
Суддя суду першої інстанції не вірно встановив фактичні обставини справи, та прийняв необґрунтоване рішення щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1103 (далі Порядок).
Відповідно до п.п. 2, 3, 6, 7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 медичний огляд проводиться лише в медичному закладі, а не поліцейським. В наданому протоколі ЕПР 1 № 372087 не вказано про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, тому, що проходити медичний огляд в медичному закладі йому не пропонувалось, і така відмова не підтверджується відеозаписом.
Крім того, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Відповідно до п. 6 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції визначена форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Відповідно ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу, акт огляду відносно ОСОБА_1 , що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, не складався, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучався.
Направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 не надавалось, хоча матеріали справи містять відповідне направлення (ВНП № 018264) без підпису особи, що притягується до адміністративної відповідальності. (а.с. № 4) З пояснень адвоката його походження та приєднання до матеріалів адміністративного провадження є сумнівним. З вказаним погоджується апеляційний суд.
Досліджуючи відеозапис, долучений до матеріалів справи, судом не встановлено проведення працівниками поліції огляду на виявлення ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 . Водій спілкується з поліцейськими спокійно, реакцію зіниць очей у нього ніхто не перевіряє.
Крім того, наявний в матеріалах справи відеозапис, в порушення п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, не є безперервним.
З відеозапису неможливо встановити усі обставини події, а крім того, на відеозаписі не зафіксовано моменту зупинки поліцейськими транспортного засобу, який рухається.
Поліцейськими не зафіксовано, а судом не встановлено, факту керування ОСОБА_1 електросамокатом. Згідно з протоколом ЕПР 1 № 372087 від 25.06.2025 ОСОБА_1 керував електросамокатом о 03:50 год. Разом з тим, відеозаписом зафіксовано, що о 03:47 ОСОБА_1 з ОСОБА_2 стояли біля поліцейських, які зясовували їх особи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупинити транспортний засіб у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху.
Попереднє складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч.1 КпАП України відносно водія, не є підставою для зупинки транспортного засобу.
Апеляційним судом встановлено, що з відеозапису лише вбачається, що транспортний засіб-самокат стоїть припаркований біля воріт суміжного домоволодіння.
Крім того, в матеріалах справи міститься рапорт працівника поліції, з якого не вбачається причин зупинки транспортного засобу.
Апеляційний суд зазначає, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення певною особою такого адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року по справі №524/5741/16-а.
Зазначені порушення при складанні адміністративного матеріалу в своїй сукупності не дають суду повних та обґрунтованих підстав для визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, а тому апеляційний суд критично оцінює докази, на які послався районний суд, з точки зору їх достовірності, належності та допустимості.
Допитаний в судовому засіданні працівник патрульної поліції поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП - капрал ОСОБА_3 суду підтвердив обставини провадження. На запитання адвоката відповів, що діяв в межах посадових та функціональних обов'язків так як навчали в Академії.
Отже, з наведеного вище очевидно, що міським судом не були належно виконані вимоги ст.ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, тому апеляційний суд враховуючи вищенаведене приходить до висновку, що судом першої інстанції вимоги Закону про всебічність, повноту та об'єктивність дослідження всіх обставин справи не були дотримані. Не було звернуто увагу на вказані вище обставини та поза розумним сумнівом не встановлено та не доведено вину ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях,а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Відповідно до п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
За ч. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
В зв'язку з цим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати, постановити нову, якою ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Когутницького В.М., який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Сергій БУРДЕНЮК