Справа № 740/4971/25
Провадження № 2/740/2301/25
21 листопада 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Роздайбіди О.В.,
при секретарі Дьоміній Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ ФК «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 67125,00 грн за кредитним договором, витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір.
Позов обґрунтовано тим, що 28.03.2021 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №4736333 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримала 15000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконала умов Кредитного договору.
02.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №73-МЛ. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 4736333 від 28.03.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем.
Таким чином, позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено для розгляду по суті на 11 годину 00 хвилин 09 жовтня 2025 року, яке в подальшому відкладено через неявку відповідача на 11 годину 00 хвилин 21 листопада 2025 року.
Представник позивача - ТОВ «ФК «Кредит-капітал» в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі і не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України «Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи».
Оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд вважає за необхідне ухвалити по даній справі заочне рішення.
Дослідивши письмові докази та оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 28.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №4736333, згідно з умовами якого відповідач отримала 15000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором, загальним строком на 30 днів.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Кридитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2 Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит, що підтверджується платіжним дорученням №4736333 від 28.03.2021 року на суму 15000,00 грн (а.с. 5).
Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором - L12958, який Відповідачу було направлено на його номер телефону - НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20); від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20.
Після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від ТОВ «Мілоан».
Підтвердженням добровільного укладення Відповідачем даного Договору підтверджує Анкета-заява на кредит № 4736333 Позичальника від 28.03.2021 року, що заповнена Відповідачем (а.с. 11).
02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021 року.
Згідно Витягу до реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 4726333 від 28.03.2021 року в сумі 67 125,00 грн, з яких: залишок по тілу кредиту становить 15000,00 грн, залишок по відсотках - 50625,00 грн, залишок по комісії - 1500,00 грн.
Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов'язань, а саме: Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості від 15.07.2025 (а.с.23, зворотний бік).
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно із ЗУ «Про електронну комерцію» на правовідносини стосовно кредитного договору №4736333 від 28.03.2021 року поширюється дія цього закону. Ч. 3 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 9.1. кредитного договору № 4726333 від 28.03.2021 року, сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб а формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними.
Таким чином, первинний кредитор ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» відповідно до Договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 року разом з матеріалами кредитної справи і Довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що Відповідач, з яким укладено Кредитний договір №4736333 від 28.03.2021 року, ідентифікований. Акцепт договору Відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно Товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», що становить 67125,00 грн.
Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості по комісії, слід врахувати наступне.
Так, у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, суперечить основним засадам цивільного законодавства.
У цьому випадку комісія нараховувалася саме за надання кредиту, а тому стягненню не підлягає.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, оскільки, відповідачем не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми кредитної заборгованості по кредитному договору №4736333 від 28.03.2021, суд вважає за необхідне стягнути з неї заборгованість з нарахованими відсотками за виключенням суми комісії, що в загальній сумі становить 65625,00 грн.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань і заборгованість за Договором не погашає.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, відповідач умови укладених Договорів не виконує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та відповідно з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованості за Кредитним договором № 4736333 від 28.03.2021 року в сумі 65625,00 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до акта №Д/706 наданих послуг згідно договору №0107 від 01 липня 2025 року встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 8000,00 грн.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд враховує ті обставини, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків. Окрім того, участь адвоката у судових засіданнях не реалізована, оскільки представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, зазначивши у заяві про розгляд справи у його відсутність, тому заявлена сума у 8000,00 грн є значно завищеною.
Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн в дохід держави (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2422,40 х 97,76% = 2 371,14 грн.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 5371,14 грн (на професійну правничу допомогу - 3000,00 грн, витрати на сплату судового збору - 2371,14 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 1-18, 76- 81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 4736333 від 28.03.2021 року в сумі 65625 (шістдесят п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2371 (дві тисячі триста сімдесят один) гривень 14 копійок та 3000 (три тисячі) грн на професійну правничу допомогу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал», адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ: 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Роздайбіда