Справа № 738/1130/25
№ провадження 2/738/409/2025
21 листопада 2025 року м. Мена
Менський районний суд Чернігівської області в складі:
судді - Волошиної Н.В.
з участю секретаря судового засідання - Шугалій А.С.,
прокурора - Кот-Тимошенко О.М.,
представника ТОВ «Мена-Авангард» - Іващенка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою прокурора Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх конфіскації, та скасування державної реєстрації права оренди
I.Зміст позовних вимог
У травні 2025 року прокурор Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ «Мена-Авангард» про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та скасування державної реєстрації права оренди. В обґрунтування позову посилався на те, що прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства, яке виражається у протиправному володінні та користуванні громадянкою російської федерації землею сільськогосподарського призначення.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом набула право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га, та з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, зареєструвала у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно право власності на вказані земельні ділянки, які на підставі договорів оренди земельних ділянок передала в користування орендарю - ТОВ «Мена-Авангард».
Таким чином, громадянка рф ОСОБА_2 у серпні 2021 року набула право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Менської ОТГ Корюківського району Чернігівської області, та протягом року не виконала покладений на неї обов'язок, а саме не відчужила земельні ділянки.
З врахуванням викладеного, позивач просить: припинити громадянці рф ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.08.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1917579874230, номер відомостей про речове право 43638650 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 60006460) та на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.08.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1728983374230, номер відомостей про речове право 43640119 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 60008207), шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га (реєстраційний номер 1917579874230) та на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га, (реєстраційний номер 1728983374230); здійснити розподіл судових витрат.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 27 травня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання на 20 червня 2025 року.
04 червня 2025 року відповідачем ТОВ «Мена-Авангард» подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на положення ст. 145 ЗК України, відповідно до яких конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням втрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Таким чином, на думку відповідача, процедура конфіскації, яка визначена ст.145 ЗК України передбачає примусовий та оплатний перехід права власності на земельну ділянку від іноземця до громадянина України або юридичної особи, зареєстрованої за законодавством України, власниками якої є громадяни України. Тобто в межах цієї процедури, після повної реалізації земельної ділянки, Держава в кінцевому рахунку нічого не набуває: ні землю, ні гроші. На думку, представника відповідача, відповідно до вимог ч.4 ст.145 ЗК України позовна вимога повинна містити прохання про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та продажу на земельних торгах. Крім того, прокурором зазначено, що кінцевий, річний, строк виконання ОСОБА_1 свого обов'язку сплинув у серпні 2022 року, при цьому, законодавством не забороняється іноземцю виконати цей обов'язок, продати земельну ділянку, в будь-який момент до набрання рішенням суду законної сили, навіть, після спливу річного терміну і під час судового процесу, а тому є необхідність належного повідомлення іноземця про початок судового процесу з метою неухильного додержання вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції захист прав людини і основоположних свобод. Законодавство допускає застосування примусового відчуження земельної ділянки, яка належить іноземцю, якщо останній свідомо, маючи фізичну і юридичну можливість, не виконує покладений на нього законодавством обов'язок, а тому вважає необхідним є дослідження вказаного питання. Представник відповідача вважає, що позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на вказані земельні ділянки не ґрунтується на будь-яких вимогах законодавства та обставинах справи, а тому не може бути задоволена судом. Договори оренди на земельні ділянки були укладені 30.12.2018 та 28.08.2019 року з померлою громадянкою України ОСОБА_3 , ОСОБА_1 успадкувала права та обов'язки орендодавця за вказаними договорами оренди землі в момент реєстрації права власності на спадщину. Беручи до уваги, що процедура «конфіскації», яка визначена ст. 145 ЗК України передбачає примусовий та оплатний перехід права власності на земельну ділянку від іноземця до резидента України, то відповідно такий перехід права власності також не припиняє дію договорів оренди, а відповідно і право ТОВ «Мена-Авангард» на оренду цієї земельної ділянки. Крім того, представник позивача просив залишити позов без руху у зв'язку з несплатою прокурором в повному обсязі судового збору.
12 червня 2025 року від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив, у якому зазначено, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача ТОВ «Мена-Авангард'є безпідставними та необґрунтованими.
18 червня 2025 року відповідачем ТОВ «Мена-Авангард» подано заперечення, у яких просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельні ділянки з кадастровим номер 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га, та кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 20 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку зі сплатою судового збору в неповному обсязі, прокуратурі надано строк для подання документів про сплату судового збору.
27 червня 2025 року на виконання вказаної ухвали суду Корюківською окружною прокуратурою усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 27 червня 2025 року продовжено розгляд вказаної справи.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 листопада 2025 року.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
Представник відповідача - ТОВ «Мена-Авангард» позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у письмових заявах (відзиві, запереченнях), поданих до суду.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, була викликана в судове засідання через оголошення, розміщене на офіційній сторінці веб-порталу Судової влади України.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою іншої держави, що підтверджується витягом з Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України та іншими матеріалами справи.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26 серпня 2021 року №403, виданим приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , отримала спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка складається із земельної ділянки, площею 1,294 га, кадастровий номер 7423085900:07:000:0462, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського (раніше Менського) району Чернігівської області, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 грудня 2018 року державним реєстратором Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області Решодько І.В., номер запису про право власності 29593942, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1728983374230 (а.с.16)
26 серпня 2021 року право власності на дану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 громадянкою Російської Федерації, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 415095133 від 25.02.2025 (а. с. 23-27).
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26 серпня 2021 року №402, виданим приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу Чернігівської області Богдановською О.М., ОСОБА_1 , громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , отримала спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка складається із земельної ділянки, площею 1,1650 га, кадастровий номер 7423085900:08:000:0722, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського (раніше Менського) району Чернігівської області, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 вересня 2019 року державним реєстратором Сосницької селищної ради Сосницького району Чернігівської області Шевченко О.В., номер запису про право власності 33287761, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1917579874230 (а.с.17).
26 серпня 2021 року право власності на дану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 громадянкою Російської Федерації, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 415080333 від 25.02.2025 (арк. с. 18-22).
Отже, ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації, є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,294 га, кадастровий номер 7423085900:07:000:0462, та площею 1,165 га, кадастровий номер 7423085900:08:000:0722, що розташовані на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, що вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №415095133 та №415080333 від 25 лютого 2025 року.
З копії договорів оренди землі від 30 грудня 2018 року та від 28 серпня 2019 року вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя передала в оренду, а ТОВ «Мена-Авангард» прийняв в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,1650 га, та кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,2940 га, що розташовані на території Менської міської ради с. Ліски за межами населеного пункту. Строк дії договорів - 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір подовжити його дію (а.с.65-72).
Згідно з інформаційною довідкою №415080333 від 25.02.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в розділі - Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права, вище зазначений договір оренди землі від 30.12.2018 був зареєстрований державним реєстратором, орендодавець ОСОБА_1 .. Строк дії речового права до 31 грудня 2033 року (а.с. 18-22).
Згідно з інформаційною довідкою №415095133 від 25.02.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в розділі - Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права, вище зазначений договір оренди землі від 28.08.2019 був зареєстрований державним реєстратором, орендодавець ОСОБА_1 .. Строк дії речового права до 29 серпня 2034 року (а.с. 23-27).
ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином і набувши у серпні 2021 року право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, маючи достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов'язку, не дотрималася передбаченої законодавством процедури та протягом року добровільно не відчужила набуті нею земельні ділянки, тоді як кінцевий строк сплинув 26 серпня 2022 року, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
При цьому Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області дотепер не звернулося до суду з позовом про конфіскацію спірної ділянки. За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області цей орган державної влади не мав можливості звернутися до суду з позовом стосовно припинення права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, тому такий позов подав керівник Корюківської окружної прокуратури Чернігівської області.
Прокурором наведено достатньо підстав для представництва держави в суді.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно із статтями 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України, можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Згідно із частиною третьою статті 81 Земельного кодексу України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Право власності на земельні ділянки відповідач набула з 26 серпня 2021 року після державної реєстрації речового права на нерухоме майно, однак у подальшому й дотепер земельні ділянки нею самостійно не відчужені, чим безпідставно порушено річний строк, встановлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
Згідно із пунктом "е" ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов'язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов'язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію земельної ділянки або відмову у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах.
Подібні висновки щодо застосування положень статті 145 ЗК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23 (провадження № 61-14939св23), від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24), від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23 (провадження № 61-15032св24).
Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.
Частиною п'ятою статті 84 ЗК України передбачено, що держава може набувати право власності у разі конфіскації земельної ділянки.
Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно. Конфіскація за рішенням суду є підставою для припинення права власності на землю.
Частиною 5 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа №6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.
Оскільки всупереч вищенаведеним положенням чинного законодавства ОСОБА_1 не відчужила придбані нею земельні ділянки сільськогосподарського призначення протягом року з моменту набуття права власності на них, то відповідно до наведених вище норм матеріального права вказані земельні ділянки підлягають конфіскації, що згідно з вказаною нормою ч. 4 ст. 145 ЗК України передбачає її обов'язковий продаж на земельних торгах, з виплатою ціни проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, - її колишньому власнику - відповідачці у справі. Отже, за своїм змістом така процедура є примусовою продажею земельної ділянки, що передбачено законом та є пропорційним втручанням у право на мирне володіння майном іноземного громадянина, оскільки є наслідком недотримання іноземним громадянином передбаченого законом обов'язку позбутися права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що здійснюється з наступною виплатою її вартості на результатами публічних торгів, та відповідає суспільним інтересам збереження землі сільськогосподарського призначення, яка є національним багатством, у власності народу України.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 жовтня 2025 року (справа № 559/2900/23, провадження № 61-12729сво24) відступив від висновку, викладеного в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати від 29 квітня 2025 року у справі № 181/756/23 (провадження № 61-5391ск25) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24) щодо нікчемності договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладеного іноземцем та виснував, що укладений іноземцем договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, який порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов'язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Припинення права власності іноземця на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок.
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він посягає на фундаментальні суспільні цінності та основи правопорядку держави. До таких належать правочини, спрямовані на: порушення конституційних прав і свобод; незаконне використання комунальної, державної чи приватної власності; незаконне розпорядження об'єктами права власності Українського народу; відчуження викраденого майна; порушення правового режиму обмежених в обігу об'єктів. Публічний порядок стосується лише суттєвих основ правопорядку та фундаментальних цінностей, таких як суверенітет, територіальна цілісність, конституційний лад, безпека населення та основоположні права людини.
У статті 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Водночас, договір оренди земельної ділянки, укладений його власником, хоча і іноземцем, право власності якого підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, протягом року з моменту набуття права власності у порядку спадкування, не може вважатися таким, що суперечить публічному порядку, а отже не є нікчемним.
Землі сільськогосподарського призначення дійсно є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону. Тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках. У цьому саме проявляється публічний інтерес.
Невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений Земельним кодексом України строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично.
Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і набуття державою права власності, не залежить від прав попереднього власника, інші права (речові, зобов'язальні) стосовно майна, що конфісковане, повинні припинятися в результаті припинення права власності.
Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок.
Доводи представника відповідача «Мена-Авангард» про те, що відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 498 ЦПК України доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який і досі триває.
Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті Укрпошти, припинено доставку поштових відправлень до/з росії з перших днів повномасштабного вторгнення.
Міністерством закордонних справ України 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Росією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України.
Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Росії та діяльність дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Передача/отримання будь-яких документів до/від компетентних органів Росії, у тому числі дипломатичними каналами, через Міністерство юстиції України неможлива.
Також на теперішній час співробітництво у цивільних і кримінальних справах у відносинах з російською федерацією може здійснюватися на підставі діючих у двосторонніх відносинах конвенцій Ради Європи, ООН та Гаазьких конвенцій (за наявності поштового зв'язку) або за принципом взаємності (за наявності дипломатичних зносин). Перелік відповідних міжнародних договорів України з правових питань розміщено на сайті Міністерства юстиції України.
На багатосторонньому рівні в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права застосовується Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.
Втім, у зв'язку з прийняттям Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та враховуючи норми звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, на даний час будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції Росії на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, та у галузі міжнародного приватного права не здійснюється, крім випадків передачі судам чи громадянам на території України документів, одержаних за результатами виконання запитів, доручень і клопотань.
Відсутність дипломатичної та консульської присутності України на території рф унеможливлює передачу резиденту РФ судових документів дипломатичними каналами.
Згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових документів та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000 №2052-ІІІ центральним органом України з виконання положень Конвенції є Міністерство юстиції України.
Згідно із Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» № 2783-ІХ від 01.12.2022 Україна зупинила у відносинах з Російською Федерацією дію та вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 28 березня 1997 року.
Таким чином, направлення судових доручень про вручення судових документів на території Російської Федерації є неможливим. Це стосується як і безпосереднього направлення доручення через Міністерство юстиції України, так і направлення судового доручення через Міністерство закордонних справ України в тому числі за посередництва третіх держав.
Судом вживались усі можливі за таких обставин заходи щодо виклику ОСОБА_1 , остання була викликана шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада», що відповідає положенням ч. 11 ст. 128 ЦПК України, яка передбачає, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження та місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Отже, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів дипломатичними каналами та через надіслання міжнародного поштового відправлення, повідомлення відповідача про дату та час судового засідання здійснювалося через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Що стосується строків позовної давності, суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов'язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
Насамперед для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об'єктивні обставини сам факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб'єктивні обставини момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.
Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі №369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об'єктивні обставини самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб'єктивні обставини момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року (№ 6-1852цс16) і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га, та кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га, що розташовані на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, за період 2020-2024 років не здійснювались.
27 лютого 2025 року Корюківською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області скеровано запит № 51-77-772 вих-25 з метою встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які не були відчужені протягом року, зокрема земельних ділянок відповідача ОСОБА_1 ..
В лютому 2025 року прокурору стало відомо про порушення прав та законних інтересів держави та особу, яка їх порушила.
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 10-25-0.331-1629/2-25 від 21 березня 2025 року на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423085900:08:000:0722 та 7423085900:07:000:0462 станом на 01.01.2013 не реєструвались, вказаний орган до суду не звертався та просить вжити заходи представництва інтересів держави в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
В матеріалах справи відсутні докази того, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області раніше стало відомо про порушене право, а тому строк позовної давності не пропущений.
Прокурор із даним позовом звернувся в суд 20 травня 2025 року, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності, з дня коли прокурор дізнався про порушене право та особу, яка його порушила.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, коли позивач ймовірно міг дізнатися про порушення права власності держави на спірну земельну ділянку.
З урахуванням цих обставин, суд не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності.
В порядку статті 141 ЦПК України, з відповідачки необхідно стягнути на користь Чернігівської обласної прокуратури 12122,00 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статями 263 - 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву прокурора Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, та скасування державної реєстрації права оренди - задовольнити.
Припинити іноземцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1917579874230, номер відомостей про речове право 43638650 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 60006460), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:08:000:0722, площею 1,165 га (реєстраційний номер 1917579874230).
Припинити іноземцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лісківської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 серпня 2021 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1728983374230, номер відомостей про речове право 43640119 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 60008207), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Мена-Авангард» на земельну ділянку з кадастровим номером 7423085900:07:000:0462, площею 1,294 га (реєстраційний номер 1728983374230).
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Чернігівської обласної прокуратури 12122,00 грн у відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, які перерахувати за реквізитами: одержувач - Чернігівська обласна прокуратура, розрахунковий рахунок UA248201720343140001000006008, банк Державна казначейська служба України м. Київ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Позивач: Корюківська окружна прокуратура, місцезнаходження місто Корюківка, вулиця Шевченка, 98 Чернігівської області, код ЄДРПОУ - 02910114.
Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, місцезнаходження місто Чернігів, вулиця П'ятницька, 11А, код ЄДРПОУ 39764881.
Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард», місцезнаходження місто Мена, вулиця Піщанівська, 28 Чернігівської області, код ЄДРПОУ 30481568.
Суддя Н.В. Волошина