11.11.2025 Справа № 363/187/22
11 листопада 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Шевченко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області про визнання часток у спадщині, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
встановив:
ОСОБА_1 , в січні 2022 року звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18.08.2021 року. Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,2476 га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,321 га, кадастровий номер 3221880805:13:200:0705, для ведення особистого підсобного господарства. ОСОБА_3 склав заповіт, яким все належне йому майно заповів своєму сину, ОСОБА_2 .
Зазначає, що ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 починаючи з 09.01.1963 року і по день смерті. Позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли син ОСОБА_2 і дружина - ОСОБА_4 , як такі, що на день смерті проживали і були зареєстровані разом зі спадкодавцем.
Крім того, ОСОБА_4 за час шлюбу з померлим ОСОБА_3 отримали житловий будинок АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_3 у 2007 році, отримав у власність земельну ділянку площею 0,2476 га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, для будівництва га обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,321 га, кадастровий номер 3221880805:13:200:0705, для підсобного господарства.
Позивач вважає, що в силу положень ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 1 і ч. 2 ст. 372 ЦК України, разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, а тому ОСОБА_4 як дружина померлого ОСОБА_3 мала право на визначення своєї частки у праві спільної сумісної власності в розмірі 1/2 частини житлового будинку та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2476 га для обслуговування житлового будинку.
Крім того в силу положень ст. 1241 ЦК України, ОСОБА_4 мала право на обов'язкову частку у спадщині за заповітом на житловий будинок та земельні ділянки, але за життя не встигла отримати свідоцтва про право власності на майно.
У відповідності до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, ОСОБА_4 мала право на обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_3 , до складу якої входить право на 1/2 частку будинку та 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також на 1/4 частину земельної ділянки кадастровий номер 3221880805:13:200:0705.
Позивач стверджує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Отже, у разі якщо б спадкування належних ОСОБА_3 1/2 часток вказаних будинку і земельної ділянки кадастровий номер 3221880805:13:199:0701 відбувалося за законом, то і ОСОБА_4 , і відповідач, кожен отримали б у спадщину по 1/4 частці будинку АДРЕСА_1 та по 1/4 частці земельної ділянки кадастровий номер 3221880805:13:199:0701 (1/2 : 2 = 1/4). Крім того, ОСОБА_4 , і відповідач, кожен отримали б у спадщину по 1/2 частці земельної ділянки кадастровий номер 3221880805:13:200:0705 (1/1 : 2 = 1/2). Оскільки у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 1241 ЦК України обов'язкова частка у заповіданих відповідачу 1/2 частці будинку і 1/2 частці земельної ділянки дорівнює 1/8 частці будинку АДРЕСА_1 та 1/4 частці земельної ділянки кадастровий номер 3221880805:13:199:0701 (1/4 : 2 = 1/8). Крім того, оскільки, у разі спадкування за законом ОСОБА_4 належала б 1/2 частка земельної ділянки кадастровий номер 3221880805:13:200:0705, то у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 1241 ЦК України її обов'язкова частка у заповіданій відповідачу земельній ділянці кадастровий номер 3221880805:13:200:0705 дорівнювала б 1/4 частці.
Таким чином, в силу приписів ст.ст. 1223, 1241 ЦК України, після смерті ОСОБА_3 право на спадкування мав Відповідач, як спадкоємець за заповітом на будинок, земельну ділянку площею 0,2476 га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, земельну ділянку площею 0,321 га, кадастровий номер 3221880805:13:200:0705, а також ОСОБА_4 , як дружина померлого, яка в силу свого непрацездатного віку (84 роки) мала право на обов'язкову частку у спадщині на житловий будинок і земельні ділянки площею 0,2476 га та 0,321 га.
За таких умов частка ОСОБА_4 в індивідуальному (садибному) житловому будинку АДРЕСА_1 складає 3/8 частки та 3/8 частки земельної ділянки кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, площею 0,2476 га, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також на 1/4 частку земельної ділянки кадастровий номер 3221880805:13:200:0705, площею 0,321 га, яка призначена для ведення особистого підсобного господарства.
За життя, ОСОБА_4 не одержувала свідоцтва про власність на майно та свідоцтва про право на спадщину на обов'язкову частку в спадковому майні. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 23.09.2021 року. Після смерті ОСОБА_4 спадщину за законом прийняли відповідач та позивач, шляхом подання заяв до нотаріальної контори.
Проте, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів па спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , невизначеності частки померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спільному майні подружжя та обов'язкової частки ОСОБА_4 у спадковому майні померлого ОСОБА_3 за його заповітом. Позивач позбавлена можливості нотаріально оформити свої спадкові права.
На підстав наведеного, позивач просить суд визначити, що частка померлої ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності подружжя становила: 1/2 частини на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину на земельну ділянку, площею 0,2476 га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), та визначити, що частка померлої ОСОБА_4 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 становила 1/8 частини на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/8 частину на земельну ділянку, площею 0,2476 га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), і належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 72148, виданого Богданівською сільською радою 09.10.2007 року; 1/4 частину земельної ділянки площею 0,321 га, кадастровий номер 3221880805:13:200:0705, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства; Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на:
5/16 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
5/16 частки земельної ділянки, площею 0,2476 га, кадастровий помер 3221880805:13:199:0701, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка),
1/8 частки на земельну ділянку, площею 0,321 га, кадастровий номер 3221880805:13:200:0705, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства.
В ході судового розгляду, 20.05.2025 року позивач уточнила позовні вимоги, який обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 23.09.2021 року. Після смерті ОСОБА_4 спадщину за законом прийняли відповідач та позивач, шляхом подання заяви до нотаріальної контори.
Проте, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , невизначеності часток померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спільному майні подружжя та обов'язкової частки ОСОБА_4 у спадковому майні померлого ОСОБА_3 за його заповітом, позивач була позбавлена можливості нотаріально оформити свої спадкові права.
Після подання позовної заяви та аналізом спірної ситуації, яка виникла, позивачці стало відомо, що житловий будинок АДРЕСА_1 , 1927 року забудови, належав її бабі - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після її смерті відкрилася спадщина на вказаний житловий будинок. Єдиною спадкоємицю після смерті ОСОБА_5 була її дочка - ОСОБА_4 .
Померлі батьки позивачки перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.01.1963 року, до їх смерті, що підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу.
За невідомих обставин, рішенням Богданівської сільської ради Вишгородського району від 24.02.1994 року ОСОБА_3 була передана у власність земельна ділянка площею 0,2476 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
09.10.2007 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701.
Крім того, ОСОБА_3 , у 2007 році, отримав у власність земельну ділянку площею 0,321 га, кадастровий номер 3221880805:13:200:0705, для ведення особистого підсобного господарства.
Також, 20.11.2007 року Богданівською сільською радою Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Таким чином позивачці стало відомо, що її батько не у відповідності до законодавства став власником житлового будинку та земельних ділянок так як він не був спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 .
За вказаних обставин у позивача виникла необхідність щодо уточнення позовних вимог, а тому позивач просить суд скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 : - на житловий будинок АДРЕСА_1 ; - на земельну ділянку площею 0,2476га, кадастровий номер 3221880805:13:499:0701 з цільовий призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; - на земельну ділянку площею 0,321га, кадастровий номер 3221880805:13:200:0705 з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на
- 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,2476га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);
- 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,321га, кадастровий номер 3221880805:13:200:0705, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.02.2022 року відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачу право на подання заперечень на відповідь на відзив.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.06.2022 року в даній справі залучено третю особу - Димерську селищну раду Вишгородського району Київської області.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.06.2022 року по даній справі витребувано з Вишгородської державній нотаріальній контори копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 53-54 т. 1).
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.02.2025 року по даній справі витребувано з КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» копію інвентаризаційної справи на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06.10..2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача, адвокат Білик Г.І. у судове засідання не з'явився, подавши до суду клопотання про слухання справи без його участі, а позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв та клопотань до суду від нього не надходило.
Третя особа - Димерська селищна рада свого представника не направила, до суду надіслала лист від 24.01.2023 року про розгляд справи у їх відсутність та прийняти рішення згідно діючого законодавства України.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.11.2007 року САВ 975659 належало право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 . Право власності на вищезазначене домоволодіння було зареєстровано в КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» 29.12.2007 року за № 21088349 (а.с 138 т. 2).
Також, ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка площею 0,2476 га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, що розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 721481 (а.с. 8 т. 1).
Також, ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка площею 0,321 га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0705, що розташована в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.06.2024 року НВ-9941971842024 (а.с. 50-61 т. 2).
ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 6 від 09.11.2017 року (а.с. 7 т. 1).
На випадок смерті ОСОБА_3 22.02.2017 року склав заповіт, яким все належне йому майно заповів своєму сину- ОСОБА_2 , зареєстрований в Реєстрі № 2. Згідно довідки Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 29.11.2021 року № 2157/01-25 заповіт на день смерті заповідача не змінено і не скасовано (а.с. 87-88 т. 1).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому за життя майно, а саме домоволодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельні ділянки площею 0,2476 га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, та площею 0,321га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0705.
Спадкоємцями майна померлого ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_2 як його син, а також спадкоємцем за законом є дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
Спадкоємці вважається такими що прийняли спадщину у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 були зареєстровані в належному йому на праві власності домоволодінні.
Однак ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в установленому законом порядку своє право на спадкове майно не оформили.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 - мати позивача та відповідача, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , відповідний актовий запис №469 від 20.07.2021 року (а.с. 67 т. 1).
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 08.12.2021 року, тобто у встановлений законом шестимісячний термін, звернулись з заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 до Вишгородської районної нотаріальної контори (спадкова справа № 399/2021 (а.с. 62-79 т. 1).
За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтями 1222, 1223, 1261 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 398/2021 від 08.12.2021 року позивач ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 не зверталася з заявою у встановлений законом строк, про прийняття спадщини.
Згідно довідки Димерської селищної ради від 29.11.2021 року № 2157/01-25 ОСОБА_3 був зареєстрований з 09.06.19678 року та проживав в АДРЕСА_1 . На день його смерті спільно з ним в указаному житловому будинку були зареєстровані і проживали його дружина - ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 .
Згідно заповіту, який був складений 22.02.2017 року та посвідчений Богданівською сільською радою Вишгородського району Київської області спадкодавець ОСОБА_3 заповів все своє майно своєму сину ОСОБА_2 .
Оскільки на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_4 була непрацездатною, то вона мало право на обов'язкову частку у відповідності до змісту ст. 1241 ЦК України.
Отже, спадкоємцями майна померлого ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_2 як його син, а також спадкоємцем за законом є дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , як такі що прийняли спадщину у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 були зареєстровані в належному йому на праві власності домоволодінні.
Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_3 своєчасно прийняли ОСОБА_2 як спадкоємець по заповіту на 3/8 частки житлового будинку та 3/4 частки на земельну ділянку площею 0,2476 га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, для будівництва та обслуговування житлового будинку та 3/4 частки на земельну ділянку площею 0,321га, кадастровий номер 3221880805:13:200:0705, для ведення особистого підсобного господарства.
Також спадщину після смерті ОСОБА_3 своєчасно прийняла непрацездатна дружина спадкодавця ОСОБА_4 на обов'язкову частку, яка складає 1/8 частка житлового будинку та 1/2 частка будинку (як її власна частка як спільна сумісна власність) , що становить 5/8 частин житлового будинку та 1/4 частка на земельну ділянку площею 0,2476 га, кадастровий номер 3221880805:13:199:0701, для будівництва та обслуговування житлового будинку та 1/4 частки на земельну ділянку площею 0,321га, кадастровий номер 3221880805:13:200:0705, для ведення особистого підсобного господарства.
Однак ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в установленому законом порядку не зверталися із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом в нотаріальну контору та відповідно своє право на спадкове майно не оформили.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 . На випадок смерті ОСОБА_4 , не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 були її діти - сторони у справі: донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка а відповідач звернулися до нотаріальної контори із заявами про її прийняття за законом. Про це свідчить їх заяви про прийняття спадщини від 08.12.2021 року (копія спадкової справи № 399/2021).
Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як на підставу своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на норми статей 1217,1223,1267, 1296, 1297 ЦК України та те, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 належав її бабі - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 була її дочка ОСОБА_4 . Тому вважає, що її батько ОСОБА_3 у 2007 році незаконно оформив право власності на своє ім'я на спірний житловий будинок та земельні ділянки.
Як вбачається з інформаційної довідки виданої Димерською селищною радою Вишгородського району Київської області від 28.07.2022 року № 128/21-23 згідно записів погосподарських книг № 2 за 1971-1985 роки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 рахується як голова сім'ї. Згідно запису погосподарської книги № 2 за 1983-1985 р.р. господарство ОСОБА_3 переїхало з особового рахунку НОМЕР_5 до особового рахунку НОМЕР_6 та рахується ОСОБА_3 як голова сім'ї. (а.с. 203-204 т. 1).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
До 2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, проводилася Бюро технічної інвентаризації.
З досліджених судом документів інвентаризаційної справи № 4400076-9528 від 25.08.2007 року слідує, що в ній містяться: рішення Богданівської сільської ради № 30 від 24.10.2007 року «Про оформлення права власності на житловий будинок» згідно якого житловий будинок АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 як головою господарства по погосподарській книзі; довідка на нерухоме майно про те, що станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано у книзі № 2 під № 31, реєстраційний № 21088349; власник ОСОБА_3 ; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.11.2007 року; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.12.2007 року; технічний паспорт на будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
За таких обставин суд вважає, що за життя ОСОБА_3 зареєстрував належним чином право власності на вказаний вище житловий будинок, який заповів сину ОСОБА_2 .
Крім того в матеріалах інвентаризаційної справи міститься довіреність від 20.08.2007 року, посвідчена секретарем виконавчого комітету Богданівської сільської ради Вишгородського району Київської області за № 84, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 вести справу у Вишгородському БТІ по оформленню права власності на його житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 . Цією довіреністю надано право ОСОБА_1 подавати від імені ОСОБА_3 заяви, одержувати всі необхідні документи та довідки, розписуватися за нього, отримувати та реєструвати документи на будинок та інші.
Тобто, позивач знала, що ОСОБА_3 оформив у 2007 році спірний будинок на своє ім'я. Позивач не надала суду доказів, що її мати ОСОБА_4 оспорювала зареєстроване право власності на житловий будинок за ОСОБА_3 або зверталася до органів місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку.
Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на позивача покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обґрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами до заявленого відповідача та обґрунтувати відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права.
Позивач не довела, що її батько ОСОБА_3 за життя незаконно набув право власності на спірний житловий будинок та земельні ділянки, а також що спірний житловий будинок та земельні ділянки мали належати її матері ОСОБА_4 як спадкоємиці після смерті ОСОБА_5 .
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на житловий будинок та земельні ділянки та визнання права власності в порядку спадкування за законом, не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позову судом відмовлено.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1225, 1241, 1261, 1267, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області про визнання часток у спадщині, визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ).
Третя особа: Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області (ЄДРПОУ 04359488, 07330, Київська область, Вишгородський район, смт Димер, вул. Соборна, 19).
Суддя О.Д. Рудюк