Справа № 358/952/25 Провадження № 2/358/643/25
31 жовтня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
11 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором № 08.10.2023-100001531 від 08.10.2023 у розмірі 16 480 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 01 коп. та судові витрати по справі в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , уклавши з Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 08.10.2023 кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, порушила свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2025 року дана справа розподілена для розгляду судді Тітову М.Б.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 12.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і ухвалено здійснювати судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 28).
В судове засідання представник позивача не з'явився, в прохальній частині позовної заяви зазначив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
11.04.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) в електронній формі укладено Кредитний договір (оферти) № 08.10.2023-100001531, підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надається кредит у розмірі - 8 000 грн. строком на 70 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту - 16.12.2023 р.
Умовами договору передбачено, що період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня його надання (надалі - «черговий період»). Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,3 % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування Кредитом/ залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів Позичальнику за даним договором - 5457-08XX-XXXX-4673.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5457-08XX-XXXX-4673 (а.с. 15зв).
Позивачем надана довідка-розрахунок заборгованості за вказаним договором згідно, якої заборгованість становить 16 480,01 грн., з яких 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 280,01 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою, 1 200,00 грн. - комісія (а.с. 9).
До договору надано паспорт споживчого кредиту (а.с.18-19).
Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі номер 4 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Суд звертає увагу на те, що в договорі позики від 08.10.2023 року не зазначено повний номер банківської картки ОСОБА_1 та банківського рахунку для перерахунку коштів.
На підтвердження надання кредиту позивачем надано Квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» (виплата), яка містить наступні реквізити:ID операції: 2375997218, order ID: О_9С809С2213D4E54D5A59F76667EB65F6650F, ідентифікатор еквайра: АТ КБ «ПриватБанк», ідентифікатор платіжного пристрою: І0240BJ7, сума та валюта операції: 8000.0 UAH, дата та час операції: 2023.10.08 14:43, призначення платіжної операції: видача за договором №08.10.2023-100001531, платник: назва: швидкий кредит, сайт:sgroshi.com.ua, отримувач: найменування платіжної системи: Mastercard, номер платіжного інструменту: 545708*73.
Суд зазначає, що вказана Квитанція не є достатнім доказом надання відповідачу кредиту, оскільки в ній вказано неповний номер банківської картки, на яку здійснено переказ грошових коштів, та відсутні дані отримувача. Крім того, позивачем не доведено, що вказана картка належить саме відповідачу.
Згідно ч. 6 ст. 46 Закону України "Про платіжні послуги", надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність:
1) номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або облікового номера, який присвоюється контролюючими органами, або реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача.
Водночас, матеріали справи не містять доказів, які саме відомості були зазначені платником коштів у наданій надавачу платіжних послуг платіжній інструкції. Також, суду не надано копію платіжної інструкції, на підставі якої було здійснено платіж, зазначений у квитанції №2375997218 від 08.10.2023 р.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виписка з рахунку особи, надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, надав докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Позивач не був позбавлений можливості з'ясувати, який банк є емітентом картки (за BIN картки), зазначеної відповідачем у кредитному договорі, та подати до суду клопотання про витребування з банку-емітенту картки відомостей щодо належних відповідачу карток та руху коштів по рахунку.
У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову, покладається на позивача.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК України).
Тому, суд надходить до висновку про те, що позивачем не доведено факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором від позивача, через що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, покладає на позивача судові витрати у виді сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 2,4,10,259,263,264,265,268,351-355ЦПКУкраїни, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов