Справа № 358/252/25 Провадження № 2/358/391/25
03 вересня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки Божка М.І.,
представника відповідачки Рибки Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, в режимі відеоконференції з використанням власних засобів зв'язку, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЄВРО ГРІН СОЛЮШНС» про стягнення заборгованості за трудовим договором, -
20 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду Київської області із позовом до Приватного підприємства «ЄВРО ГРІН СОЛЮШНС» про стягнення заборгованості за трудовим договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 1 лютого 2024 року між нею та відповідачем укладено трудовий договір, згідно п. 1 якого їй доручено прибирання службових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2. Згідно п. 2.1. договору розмір оплати складає 900,00 грн. за зміну. У березні 2024 року нею відпрацьовано 8 змін, у квітні 3 зміни. Таким чином, відповідач мав перерахувати на її користь кошти у сумі 9900,00 грн., проте свої зобов'язання відповідач не виконав, кошти не виплатив. У зв'язку із порушенням зобов'язань згідно договору відповідачем, вона звернулася до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, якими було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) та за його результатами складено Акт від 19 червня 2024 року та припис, а відносно директора складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 9900,00 грн. та штраф за несвоєчасне виконання умов трудового договору у розмірі 1305,93 грн. у судовому порядку.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, по справі відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено її судовий розгляд .
20 березня 2025 року від директора ПП «Євро Грін Солюшинс» С.В. Панова надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позов вважає безпідставним, оскільки позивач умисно вказала недостовірні відомості про підприємство та невірні контактні дані з метою затримки в отриманні документів по справі відповідачем. Також вказує, що між позивачем та відповідачем не було укладено трудового договору, а лише договір цивільно-правового характеру, позовна заява не містить жодного доказу про існування заборгованості по заробітній платі перед позивачем. Посилається на те, що згідно договору, укладеного між позивачем та відповідачем від 1 лютого 2024 року п. 2.1, сума договору складається із загальної вартості послуг, розмір оплати складає 900,00 грн. за зміну. Пунктом 2.2. договору передбачено, що виплата оплати за роботу здійснюється замовником протягом 20 календарних днів з дати підписання акту наданих послуг, проте жодного акту наданих послуг позивач не надала, а саме він є підставою для проведення розрахунків за договором. Просить у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Божок М.І. позовні вимоги підтримали з мотивів та підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представник відповідача Рибка Т.В. проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила у позові відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Правовідносини, які склалися між сторонами, передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу, а саме з 1 лютого 2024 року по 31 грудня 2024 року (п.7.1 договору) та мають на меті саме процес праці, а тому у вказаному договорі вбачаються ознаки трудового договору.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Предметом трудового договору є праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. У договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботу (надавати послугу). У договорі передбачено оплату саме процесу праці, оскільки сума оплати здійснюється у фіксованому розмірі, що характерно для трудових відносин, договір регулює постійний характер праці.
Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами договір не був спрямований на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов'язані із самими процесом праці, що є характерним для трудових функцій, тому при вирішення спору суд керується нормами КзПП України.
Власник або уповноважений ним орган повинен неухильно додержуватися законодавства про працю.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
1 лютого 2024 року між ОСОБА_1 (виконавець) та Приватним підприємством «ЄВРО ГРІН СОЛЮШНС» в особі директора Панова Сергія Вячеславовича (замовник) в м. Київ укладено договір, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з прибирання службових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2. Пунктом 1.2 цього договору передбачено перелік та обсяг послуг (а.с.7-9). Термін дії договору з 1 лютого 2024 року по 31 грудня 2024 року.
Розділом 2 договору встановлений розмір та порядок оплати. Так, згідно п.2.1, п. 2.2, п.2.3 сума договору складається із загальної вартості послуг. Розмір оплати складає 900 грн./зміна. Виплата оплати за виконану роботу здійснюється замовником протягом 20 календарних днів з дати підписання акту наданих послуг. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на картковий рахунок виконавця.
Також пунктом 3.4 договору передбачено, що у разі прострочення строків оплати за договором замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.
У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 25 червня 2024 року про виплату заробітної плати за березень 8 змін та квітень 3 зміни (а.с.10). Повторно заяву позивачкою було подано на ім'я директора ПП «ЄВРО ГРІН СОЛЮШНС» 31 липня 2024 року, із якої вбачається, що 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 звільнилася із ПП «ЄВРО ГРІН СОЛЮШНС» і їй не виплатили заробітну плату (а.с.11).
Доводи представника відповідача про те, що між сторонами не було укладено трудового договору, а договір, який має ознаки цивільно-правового, та про відсутність заборгованості перед позивачкою у зв'язку із відсутність акту виконаних робіт суд не бере до уваги, оскільки ці аргументи повністю спростовуються письмовими доказами, які надані представником позивача у судовому засідання та показами свідків.
Так, у матеріалах справи міститься акт Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №Ц/КВ/13996/279 від 19 червня 2024 року, складений за результатами позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, за результатами перевірки директора ПП «ЄВРО ГРІН СОЛЮШНС» було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП.
Із акту вбачається, що договір, укладений між сторонами, був укладений по типовій формі та має ознаки трудових відносин, оскільки його основними ознаками є: праця юридично не самостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи) шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; виконання роботи певного виду (трудової функції); виконання роботи протягом встановленого на підприємстві для працівників робочого часу; підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; обов'язок роботодавця надати робоче місце; забезпечення працівника засобами праці; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо. Окремо зазначено, що вказана робота має чітку класифікацію у класифікаторі професій. Має професійну назву роботи (посаду) - «прибиральник службових приміщень» (код «Класифікатор професій» - 9132, код ЗКППТР 19260, випуск ДКХП - 1).
Таким чином, в результаті перевірки встановлено, що між ОСОБА_1 та відповідачем вбачаються ознаками трудових відносин. Працівниця була допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у порядку, встановленому КМУ, що є порушенням частини 1 ст. 21, частини 4 статті 24 КзПП України.
Наданий представником відповідача видатковий касовий ордер від 25 березня 2024 року жодним чином не підтверджує виплату відповідачці заробітної плати, адже у ньому міститься лише загальна сума 42 800,00 грн., підстава - оплата за актами наданих послуг, зі зворотнього боку міститься відомість, де зазначено прізвища працівників, номера банківських карток та суми виплат з підписами про отримання. Також у списку міститься прізвище позивачки - ОСОБА_1 , номер банківської картки НОМЕР_1 , сума всього: 6300, аванс 1000, до виплати 5300 та підпис. Однак з даної відомості неможливо встановити, за яким саме актом наданих послуг виплачувалися кошти, за який конкретно період.
Також у матеріалах справи міститься виписка по картковому рахунку № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Із даної виписки вбачається, що у період з 1 лютого 2024 року по 17 червня 2024 року на картковий рахунок відбувалися безготівкові зарахування пенсії, проте жодних зарахувань від відповідача у якості заробітної плати у цей період не зазначено (а.с.12-14), що дає підстави вважати, що заробітну плату ОСОБА_1 на її банківський рахунок, як це прямо передбачено в укладеному договорі від 1 лютого 2024 року, виплачено не було.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що працювала у клінінгу, прибирала територію, яку їй ввірили. На роботу її взяла позивачка ОСОБА_1 , вони і працювали разом, і одночасно звільнилися. Скільки змін відпрацювала на той час вже не пам'ятає, а пам'ятає лише, що коли приходила на роботу, то відмічалася, і коли йшла з роботи теж відмічалася, можливо контроль за приходом вела адміністратор. Додала, що розрахувалися із нею за роботу не одразу і не у повній мірі, а по 800 грн. за зміну, хоча обіцяли по 900 грн., спочатку скинули кошти на карту, потім вона писала і дзвонила на гарячу лінію. У подальшому приїхала безпосередньо у офіс фірми, де їй віддали кошти на руки, а не перерахували на карту. Пояснила, що наскільки пам'ятає, то позивачці кошти не виплатили. Також вказала, що відпрацьовані зміни збіглися по розрахункам, в усній формі їм як працівникам сказали, що розмір заробітної плати змінено і тепер оплата стане 800 грн. У різних людей, хто прибирав, були різні виплати і різні вимоги по якості роботи. Через несправедливі умови роботи розрахувалася вся зміна. Коли влаштовувалася на роботу, казали, що кошти будуть приходити на карту, раз так і було, у подальшому ні.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що у 2023-2024 роках працювала у Києві разом із позивачкою ОСОБА_1 , остання влаштувалася вже як вона працювала і потрапили у одну зміну, прибирали різні поверхи приміщення. Договір укладали, але працювали неофіційно. На вимогу керівництва давали номери своїх карток для виплати заробітної плати та деякі документи. У 2024 році почали створювати важчі умови роботи, і одного разу адміністратор сказала, що заробітна плата вже не 900 грн. буде, як домовлялися, а вже 800 грн. На це вони сказали, що будуть звільнятися, але їх змусили відпрацювати 10 днів. Розрахунок із ними не провели, посилаючись на відсутність коштів. Одного разу її дочка отримала розрахункові кошти за неї, але там була не вся сума. А позивачці ОСОБА_1 ніхто кошти так і не виплатив ні за березень, ні за квітень. Додала, що за час роботи один раз кошти перерахували на карту, у подальшому видавали на руки, за що вони розписувалися на листочку. Кількість виходів підтверджували у книзі, де розписувалися за прихід.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 1 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися не припущеннях.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4, 5 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Оскільки судом під час розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала із відповідачем трудових відносинах, відповідач у добровільному порядку своє зобов'язання по оплаті праці за договором не виконав, суд вважає за необхідне стягнути заборгованість по заробітній платі з відповідача на користь позивачки у сумі 9900,00 грн.,а також штраф за несвоєчасне виконання умов договору від 1 лютого 2024 року в розмірі 1305,93грн.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 60, 76-80, 128, 141, 213-215, 258, 263-265, 280, 282, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 21, 24, 94 КЗпП України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «ЄВРО ГРІН СОЛЮШНС» (код ЄДРПОУ 4472747) на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаті заборгованості по заробітній платі по договору від 01 лютого 2024 року в сумі 9900 гривень та штраф за несвоєчасне виконання договору у розмірі 1305 гривень 93 коп., всього 11 205 (одинадцять тисяч двісті п'ять) гривень 93 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
2) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов