Справа № 675/1740/25
Провадження № 2-а/675/28/2025
"24" листопада 2025 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання - Хом'як І. Г., представника позивача - адвоката Каруна В. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначає, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 667 від 29 квітня 2025 року його притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності було те, що позивач не з'явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 вважає дану постанову незаконною та безпідставною, а тому просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою судді від 20 жовтня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним позовом, прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду цієї справи по суті.
Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до суду не подано.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Карун В. П. позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини свого неприбуття суд не повідомив.
Відтак, виходячи з положень ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представникавідповідача.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 29 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 прийнято постанову № 667, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп.
У вказаній постанові зазначено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 підлягав оповіщенню згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 51, яке видано на голову Плужненської ОТГ для оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 з метою уточнення даних та проходження ВЛК, у зазначений час та дату військовозобов'язаний не прибув, у зв'язку з чим було направлене електронне звернення № Е 1279718 від 02 лютого 2025 року до Національної поліції про доставлення ОСОБА_1 як порушника військового обліку для складання адміністративного протоколу за ст. 210-1 КУпАП.
У відповіді Плужненської ОТГ на розпорядження № 51 від 30 січня 2025 року № 03-333/115/2025 вказано, що на момент оповіщення військовозобов'язаний був відсутній за місцем реєстрації зі слів дружини та перебував в м. Рівне в дочки на лікуванні.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані, окрім іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни, серед іншого, зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Згідно вимог ч. 3 цієї ж статті під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Своїми неправомірними діями, які виразились у неявці за повісткою, військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги пп. 1 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абз. 3 ч. 1 та абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Ізяславським РВ УМВС України в Хмельницькій області 23 вересня 1999 року, позивач ОСОБА_1 зареєстрований у с. Антонівка Шепетівського району Хмельницької області.
У відповідності до даних військового квитка від 21 листопада 1986 року серії НОМЕР_2 з 04 червня 2025 року позивач призваний на військову службу за мобілізацією.
Не погоджуючись із спірною постановою № 667 від 29 квітня 2025 року, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із наступного.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, крім іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з приписами ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У п. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядку), визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Згідно з п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до п. 31 зазначеного Порядку повістки мають право вручати:
представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій) - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідної районної, міської держадміністрації (військової адміністрації);
представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - в адміністративних межах населених пунктів та територій, на які поширюється повноваження відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад;
представники підприємств, установ, організацій - на території підприємств (установ, організацій) та в місцях виконання працівниками робіт (обов'язків);
представники відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ (тільки резервістам та військовозобов'язаним, які перебувають в зазначених органах на військовому обліку) - на усій території України.
Згідно із п.п. 40-41 Порядку під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов'язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв'язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є документи від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 210-1). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із положеннями ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд констатує, що відповідач жодних доказів правомірності спірної постанови не надав.
Так, відповідачем не надано доказів, що позивачу направлялася повістка з вимогою з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та що така отримана ОСОБА_1 в установленому чинним законодавством порядку.
У матеріалах справи відсутнє розпорядження № 51, видане на Плужненську ОТГ, а також відповідь Плужненської ОТГ № 03-333/115/2025, про які йдеться у винесеній щодо ОСОБА_1 постанові.
У вказаній постанові про адміністративне правопорушення не зазначено день і час явки за викликом по повістці.
Разом з тим, згідно з долученими позивачем до позовної заяви листками непрацездатності № 15548680-2028926424-1 від 30 січня 2025 року та № 15548680-2029068722-1 від 04 лютого 2025 року, виданими КНП «Ізяславський центр ПМСД», з 30 січня 2025 року по 08 лютого 2025 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні.
Згідно з п. 23 Порядку поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнається зокрема і хвороба громадянина.
Однак матеріали справи не містять доказів врахування відповідачем вищевказаних даних щодо тимчасової непрацездатності позивача при винесенні спірної постанови.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо події самого правопорушення та законності його фіксації.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Водночас відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тому спірна постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, що відповідає повноваженням суду, передбаченим п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України та положенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про скасування оспорюваної постанови, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 484 грн 48 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 205, 243-246, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 29 квітня 2025 року № 667 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 484 грн 48 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місцезнаходження - АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 .
Суддя: В. І. Столковський