Справа № 674/1457/25
Провадження № 3-в/674/13/25
іменем України
21 листопада 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області
в складі: судді Посунько Г.А.
секретаря судового засідання Сисак К.М.
з участю правопорушника ОСОБА_1
захисника Мутаса В.В.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області заяву ОСОБА_1 про відстрочку (розстрочку) виконання постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року в справі № 674/1457/25 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП,
13 листопада 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочку (розстрочку) виконання постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року в справі № 674/1457/25 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 посилається на те, що постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року, винесеною в справі № 674/1457/25, його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Виконати постанову суду в частині стягнення штрафу ОСОБА_1 не може у зв'язку з майновим становищем, а саме: він бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України; розмір призначеного штрафу достатньо великий в порівнянні з встановленою в Україні мінімальною заробітною платою; сплата штрафу одним платежем становить для нього надмірний тягар, оскільки його середньомісячна заробітна плата (дохід) за січень - вересень 2025 року становить 24140 грн. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд відстрочити (розстрочити) йому сплату штрафу в сумі 40800,00 грн. в справі про адміністративне правопорушення № 674/1457/25.
В судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 та захисник Мутас В.В. пояснили, що у зв'язку з тяжким майновим становищем ОСОБА_1 просять суд розстрочити йому сплату штрафу, призначеного постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року, в сумі 40800 грн. на шість місяців, з щомісячною сплатою частини штрафу в розмірі по 7000,00 грн.
Об'єктивно з'ясувавши обставини, які підтверджені доказами,
дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом,
суд вважає наступне.
Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року, винесеною в справі № 674/1457/25, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, до правопорушника застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
07 листопада 2025 року постанова суду набрала законної сили.
Постанову суду в частині стягнення штрафу ОСОБА_1 не виконав.
Згідно ч.2 ст.301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно ч.1 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" з а наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Згідно ч.1 ст.304 КУпАП п итання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Задоволення заяви про відстрочку сплати штрафу можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим (хвороба боржника або членів його сім'ї, відрядження боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо).
Правопорушник ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заяву про відстрочку (розстрочку) виконання постанови суду, посилається на своє майнове становище, а саме: 1) він бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України; 2) розмір призначеного штрафу достатньо великий в порівнянні з встановленою в Україні мінімальною заробітною платою; 3) сплата штрафу одним платежем становить для нього надмірний тягар, оскільки його середньомісячна заробітна плата за січень - вересень 2025 року становить 24140 грн.
Разом з тим, суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження наявності поважних причин, які б об'єктивно перешкоджали правопорушнику ОСОБА_1 виконати постанову суду в справі про адміністративні правопорушення.
Так, суду не надано жодних доказів про те, що правопорушник ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України та приймає безпосередню участь у виконанні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України.
Розмір призначеного ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 40800 грн. відповідає санкціям частини 5 статті 126 та частини 1 статті 130 КУпАП, тому порівняння розміру призначеного штрафу з розміром мінімальної заробітної плати є недоречним.
Саме по собі посилання правопорушника ОСОБА_1 на незначний розмір його середньомісячної заробітної плати (24140 грн.) не є обставиною, що ускладнює виконання судового рішення або робить його виконання неможливим, як то передбачено частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, суду не надано достатніх доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища правопорушника, зокрема: не надано відомостей про склад його сім'ї, про відсутність в нього майна, на яке можна було б звернути стягнення, про відсутність в нього інших доходів та відсутність можливості сплатити штраф.
Крім того, слід врахувати, що штраф як вид адміністративного стягнення полягає в грошовому стягненні й накладається судом у випадках і розмірі, встановлених законом, з урахуванням законодавчо визначених його розмірів.
По суті штраф є заходом примусу, що застосовують від імені держави за постановою суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів. Цей вид стягнення спричиняє істотні матеріальні наслідки, невигідні для винуватої особи. Відтак, призначене стягнення у виді штрафу спрямовано саме на створення істотних матеріальних наслідків для винуватої особи, а ОСОБА_1 за змістом заяви хоче фактично уникнути таких наслідків шляхом сплати штрафу у вигідний для нього спосіб, що зводить нанівець саму суть такого стягнення.
В постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року в справі № 2-54/08 (провадження № 61-15140св18) зазначено, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Також суд звертає увагу на те, що запропонована правопорушником розстрочка сплати штрафу взагалі не передбачена нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки положеннями статті 301 КУпАП (на яку посилаються правопорушник та його захисник) визначено відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надав належних та достатніх доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання постанови суду про накладення на нього адміністративного стягнення.
На підставі викладеного суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відстрочку (розстрочку) виконання постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП - задоволенню не підлягає, через необґрунтованість.
Керуючись ст.ст.301, 304 КУпАП, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку (розстрочку) виконання постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року в справі № 674/1457/25 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП - відмовити.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року.
Суддя Посунько Г.А.