Справа №766/8019/23
н/п 1-кп/766/990/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
24.11.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області колегіально судом в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря: ОСОБА_4
прокурора: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника: ОСОБА_7 ,
під час відкритого судового засідання з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 11.08.2023 року за №12023231040001745 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -
На розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 11.08.2023 року за №12023231040001745 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 115 КК України. Відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в останнє продовжено до 29 листопада 2025 року.
Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 . В обґрунтування клопотання зазначено, що продовжують існувати ризики, які виправдовують необхідність продовження запобіжного заходу, а саме те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, під час досудового розслідування не встановлено міцних соціальних зв'язків останнього та постійного місця проживання, оскільки останнім часом ОСОБА_6 проживав за місцем проживання потерпілого де і було вчинено злочин, обвинувачений не працевлаштований та не має законних джерел існування, таким чином, наявні ризики, які дають підстави вважати, що перебуваючи без запобіжного заходу обвинувачений ухилятиметься від суду. Крім того, відносно ОСОБА_6 у 2019 році, направилось два обвинувальних акта до суду, обвинувачений офіційно ніде не працює, не має офіційного джерела доходів таким чином може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання, оскільки ризики продовжують існувати.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ризики не доведені, просив відмовити у його задоволенні та змінити запобіжний захід на більш м'який з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію захисника, зазначив, що має постійне місце проживання та має міцні соціальні зв'язки.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 терміну раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, виходячи з наступного.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за яке передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати, зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання, оскільки останнім часом ОСОБА_6 проживав за місцем проживання потерпілого, де і було вчинено злочин, відсутність офіційного місця роботи та джерела доходів, що слугувало б запобіжником до пошуку незаконних джерел прибутку та було достатнім стримуючим фактором; ризик продовження протиправної поведінки; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на домашній арешт, оскільки зазначені в клопотанні прокурора ризики переважають дані обставини і виправдовують тримання його під вартою.
При цьому суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до 22 січня 2026 року).
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд
Відмовити у задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» відносно ОСОБА_6 до 22 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повний текст ухвали оголошено у приміщенні суду 24.11.2025 р. о 13:30 годині.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3