Справа № 591/11639/24
21 листопада 2025 року слідчий суддя Сумського районного суду Сумської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_4 на постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Сумської обласної прокуратури ОСОБА_3 від 23 жовтня 2024 року про закриття кримінального провадження №42023000000001773 від 13 жовтня 2023 року,
Скаржник звернувся із зазначеною скаргою, яку мотивував тим, що оскаржувана постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Сумської обласної прокуратури ОСОБА_5 від 23 жовтня 2024 року про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України за відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 ч. 2 ст. 367 КК України, є незаконною. Зазначив, що Зарічним районним судом м. Суми здійснювався незаконний судовий розгляд у сфальшованому кримінальному провадження №12012200420000390 та безпідставно прийнято до розгляду сфальшований обвинувальний акт поза межами строку досудового розслідування, встановленого ст. 219 КПК України, та ігноровано рішення Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року провадження №51-4930ск20 та від 01 липня 2021 року у справі №752/3218/20, провадження №51-2066 км 21. Більше того, розгляд справи здійснювався незаконним складом суду та Зарічний районний суд м. Суми не має статусу органу державної влади. В таких діях суддів вбачається ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 366 КК України. Прокурором прийняте оскаржуване рішення відносно невизначених осіб, не зазначено, яка складова складу кримінального правопорушення відсутня в діянні невизначених осіб. Прокурор не розуміється на вимогах КПК України, що надає підстав недовіряти йому, проігноровано КПК України та рішення Європейського Суду з прав людини. Таким чином, оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою через не виконання (ігнорування) вимог КПК України.
Скаржник ОСОБА_4 у судове засідання, призначене на 21 листопада 2025 року повторно не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, хоча раніше надіслав клопотання про розгляд справи за допомогою відеоконференції через Подільський районний суд м. Києва.
Представник скаржника ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судове засідання, призначене на 21 листопада 2025 року, не з'явився, направив до суду заяву про відкладення засідання на іншу дату у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності скаржника ОСОБА_4 та його представника з таких підстав.
Відповідно до ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника. .
Водночас, слідчим суддею вживались заходи щодо забезпечення явки скаржника та його представника. Зокрема, повідомлення щодо дати розгляду справи надсилались на електронні адреси, з яких вони подавали документи до суду.
Так, упродовж розгляду справи судові засідання неодноразово відкладались переважно за клопотанням скаржника та його представника, для розгляду їх заяв про відвід судді та прокурора.
За період часу з 20 червня 2025 року по 21 листопада 2025 року, упродовж якого здійснювався розгляд справи, ОСОБА_4 та його представником ОСОБА_6 було подано дванадцять заяв про відкладення розгляду справи, п'ять з яких у зв'язку з перебуванням на лікуванні, на підтвердження чого було надано медичні довідки. Однак, жодна з наданих суду довідок не має даних про те, що особа за станом свого здоров'я не може прийняти участь у судовому засіданні чи реалізовувати свої процесуальні права шляхом надіслання письмової позиції та (або) документів. Крім того, у жодній довідці не зазначено, що на лікуванні перебуває саме скаржник та його представник. У довідці, поданій представником скаржника у судове засідання, призначене на 21 листопада 2025 року, не вірно зазначено прізвище представника, дату судового засідання, що не дає підстав суду пересвідчитися, що саме представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 перебуває на лікуванні і не може з'явитися на розгляд саме цієї справи, у зв'язку з чим подані скаржником та його представником довідки про перебування на лікуванні були визнані неналежними доказами поважності причин неприбуття в судові засідання. Тобто, вважаю, що для скаржника та його представника було надано достатньо часу і створено усі умови для можливості реалізувати свої процесуальні права належним чином. Також звертаю увагу на те, що учасники справи повинні добросовісно використовувати надані їм процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Тому приходжу до висновку, що неявка скаржника та його представника може свідчити про невиправдане затягування розгляду справи, незацікавленість в її результатах, зловживання своїми процесуальними правами. В ухвалі від 17 вересня 2019 року у справі № 202/4467/14 Верховний Суд послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, у якому зазначено про недопустимість нівелювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їхніх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2020 року №755/10138/16.
Тому з метою дотримання загальних засад кримінального провадження розгляд скарги ОСОБА_4 на постанову прокурора вирішено проводити у відсутності скаржника та його представника.
Прокурор в судовому засіданні просив у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість. Зазначав, що у кримінальному провадженні №42023000000001773 було повно, всебічно перевірено усі обставини, про які зазначав скаржник у заяві про злочин та які підлягають доказуванню в силу вимог ст. 91 КПК України. Оскаржувана постанова відповідає критеріям законності, вмотивованості та обґрунтованості, а тому відсутні підстави для її скасування.
Дослідивши матеріали скарги, а також матеріали кримінального провадження №42023000000001773, слідчий суддя дійшла таких висновків.
Під час розгляду скарги встановлено, що четвертим слідчим відділом (з дислокаціє у м. Суми) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42023000000001773, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.
У вказаному провадженні 23 жовтня 2024 року прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Сумської обласної прокуратури ОСОБА_3 винесена постанова про закриття кримінального провадження, яку скаржник просить скасувати через неповноту проведеного досудового розслідування та невідповідність висновків дійсним обставинам.
Вказана постанова направлена ОСОБА_4 та отримана ним 07 листопада 2024 року. (а.с.11).
Проте, вважаю мотиви поданої скарги необґрунтованими.
Так, системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 284 КПК України дає підстави говорити про те, що закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Постанова прокурора про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу, як на це вказує стаття 110 КПК України.
Слідчий чи прокурор при проведені досудового розслідування з урахуванням конкретних обставин справи на власний розсуд визначають обсяг слідчих та процесуальних дій, достатній, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення.
Згідно зі ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
У свою чергу слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої прокурором постанови.
У цьому випадку вважаю, що слідчим та прокурором під час проведення досудового розслідування, а прокурором й під час ухвалення постанови вказані вимоги КПК України дотримані.
Зокрема, з матеріалів кримінального провадження № 12012200420000390 вбачається, що заявник ОСОБА_4 вважає незаконною ухвалу суддів Зарічного районного суду м. Суми від 02 вересня 2024 року про призначення судового розгляду у вказаній справі, оскільки обвинувальний акт направлений до суду поза межами строків досудового розслідування, отже судді, відмовляючи стороні захисту в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту та приймаючи вказану ухвалу про призначення справи до судового розгляду, вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 366 КК України.
Вказані обставини були перевірені під час здійснення досудового розслідування всебічно і повно, зокрема, допитано ОСОБА_4 шляхом надання ним власних письмових показань, отримано матеріали кримінального провадження, які мають значення для вказаного кримінального провадження, досліджено обвинувальний акт, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Тобто з'ясовано, що питання, які були предметом дослідження у кримінальному провадженні, зводились до позиції ОСОБА_4 про можливе недотримання процесуальних строків досудового розслідування при направленні обвинувального акту до суду, тобто пов'язане із законністю висунення обвинувачення. Однак, правову оцінку вказаному повинен надати суд, що здійснює розгляд справи по суті.
Мотивуючи постанову та закриваючи провадження, прокурор зазначив про обставини, які були ним перевірені під час досудового розслідування, посилався на відповідні докази, а також норми чинного законодавства.
При цьому, вважаю, що з урахуванням конкретних обставин справи органами досудового розслідування проведено достатній обсяг слідчих та процесуальних дій, у порядку, визначеному КПК України, здобуто достатньо доказів, яким надана належна правова оцінка та прийняте відповідне процесуальне рішення.
У поданій скарзі на постанову прокурора ОСОБА_4 вказує на неповноту досудового розслідування, але будь-яких обставин, які могли бути залишені поза увагою прокурора та в чому саме полягала неповнота, скаржник не зазначає.
Водночас, не знайшли підтвердження обставини, про які зазначив ОСОБА_4 у поданій скарзі, зокрема, що прокурором не виконано вимог ст. ст. 9, 25, 38, 55, 91, 93, 94, 223 КПК України.
Крім того, не відповідають дійсності твердження скаржника про те, що постанова прокурора не містить належних мотивів для закриття кримінального провадження.
Як вже зазначено вище, постанова прокурора відповідає критеріям законності, вмотивованості та обґрунтованості.
Щодо доводів скаржника ОСОБА_4 про незаконність складу Зарічного районного суду м. Суми, слідчий суддя зазначає таке.
Повноваження Президента України встановлено статтею 106 Конституції України. При цьому пунктом 31 частини першої вказаної статті передбачено, що Президент України здійснює також інші повноваження, визначені Конституцією України.
Частиною 2 статті 125 Конституції України передбачено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Згідно з абзацом 6 частини 1 пункту 161 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що за загальним правилом повноваження Президента України у процедурі утворення судів полягають у внесенні відповідного проекту закону до Верховної Ради України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Водночас, тимчасово запроваджено правило, відповідно до якого утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.
Таким чином, Конституцією України, крім повноважень Президента України, визначених у статті 106, також встановлено повноваження щодо участі у процедурі утворення судів.
Тобто, Президент України не має повноважень безпосередньо утворювати суди, а лише ініціює процес створення суду шляхом подання законопроекту, але остаточне рішення про утворення суду приймає Верховна Рада України.
Окрім цього, відповідно до наказу начальника відділу юстиції Сумського облвиконкому від 18 лютого 1974 року № 19 Сумський міський народний суд 20 лютого 1974 року був ліквідований і на його підставі організований народний суд Ковпаківського району, який є правонаступником Сумського міського суду та народний суд Зарічного району м. Суми.
Також проведення державної реєстрації створення юридичної особи здійснювалося на підставі Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а тому вказані дії не можуть слугувати підставою для визнання незаконності діяльності юридичної особи, яка була створена до набрання законної сили вказаного нормативно-правового акту.
Твердження скаржника про те, що суди України не є органами державної влади, суперечать нормам основного Закону країни, а саме Конституції України, якою визначено принцип поділу державної влади в Україні.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Таким чином, поділ державної влади є структурною диференціацією трьох рівнозначних основних функцій держави: законодавчої, виконавчої, судової. Він відображає функціональну визначеність кожного з державних органів, передбачає не тільки розмежування їх повноважень, а й їх взаємодію, систему взаємних стримувань та противаг, які мають на меті забезпечення їх співробітництва як єдиної державної влади (Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2008 року № 4-рп/2008 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 219 Регламенту Верховної Ради України (справа про Регламент Верховної Ради України).
За таких обставин, на переконання слідчого судді, відсутні підстави для скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження №42023000000001773, тому у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 303-307 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Сумської обласної прокуратури ОСОБА_3 від 23 жовтня 2024 року про закриття кримінального провадження №42023000000001773 від 31 жовтня 2023 року - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 24 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1