Справа № 587/2790/23
20 листопада 2025 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання - Макошенець С.І., предстаника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: відділ «Служба у справах дітей» Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визначення місця проживання дитини з батьком,
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_4 .
Заявлені вимоги мотивовані тим, що позивач з відповідачкою ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з 18.06.2020, який рішення суду було розірвано 20.01.2022. Від шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день звернення спільна донька ОСОБА_7 проживає з відповідачем у будинку за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачка разом зі своєю старшою донькою від першого шлюбу ОСОБА_8 виїхали за межі України та разом з позивачем і молодшою донькою не проживають, не спілкуються, а позивачеві невідомо про місце знаходження останніх. Оскільки сторони разом не проживають щонайменше з січня 2022 року, а взаємною згодою вирішили, що найкраще місце проживання спільної доньки ОСОБА_7 буде з позивачем, тому виникає необхідність у залишенні місця проживання ОСОБА_6 разом зі своїм батьком- позивачем по справі.
Представником відповідача адвокатом Гаранжа М.О. було подано заперечення на позовну заяву, яку вважає необґрунтованою та заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав: спільна донька ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_4 не проживає, так як з початком військової агресії РФ позивачка разом з донькою ОСОБА_7 16 березня 2022 року виїхала за межі України. Відповідачка та її донька зупинилися у Литовській Республіці. Де зараз і фактично проживають у м.Шауляй. Відповідачка перебуваючи у Литовській Республіці офіційно працевлаштована та має стабільний дохід для забезпечення нормального життя для себе та доньки. Донька навчається у «Міжнародній українській школі», зарахована до 5 класу. Відповідачка та донька ОСОБА_7 одержали посвідки на постійне проживання у Литовській Республіці. Дитині забезпечено безпечні умови, створено необхідні умови для повноцінного життя і розвитку, облаштована кімната, наявне спільне місце та дозвілля. Наказом Сумського районного суду Сумської області від 12.10.2023 з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи стягнення з 10.10.2023 і до повноліття дитини. Крім того, позивач не є працівником критичної інфраструктури, а тому може бути призваний до ЗС України, а відповідач має можливість забезпечити безпечні умови проживання дитини за межами України. А тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивача подав відповідь на відзив по справі, в якому зазначив, що в нього виникають сумніви щодо добровільного перебування дитини у Литовській Республіці та що вона знаходиться там у безпечному та сприятливому для неї середовищі. Позивач не надавав згоди на перетин кордону доньки ОСОБА_7 , відповідачка вивезла дитину без відома позивача. Відповідачка всіляко обмежила та обірвала способи можливого спілкування між дитиною та батьком. З рідких розмов з донькою позивачу стало відомо, що його донька інколи ночує в інших родинах своїх знайомих тимчасових переселенців. З моменту виїзду відповідачки за кордон та до моменту подання позову відповідачка жодним чином не комунікувала та не зв'язувалась з позивачем.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що при складанні тексту позову ним була допущена помилка та зазначено, що донька ОСОБА_7 проживає разом з позивачем. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачка, її представник просили відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених в запереченнях на позов.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечувала проти позову, вважала, що дитині краще залишитись з матір'ю та підтримала наданий ними висновок.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, думку дитини, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_5 з 18.06.2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають спільну доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с. 8, 9).
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 20.01.2022 року шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано (а.с. 10).
Судовим наказом Сумського районного суду Сумської області від 12.10.2023 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 у розмірі частини з усіх видів його заробітку(доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи стягнення з 10.10.2023 і до повноліття дитини.( а.с.40)
Відповідно до довідок про реєстрацію територіальної громади ОСОБА_4 , ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15, 17).
З договору купівлі -продажу житлового будинку від 27.04.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 був укладений договір на купівлю житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11) та проведено державну реєстрацію правочину( а.с.12).
З договору купівлі -продажу земельної ділянки від 27.04.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 був укладений договір на купівлю земельної ділянки площею 0,33 га, яку надано для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13) та проведено державну реєстрацію правочину( а.с.14).
Як зазначає відповідачка вона та донька ОСОБА_7 16 березня 2022 року виїхала за межі України в зв'язку з агресією РФ та зупинилися у Литовській Республіці, де зараз і фактично проживають у м.Шауляй, що не оспорюється сторонами.
Відповідно до довідки від 31.08.2023 №230/08 «Міжнародної української школи» ОСОБА_9 в 2023-2024 навчального року зарахована до 5 класу ЗНЗ І-ІІІ ступенів «Міжнародна українська школа»(філія Шауляй). Навчання проводиться за програмою початкової(базової) повної середньої освіти у формі групового навчання п'ятиденної організації навчального процесу.( а.с.44)
З довідки Миколаївської сільської ради від 23.10.2023 №3685/02-40 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5 (фактично за вказаною адресою не проживає), ОСОБА_8 фактично за вказаною адресою не проживає), ОСОБА_6 (фактично за вказаною адресою не проживає), ОСОБА_4 , ОСОБА_10 . Про факт не проживання осіб додано акт від 20.10.2023( а.с.45,46)
Відповідачка перебуваючи у Литовській республіці офіційно працевлаштована та має стабільний дохід, що підтверджується копіями трудових договорів №1359 від 02.08.2022( а.с.47) та №2812 від 04.12.2023( а.с.147).
Відповідно до характеристики Миколаївського ліцею Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 10.04.2024 №117/04-02 наданої ОСОБА_6 , у період з березня 2022 року по травень 2023 року у Миколаївському ліцеї здобувала освіту на дистанційній формі навчання. Позитивно характеризується. У освітньому та виховному процесі брала участь мати ОСОБА_5 , відвідувала батьківські збори, цікавилась навчанням дитини з сумлінням ставилась до рекомендацій учителя, з класним керівником спілкувалась у телефонному режимі( а.с.142).
З акту обстеження умов проживання від 11.10.2023 проведеного з метою обстеження умов проживання ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 зазначається, що умови проживання дитини не обстежувалися у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 тривалий час проживає за кордоном разом з матір'ю(а.с.61)
З відповіді Миколаївської сільської ради від 06.12.2023 №4367/02-40 ОСОБА_5 , 06.11.2023 була знята з реєстрації за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 за заявою власника житла ОСОБА_4 ( а.с.86)
З акту обстеження умов проживання від 16.02.2024 проведеного з метою обстеження умов проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 зазначається, що умови проживання задовільні, в будинку чисто, санітарно-гігієнічні умови проживання відповідають нормам, наявні необхідні, меблі та електрична техніка, продукти харчування ОСОБА_4 забезпеченні в достатній кількості. Вирощує овочі та фрукти на присадибній ділянці. Умови для проживання дитини відповідають нормам, власна кімната обладнана меблями, окремим шкафом, окреме ліжко, стіл для навчання, ноутбук(а.с.108 зв.б.)
Під час розгляду справи в судовому засіданні була допитана свідок.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що перебуває у цивільному шлюбі з позивачем з грудня 2021 року. Спочатку вони винаймали житло у м. Суми. В подальшому позивач розірвав шлюб з відповідачкою. Позивач вранці і ввечері заїздив до дитини в с.Миколаївка, брав доньку від матері до них додому, разом проводили час, на ніч дитину не залишали. Коли розпочалась війна вони з позивачем повернулись у с.Миколаївку. Брали дитину до себе після школи та роботи позивача , хотіли залишити на ніч, але мати дитини не дозволила, домовились, що дитина прийде на вихідних. Але вихідних не настало, так як мати вивезла доньку за кордон, не повідомивши про це батька. З лютого до 16 березня позивач бачився з донькою кожен день, їздив власним транспортним засобом. Відповідачка виїхала за кордон приблизно 16 березня 2022 року. Про це вони дізнались від перевізника, який віз відповідачку з донькою за кордон. Спочатку вона виходила на зв'язок, повідомила, що доїхала до Польщі, потім до ОСОБА_12 . Коли вони вже були за кордоном ОСОБА_7 телефонувала батькові, говорила, що хоче самокат. Він скинув 4 тис. грн на самокат на карту. В березні 2002 року коли відповідачка з донькою була в Литві, її колишній чоловік- ОСОБА_13 , ще не був з ними, потім він приїхав до них і вони стали проживати разом з відповідачкою однією сім'єю. ОСОБА_7 , ще тоді телефонувала позивачу, повідомляла, що ОСОБА_13 їй не подобається, говорила, що він її не ображає, але до неї не розмовляє. Дитині заборонили розмовлять з батьком приблизно з квітня 2022 року. Потім коли донька була сама вдома спілкування відбувалось. Відповідачка не дає спілкуватись з батьком доньці. Позивач з нею спілкувався дистанційно, допомагав виконувати їй домашні завдання. ОСОБА_14 в її присутності телефонував відповідачці, але вона заблокувала телефон. В неї за кордоном в Литві проживає донька ОСОБА_15 , яка відвідувала відповідачку та через яку вони з позивачем передавали подарунки доньці ОСОБА_7 . Передавали ОСОБА_7 телефон, планшет, кросівки, спортивний костюм, самокат. Позивач зараз працює трактористом, працює у полі, до 18-00 год. Зараз проживають вони у с.Миколаївка, де був приліт, обстріли чутно у громаді. Заняття в школі в них онлайн.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції в присутності педагога ОСОБА_16 було заслухано думку малолітньої ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вказала, що вона проживає з мамою. Тато з ними не проживає вже 4 роки. Відносини раніше з татом були добрі, коли вони проживали разом. Тато їй передає подарунки, фломастири, книги, цукерки. З мамою у неї гарні відносини. Коли мама на роботі, вона залишається з старшою сестрою. Вона відвідує школу, різні гуртки В школі в неї є друзі. Звикла жити за кордоном, не сумує за попереднім місцем проживання. Зазначила, що хоче проживати з мамою. З татом жити не хотіла б.
Згідно з ч.ч. 2, 8 та 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно ч. 7-8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Тлумачення положень ст. 161 СК України свідчить, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як вбачається з висновку Служби у справах дітей Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 15.02.2024 року - ОСОБА_9 проживає разом із відповідачкою, ОСОБА_17 , з якою виїхала за кордон 16 березня 2022 у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, що підтверджується відповідними записами в закордонних паспортах матері та дочки, посвідкою виданою Департаментом Міністерства міграції внутрішніх справ Литовської республіки від 05.03.2023 №65004523, а також №65004513, на постійне проживання на території Литовської Республіки відповідача та її доньки ОСОБА_7 в м.Шауляй та про те, що ОСОБА_6 , в 2023-2024 зарахована до 5 класу ЗНЗ і-ІІ ступенів «Міжнародна українська школа»(філія Шауляй). Позивач не надав до матеріалів справи довідки про доходи, його місце працевлаштування та дохід не відомі. Відповідачкою по справі долучено її трудовий договорі, що може гарантувати повноцінне забезпечення потреб її доньки ОСОБА_7 . Позивач стверджує, що з донькою ОСОБА_7 не спілкується, тому що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою, в той час у відповіді на відзив зазначає, що з рідких розмов із донькою, йому стало відомо про деякі факти. Відповідачка стверджує, що не чинить перешкод у спілкуванні дитини з батьком, їх нечасте спілкування підтверджує. Працівник служби у справах дітей Миколаївської сільської ради поспілкувалася із відповідачкою та її донькою ОСОБА_7 за допомогою месенджера ОСОБА_18 . Під час спілкування дівчинка почувала себе невимушено, впевнено та комфортно, показувала свої умови проживання, повідомила, що проживає і надалі бажає проживати разом із матір'ю. Ураховуючи вище викладене, відсутність тісного психологічного зв'язку дитини з батьком, виявлення факту ї проживання разом з матір'ю, думку дитини, відсутність достатніх підстав, вважали недоцільним визначити місце проживання дитини разом із батьком. (а.с. 107 зв.б.-108).
З приводу посилань представника позивача, щодо надання третьою особою необ'єктивного висновку про визначення місця проживання дитини та зацікавленості третьої особи в розгляді даного позову, суд зазначає, що дані обставини не знайшли свого підтвердження.
Вказаний висновок є достатньо обґрунтованим, обставини, викладені у ньому підтверджені належними доказами, знайшли своє підтвердження і у судовому засіданні та не суперечать інтересам дитини, тому суд враховує його при вирішені спору у частині визначення місця проживання малолітньої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована ) та ч.ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору.
Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20).
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на всій території України введено воєнний стан.
З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.(Позиція ВС викладена у постанові від 14 червня 2023 року справа № 760/31518/21 провадження № 61-5668св23).
Судом встановлено, що донька сторін ОСОБА_6 після розірвання шлюбу між сторонами проживала в АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_5 та в подальшому 16 березня 2022 році із початком військової агресії РФ виїхала разом з матір'ю за межі України, де зупинилися у Литовській Республіці в м.Шауляй.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 визначений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, з якого вбачається, що Миколаївська сільська територіальна громада входила до переліку території, на яких ведуться(велися) бойові дії.
Думка дитини ОСОБА_6 була заслухана під час розгляду справи та зводилася до того, що вона бажає проживати з матір'ю, з якою у неї гарні відносини, при цьому вона не позбавлена можливості спілкуватись з батьком.
Стаття 171 СК України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Проте, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про місця проживання дитини і визначення способу участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам та може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Надавши оцінку установленим обставинам справи крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, взявши до уваги вік дитини,враховуючи те, що мати дитини має належні житлові умови, офіційно працевлаштована та має стабільний дохід, створила належні умови для проживання, виховання та забезпечення дитини суд прийшов до висновку щодо визначення місця проживання дитини із матір'ю.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено, що визначення місця проживання доньки разом з ним відповідатиме її якнайращим інтересам, сприятиме забезпеченню її сталого духовного та фізичного розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, а також зважаючи на висновок служби у справах дітей, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
При цьому, суд зазначає, що батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок спілкуватися з донькою, піклуватися про її здоров'я, стан її розвитку, незалежно від того з ким вона буде проживати. У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. 7,8, 19, 160, 171, 191 Сімейного кодексу Українист.ст. 3, 10, 11, 76-81, 89, 141, 229, 258-259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: відділ «Служба у справах дітей» Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визначення місця проживання дитини з батьком відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 6700( шість тисяч сімсот) грн. понесених витрат на правову допомогу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлений 24.11.2025 року.
Суддя Л.М.Гончаренко