Справа № 159/8544/25
Провадження № 1-кс/159/2237/25
про застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
24 листопада 2025 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030550001350 від 22.11.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубове Ковельського району Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, учасника бойових дій, в силу вимог ст. 89 КК України, раніше не судимого, 22.09.2025 року обвинувальний акт відносно якого направлено до суду за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 122 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, -
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, за наступних обставин.
Так, він наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.01.2023 року № 21 призначений на посаду стрільця військової частини НОМЕР_2 і вважається таким, що з 26.01.2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
18.09.2025 року, у зв'язку з перебуванням у розшуку, солдата ОСОБА_5 передано військовій частині НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Відповідно до вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, 21.11.2025 року, близько 18 год. 30 хв., ОСОБА_5 , всупереч вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись на ділянці автодороги по вул. Брестська в м. Ковель Волинської області в напрямку вул. Анатолія Грищенка (Кутузова) від с. Дубове Ковельського району Волинської області, в межах перехрестя вказаних вулиць, допустив крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не виконавши покладені на нього обов'язки, як на водія, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, та під час руху вказаним автомобілем проігнорував заборону перетину вузької суцільної лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, рухаючись на ділянці вказаної автодороги, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, в результаті чого не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в той момент здійснював виїзд з вул. Анатолія Грищенка (Кутузова), здійснюючи маневр повороту ліворуч на зустріч автомобілю марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді САК обох півкуль головного мозку тп мозочка, субдуральної гематоми по ходу серпа мозку та намету мозочка, з якими госпіталізований в реанімаційне відділення ЦРЛ Ковельського МТМО.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 22.11.2025 року за № 12025030550001350 та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
22.11.2025 року о 13 год. 17 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
22.11.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
24.11.2025 року слідчий ОСОБА_4 , за погодженням з процесуальним прокурором ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Потреба у застосуванні саме такого запобіжного заходу мотивована наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, слідчий вказує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у зв'язку із чим останній, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання або умисно, під видуманими приводами не прибувати на виклики слідчого, прокурора, суду. Крім цього, з метою уникнення відповідальності за вчинене, може шляхом тиску (умовляння, погроз тощо) перешкоджати та змусити змінити покази свідками вчиненого ним кримінального правопорушення, або змусити останніх відмовитись від них, намагаючись у такий спосіб уникнути покарання. Крім цього, слідчий вказує, що ОСОБА_5 , будучи раніше неодноразово судимим, на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення (злочин) та, маючи можливість вільно пересуватись, може продовжити злочинну діяльність. Крім того, під важелем понесення відповідальності, ОСОБА_5 , будучи діючим військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, якщо відносно останнього буде застосовано інший запобіжний захід, може не повернутись на місце служби та взагалі покинути територію України.
Наведене, на думку слідчого, свідчить про те, що жоден із запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов'язків, а тому незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може перешкоджати розслідуванню кримінального провадження, забезпеченню швидкого, повного, неупередженого розслідування та призведе до затягування у виконанні або унеможливлення виконання процесуальних рішень, проведення слідчих дій та подальших судових розглядів.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали з підстав, викладених вище.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання. Вказував на те, що на даний час не призначено та не проведено будь-яких експертиз, а тому дане клопотання є передчасним та не обґрунтованим. Просив обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави в мінімальному розмірі.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні, підтримуючи позицію захисника, також просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави.
Заслухавши учасників судового засідання, перевіривши надані матеріали, включаючи витяг з ЄРДР, слідчий суддя вважає, що внесене слідчим клопотання підлягає до задоволення.
Як визначено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
В силу ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виконуючи вимоги законодавства слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, що відноситься до категорії тяжких злочинів.
Не зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_5 не визнає своєї причетності до вчинення даного кримінального правопорушення, про обґрунтованість підозри переконливо свідчать матеріали кримінального провадження, досліджені в ході судового розгляду даного клопотання.
Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати оголошену ОСОБА_5 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що "факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування".
Таким чином, доводи захисника про необґрунтованість підозри в даному випадку не є вирішальними, необґрунтованими, а тому слідчий суддя відхиляє їх.
Слідчий суддя, зважаючи на дані про особу підозрюваного, також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), що відноситься до категорії тяжких злочинів; підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в той час, коли на розгляді в суді перебуває обвинувальний акт щодо нього за вчинення умисного кримінального правопорушення, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень; не одружений, а тому не має міцних соціальних зв'язків; будучи військовослужбовцем, двічі самовільно залишив військову частину.
Зазначені обставини переконливо свідчать про те, що підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім цього, враховуючи зміст підозри, визначальне значення для доведеності винуватості особи будуть мати показання свідків, а тому досить високим є ризик можливого впливу на них.
Позитивні характеристики підозрюваного не можуть переконливо та однозначно свідчити про відсутність вказаних ризиків.
Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, у сукупності з відомостями, що характеризують його як особу, дає підстави вважати, що значущість зазначених ризиків є досить високою, а тому більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти переліченим ризикам.
Заборон, визначених ст. 183 КПК України, щодо застосування цього запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 не встановлено.
За таких обставин до ОСОБА_5 слід застосувати найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім цього, обираючи саме найсуворіший запобіжний захід щодо підозрюваного, слідчий суддя виходить з того, що інкримінований останньому злочин має високий ступінь суспільної небезпеки, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи сторони захисту про можливість та доцільність застосування до підозрюваного іншого (більш м'якого) запобіжного заходу, не спростовують зазначених вище висновків, а тому слідчий суддя відхиляє їх.
В силу ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Враховуючи обставини справи та матеріальний стан підозрюваного, слідчий суддя вважає обґрунтованим розмір застави на рівні 70-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211960,00 грн.
Доводи слідчого про відсутність підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави на даний час є безпідставними та не передбачені нормами КПК України, а тому слідчий суддя відхиляє їх.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 184, 193, 194, 196, 198 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.
Визначити для ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 211960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп.
У разі внесення застави у вказаній сумі, підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти та покласти на нього обов'язки: не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також у разі, якщо підозрюваний відлучиться з населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду без поважних причин чи не повідомить причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Дата початку дії ухвали в частині строків тримання під вартою - 22 листопада 2025 року.
Дата закінчення дії ухвали в частині строків тримання під вартою - 20 січня 2026 року включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Копію ухвали надати підозрюваному, захиснику, прокурору, слідчому, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Слідчий суддя ОСОБА_1