31.10.2025 Справа №607/19214/25 Провадження №3/607/7129/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою:, АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №451127 від 12.09.2025, ОСОБА_1 12.09.2025 о 00 год. 32 хв. в м. Тернопіль, вул. Іллі Рєпіна 11 керував транспортним засобом Porsche Cayene з н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора ALCOTEST 6820 номер ARHJ 0251, що підтверджується тестом номер 2420 від 12.09.2025, результати огляду становлять 1,72 (проміле). З результатом огляду гр-н ОСОБА_1 не згідний, проте від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.9 а ПДР - керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Черніцький І.Р. вказав, що ОСОБА_1 своєї вини у порушенні п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнає, оскільки відсутні докази його керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Вказав, що ОСОБА_1 не погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі, а тому його дії невірно кваліфіковані за п. 2.9 а Правил дорожнього руху, а також як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Із вказаних підстав просить закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його вина доводиться матеріалами адміністративної справи виходячи із наступного.
Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За результатами розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №451127 від 12.09.2025; тестом №451127 від 12.09.2025 результат якого становить 1,72 проміле, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП ТОМЦСНЗ ТОР від 12.09.2025, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, тестом №2420 від 12.09.2025, відеоматеріалами, які містяться на оптичному диску.
За таких обставин вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, тобто - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, оскільки докази його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи, повно та всебічно досліджені під час розгляду справи. З цих підстав його слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення.
Твердження захисника ОСОБА_1 - адвоката Черніцького І.Р. про те, що дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковані за п. 2.9.а Правил дорожнього руху, а також як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не заслуговують на увагу, оскільки суд вважає, що у працівників поліції було достатньо законних підстав та доказів вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, зокрема це доводиться результатом огляду на визначення стану сп'яніння, який проводився на місці зупинки транспортного засобу та згідно тесту №451127 від 12.09.2025 становив 1,72 проміле.
Суд вважає, що незгода ОСОБА_1 з результатами огляду на місці зупинки та його небажання їхати у медичний заклад з метою перевірки таких результатів, не ставить під сумнів результати огляду на місці зупинки та не спростовує їх, а є лише реалізацією права водія на перевірку результатів огляду на визначення стану сп'яніння, який проводився на місці зупинки, яким водій не бажав скористатися.
За вказаних обставин суд вважає, що дії водія ОСОБА_1 вірно кваліфіковані, як порушення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху та ч.1 ст. 130 КУпаП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
При накладенні адміністративного стягнення, беру до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, ступінь вини, особу порушника, відсутність обставин, що обтяжують або пом'якшують відповідальність та вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення. Тому, у відповідності до п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (Сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (Один) рік.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (Тридцять чотири тисячі) грн. в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (Шістсот п'ять) гривень 60 копійок в дохід держави.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяВ. Л. Дзюбич