Справа № 595/81/25
Провадження № 1-кп/595/63/2025
24.11.2025 м. Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого, адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211130000307 від 04 грудня 2024 року про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бучач Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, в силу ст. 89 КК України несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
03 грудня 2024 року близько 17:30 год. у ОСОБА_6 під час перебування у м. Бучач, вул. Лесі Українки Чортківського району, а саме у міському парку, в ході словесного конфлікту виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_6 , 03 грудня 2024 року близько 17:30 год., перебуваючи у міському парку, який знаходиться за адресою: м. Бучач, вул. Лесі Українки Чортківського району, діючи умисно, підійшов із правої сторони до ОСОБА_4 та наніс йому один удар кулаком своєї правої руки в область підборіддя, від якого останній відчув фізичну біль. В результаті цих дій ОСОБА_4 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому суглобового паростка нижньої щелепи справа, яке супроводжується тривалим (більше 21 день) розладом здоров'я і за цією ознакою належить до середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, - умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш, як на одну третину.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, визнав. Від дачі показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Пред'явлений до нього цивільний позов визнав повністю.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що точного часу він не пам'ятає, орієнтовно в кінці листопада, 2024 року близько 17-18 години він гуляв по центрі Бучача із товаришем, вони зайшли у магазин «Європа», купили енергетичні напої та сухарики і вирішили піти у гуртожиток Бучацького ПТУ. По дорозі у парку зустріли ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , привіталися з ними. Потерпілий простягнув руку до обвинуваченого щоб привітатися, після чого ОСОБА_6 наніс йому удар в нижню частину щелепи, якою саме рукою не пам'ятає. До того випадку потерпілий ОСОБА_6 знав, але в жодних відносинах з ним не перебував. В результаті удару потерпілий отримав перелом лівої сторони щелепи. Свідком події був ОСОБА_9 . Після конфлікту він і ОСОБА_10 пішли в гуртожиток, де потерпілий уже не міг говорити, тому ОСОБА_10 розповів про випадок його керівнику, яка зателефонувала мамі потерпілого. Мама потерпілого приїхала до нього, після чого вони поїхали у Бучацьку лікарню, що знаходиться у напрямку с. Трибухівці, зробили рентген, а звідти їх відправили у лікарню у м. Івано-Франківськ, де він перебував на лікуванні впродовж тижня. Під час лікування в Івано-Франківську мати потерпілого понесла витрати на його лікування. Після травми він мав відчуття дискомфорту, півтора місяця не навчався, у нього були відчуття тривоги та пригнічення. Відносно призначення обвинуваченому міри покарання покладається на думку суду.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка є матір'ю потерпілого, суду показала, що на початку грудня 2024 року, в післяобідню пору, біля 18 години, коли вона перебувала на роботі, до неї зателефонував син і повідомив, що його побили. Йому було важко говорити, повідомив, що відчуває біль. Свідок поїхала за сином і вони звернулися в лікарню, де лікар оглянув сина, зробив рентген, а також викликав працівників поліції, яким вони написали заяву про вчинення кримінального правопорушення та надали покази. Після цього вони звернулися в лікарню в м. Івано-Франківськ. Коли свідок запитувала сина про події, він повідомив, що коли разом з другом зустріли ОСОБА_12 , той наніс йому один удар в підборідок. В результаті удару щелепа у сина була тріснута і зміщена. Лікування відбувалося протягом одного місяця. Свідком, як матір'ю, були понесені матеріальні витрати, зокрема за оперативне втручання, також були затрати на дорогу, оскільки два рази на тиждень вони їздили в м. Івано-Франківськ у лікарню. У сина після вказаної події був пригнічений стан, він не хотів спілкуватися з іншими підлітками.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що 03 грудня 2024 року близько 16.30 він перебував у парку, де зустрів ОСОБА_4 , з яким товаришує. Вони посиділи там деякий час, потім пішли з дівчатами в магазин «АТБ», після чого провели дівчат додому у село Нагірянка. Дорогою від дівчат зайшли у магазин «Європа», де придбали енергетичні напої. Ідучи через парк, зустріли ОСОБА_14 та ОСОБА_8 . Свідок з ним привітався. Коли потерпілий подав руку, що привітатися із ОСОБА_15 , останній правою рукою вдарив його в область щелепи, від чого ОСОБА_16 впав. Коли він піднявся, то пішов в сторону гуртожитку, свідок його наздогнав і вони пішли разом. Будучи в гуртожитку, свідок зателефонував мамі потерпілого і вони поїхали до лікарні. Перед тим, як ОСОБА_17 наніс потерпілому удар, між ними не було жодних розмов чи конфліктів. ОСОБА_16 не застосував жодних заходів впливу до обвинуваченого.
Окрім того винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, повністю доведена дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження, зокрема, оголошеними в судовому засіданні:
- рапортом старшого інспектора чергового ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_18 від 03 грудня 2024 року, згідно якого 03 грудня 2024 року о 21:15 на лінію 102 поступило повідомлення медсестри приймального відділення Бучацької лікарні про звернення за медичною допомогою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя смт. Золотий Потік Чортківського району, якому встановлено діагноз: закритий перелом правої вітки нижньої щелепи;
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03 грудня 2024 року, згідно якого ОСОБА_4 заявив про завдання 03 грудня 2024 року близько 17:30 год. в міському сквері м. Бучач ОСОБА_6 йому удару кулаком в підборіддя, в результаті чого потерпілий отримав перелом правої нижньої щелепи;
- висновком судово-медичного експерта Чортківського районного відділення Державної спеціальної установи «Тернопільське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 157 від 23 грудня 2024 року ОСОБА_19 , згідно якого за даним наданих медичних документів у ОСОБА_4 встановлене тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому суглобового паростка нижньої щелепи справа, підтвердженого рентгенологічно. З приводу цього перелому 05 грудня 2024 року ОСОБА_4 в умовах КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Івано-Франківської міської ради було проведено оперативне втручання - репозиція уламків та фіксація нижньої щелепи шиною Тігерштедта. Дане тілесне ушкодження, враховуючи його вид, властивості та розташування на тілі, утворилося від дії тупого предмету незадовго до звертання ОСОБА_4 за медичною допомогою в КНП «Бучацька міська лікарня» 03 грудня 2024 року, не виключено при обставинах, вказаних у постанові. Вищезазначене тілесне ушкодження не супроводжувалось небезпечними для життя явищами (у наданих медичних документах не описано проявів шоку тяжкого ступеня, масивної крововтрати тощо) і згідно п.п. 2.2.1.а/в/, 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», МОЗ України, Київ, 1995, за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров'я відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки, при звичайному перебігу травматичного процесу, таке ушкодження потребує для повного свого загоєння термін, тривалістю більш як 21 день;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 23 грудня 2024 року та долученим до нього ілюстрованим додатком у вигляді таблиці ілюстрацій, за участі потерпілого ОСОБА_4 та понятих, в ході якого потерпілий відтворив на статистові події, які розвивались 03 грудня 2024 року в міському парку м. Бучач при зустрічі із ОСОБА_6 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 10 січня 2025 року та долученим до нього ілюстрованим додатком у вигляді таблиці ілюстрацій, за участі підозрюваного ОСОБА_6 та понятих, в ході якого підозрюваний на статистах відтворив механізм нанесення удару потерпілому ОСОБА_4 , що мало місце 03 грудня 2024 року у міському сквері м. Бучач.
Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Аналізуючи всі дані в їх сукупності, суд, виходячи з обвинувачення, підтриманого прокурором, вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального діяння, яке є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, мотиви та наслідки злочину, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , де характеризується позитивно (характеристика № 274 від 09 грудня 2024 року, видана старостою Переволоцького старостинського округу Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області), проживає разом з батьком, братом та сестрами (довідка про склад сім'ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 275 від 09 грудня 2024 року, видана старостою Переволоцького старостинського округу Бучацької міської ради Тернопільської області), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (довідки № № 1773, 1774, видані 06 грудня 2024 року КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради), в силу ст. 89 КК України є несудимий (вимога УІАП, ДІАП ГУНП в Тернопільській області № 35-04122024/61003 від 04 грудня 2024 року.
З інформації № 3/10586 від 11 грудня 2024 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_6 був призваний на військову службу за контрактом 19 листопада 2021 року у військову частину НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 237 від 19 листопада 2021 року рекрута ОСОБА_6 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.11.2021 № 115-РС на посаду старшого оператора 2 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 з 19 листопада 2021 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення із 19 листопада 2021 року. Контракт про проходження військової служби укладено строком на три роки з 19 листопада 2021 року. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 271 від 21 вересня 2023 року солдата ОСОБА_6 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17 вересня 2023 року № 79-РС на посаду гранатометником 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 з 17 березня 2023 року. За даними службової характеристики від 24 листопада 2023 року солдат призваний по мобілізації ОСОБА_6 за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на посаді гранатометник 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 зарекомендував себе з негативної сторони. Відповідно до медичної характеристики від 22 грудня 2024 року молодшому сержанту ОСОБА_6 встановлено діагноз: здоровий.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття, висловлене ним у судових дебатах.
Обставини, що обтяжують покарання та передбачені ст. 67 КК України, відсутні.
Суд приймає до уваги те, що покарання є заходом примусу, від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами, а тому вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, у виді позбавлення волі.
Водночас, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винного, який повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та щиро розкаявся у вчиненому, що свідчить про усвідомлення ним протиправності свого діяння, а також наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд доходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому вважає за можливе застосувати до ОСОБА_6 положення ч. 1 ст. 75 КК України й звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покласти обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язки, які, на думку, суду будуть необхідні і достатні для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також, у ході розгляду кримінального провадження потерпілим ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_6 пред'явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 5026,47 грн та моральної шкоди на суму 70000 грн.
При вирішенні зазначеного цивільного позову суд виходить з наступних положень закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
В силу ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Крім цього, у відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що 03 грудня 2024 року ОСОБА_6 було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_4 , винуватість якого встановлена судом.
До цивільного позову потерпілим ОСОБА_4 додано на підтвердження суми позову в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрат на придбання медичних препаратів та пального для поїздок до лікувального закладу в м. Івано-Франківськ, наступні докази: виписку із медичної карти стаціонарного хворого КНП «ЦМКЛ ІФ МР» № 17431/24 від 09 грудня 2024 року та довідку № 1234 КНП «ЦМКЛ» Івано-Франківської міської ради від 09 грудня 2024 року, згідно яких останній знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні, діагноз: травматичний перелом суглобового відростка нижньої щелепи справа, проведено операцію - шинування нижньої щелепи; фіскальні чеки ПН 001353926654 від 09 грудня 2024 року, № 27849 від 04 грудня 2024 року, ПН 001353926654 від 05 грудня 2024 року, ПН 001353926654 від 26 грудня 2024 року, ПН 001353926654 від 09 грудня 2024 року, № 29110 від 19 грудня 2024 року, № 181669 від 05 грудня 2024 року, № 181672 від 05 грудня 2024 року, № 154914 від 23 грудня 2024 року про сплату витрат, пов'язаних з лікуванням на загальну суму 5026,47 грн.
За вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, підлягають до задоволення.
При вирішенні позовних вимог в частині моральної (немайнової) шкоди суд враховує ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_6 , те, що потерпілий внаслідок неправомірних дій обвинуваченого отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, перебував на лікуванні та проходив обстеження, переніс оперативне втручання. Окрім цього, внаслідок дій обвинуваченого потерпілий зазнав сильного фізичного болю від удару, в результаті чого переживав погіршення стану здоров'я. Також внаслідок зазначеного стресу та сильних переживань відбулося порушення звичного способу життя, потерпілий був позбавлений фізичної можливості продовжити активне соціальне життя, змушений був прикладати зусилля для відновлення попереднього стану, тому суд, з урахуванням повного визнання вини ОСОБА_6 , у вчиненому, визнання ним цивільного позову в повному обсязі, приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню повністю на суму 70 000 грн.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час. Прокурор у судових дебатах просив скасувати даний запобіжний захід, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 на даний час має можливість та бажання повернутися для подальшого проходження військової служби.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Суд дійшов висновку про необхідність скасувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, який був застосований відносно ОСОБА_6 ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_6 , згідно ухвали суду від 14 жовтня 2025 року у вигляді домашнього арешту - скасувати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 5026 (п'ять тисяч двадцять шість) гривень 47 копійок матеріальної шкоди та 70000 (сімдесят тисяч) гривень моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1