Справа № 478/887/25 Провадження № 2/478/418/2025
24 листопада 2025 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Луговської А.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Ляшенка М.Д.,
представника відповідача 2 Мачушенка М.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Ляшенка Миколи Дмитровича, поданої в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України в Миколаївській області, Прокуратури Миколаївської області, Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди за період перебування під слідством та судом -
28 липня 2025 року адвокат Ляшенко М.Д. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління національної поліції України в Миколаївській області, Прокуратури Миколаївської області, Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди за період перебування під слідством.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 07.09.2019 року відносно ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України та розпочато кримінальне провадження №120191150240000432.
17 серпня 2021 року Казанківським районним судом Миколаївської області було ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 було визнано невинуватим та виправдано у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 246 КК України, у зв'язку із недоведеністю вчиненого ним пред'явленого обвинувачення.
Виходячи з наведеного, позивач вказує, що йому було завдано моральної шкоди за період перебування під слідством та судом з 07.09.2019 року до 13.02.2025 року, що складає 1869 днів, у зв'язку із чим просить стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 717 696,00 грн із розрахунку: 384,00 грн (розмір денної шкоди) *1869 днів перебування під слідством та судом = 717 696,00 грн.
Окрім цього, позивач вказує, що ним було сплачено гонорар адвокату під час досудового розслідування в розмірі 20 000,00 грн та під час судового провадження в розмірі 20 000,00 грн, у зв'язку із чим, просить суд стягнути з відповідачів 40 000,00 грн витрат на професійну допомогу під час кримінального провадження.
Також, позивач вказує, що належне йому майно перебувало під арештом до 09.04.2025 року та під час його повернення з'ясувалося, що відсутній набір інструментів (набори ключів, головок, 2 монтіровки, гідравлічний домкрат, електричний компресор) загальною вартістю 16 551,00 грн, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідачів майнову шкоду за викрадене майно у розмірі 16 551,00 грн.
Між цим, в позовній заяві заявлено клопотання щодо винесення окремої ухвали відносно слідчого ГУНП в Миколаївській області та прокуратури Миколаївської області ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 372 КК України за незаконний арешт належного позивачу майна та його викрадення.
Ухвалою суду від 30.07.2025 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадженнята призначено підготовче судове засідання.
06 серпня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача 2 - Миколаївської обласної прокуратури за яким відповідач не погоджується із пред'явленим позовом з огляду на недоведеність наявності шкоди та її розміру, протиправної поведінки заподіювача шкоди та причинним зв'язком такої поведінки із заподіяною шкодою. Також відповідач заперечував щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на неспівмірність складності справи, необ'єктивність розміру та недоведеність понесених витрат. Щодо заявленого розміру шкоди за викрадене майно, відповідач звертає увагу, що ухвалою слідчого судді відповідні речі не вилучались та вони під арештом не перебували.
12 серпня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача 1 - ГУ Національної поліції в Миколаївській області за яким відповідач не погоджується із пред'явленим позовом з огляду на незрозумілість визначення позивачем розміру шкоди та з огляду на те, що закон пов'язує право на відшкодування шкоди на доведеність її існування. Також відповідач заперечував щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на недоведеність понесених витрат. Щодо заявленого розміру шкоди за викрадене майно, відповідач звертає увагу, що протоколом огляду місця події від 07.09.2019 року, яким було вилучено автомобіль,будь-які інші речі не вилучались та під арештом не перебували.
Окрім цього, відповідач вказує, що позовна вимога про винесення окремої ухвали слідчому не може бути предметом розгляду даної справи.
Ухвалою суду від 26.08.2025 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті.
У судовому засіданні сторони підтримали власні позовні вимоги та заперечення. Позивач та його представник просили суд задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача 2 просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача 1 - Д ГУ Національної поліції в Миколаївській області в судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином. Згідно переданої телефонограми повідомила суд про неможливість прийняти участь у судовому засіданні та просила проводити судове засідання без її участі.
Представник відповідача 3 - Державної казначейської служби України в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив.
Суд приходить до висновку, що судове засідання можливо провести без участі представників відповідачів 1 та 3.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 вересня 2019 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України за фактом повідомлення про проведення незаконної порубки лісу (дерев) поблизу с. Миколо-Гулак Казанківського району, у зв'язку із чим було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019150240000432.
З повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України 20.05.2020 року.
З протоколу огляду місця події від 07.09.2019 року вбачається, що слідчою ОСОБА_2 була оглянута земельна ділянка, розташована на відстані 3 км від села Миколо-Гулак, де мається посадка дерев на ґрунті якої знаходяться спиляні колони дерев та бензопила марки «FA-45SForesta». З доданих до протоколу фотозображень вбачається речі, вказані у протоколі огляду.
З протоколу огляду місця події від 07.09.2019 року вбачається, що об'єктом огляду є автомобіль, марки «РАФ 22031», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , розташований в лісопосадці на відстані 3 км від села Миколо-Гулак в якому маються пиляні колоди дерев. З доданих до протоколу фотозображень вбачається автомобіль та колоди дерев у салоні автомобіля, про що було вказано у протоколі огляду.
Ухвалою слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 11.09.2019 року у кримінальному провадженні № 12019150240000432 було накладено арешт на автомобіль, марки «РАФ 22031», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 та який використовував ОСОБА_1 , бензопилу, марки «FA-45SForesta» та пиляні стовбури (колоди) дерев.
Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 17.08.2021 року, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13.02.2025 року ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та виправдано у зв'язку із недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.
Як вбачається з акту приймання - передачі транспортного засобу від 09.04.2025 року позивачу було повернуто автомобіль, марки «РАФ 22031», д.н.з. НОМЕР_2 , який зберігався на території СПД № 1 ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області.
З листа ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 07.08.2025 року № 147025-2025 вбачається, що в провадженні слідчого відділення відсутні кримінальні провадження за зверненням ОСОБА_1 з приводу викрадення майна з автомобіля, марки «РАФ 22031», д.н.з. НОМЕР_2 .
На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги адвокатом від 30.09.2019 року, договору про надання правової допомоги адвокатом від 08.07.2022 року та договору про надання правової допомоги адвокатом від 30.04.2025 року, а також квитанції до прибутково-касового ордеру від 30.09.2019 року на суму 20 000,00 грн, від 08.07.2022 року від 20 000,00 грн та від 30.04.2025 року на суму 15 000,00 грн.
На підтвердження втрачених речей (набори ключів, головок, 2 монтіровки, гідравлічний домкрат, електричний компресор) позивачем додано до позовної заяви зображення з інтернет ресурсів відповідних інструментів із визначенням їх вартості.
Встановивши наведене, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).
Згідно зі ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
За постановоюВерховного Судувід 19.03.2025 року у справі№ 752/3476/22 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від28жовтня 2020рокуу справі№610/3221/19-ц, товиходячи із буквального тлумачення норми статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» можна дійти висновку, що усі перелічені випадки, як то: незаконне засудження; незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; незаконне взяття і тримання під вартою; незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки; незаконне накладення арешту на майно; незаконне відсторонення від роботи (посади), інші процесуальні дій, що обмежують права громадян- є самостійними підставами відшкодування моральної шкоди, тобто такими що не охоплюються їх початком, до прикладу- незаконне взяття під варту і їхнім закінченнямвинесенням виправдувального вироку за реабілітуючих обставин.
Отже, за кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди.
Згідно ст. 4 вищенаведеного закону України відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ст. 13?Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено установити з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 8000 гривень, яка на момент розгляду справи залишається незмінною.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінювання моральної шкоди по суті є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання законної сили виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження.
При цьому, право на відшкодування моральної шкоди необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення про підозру до набрання виправдувальним вироком законної сили, про що викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 759/2707/18, які підтримані у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 року у справі № 953/3527/20.
Аналіз наведених вище норм законодавства та правових висновків Верховного Суду дає підстави дійти висновку, що презумпція моральної шкоди законодавством не передбачена, а тому її наявність доводитьсяв порядку загального розподілу тягаря доказування. Між іншим, моральна шкода полягає у стражданнях, заподіяних громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру тощо та розраховується виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення (оголошення підозри) до дати набрання законної сили виправдувальним вироком.
Судом встановлено, що 07 вересня 2019 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України за фактом повідомлення про проведення незаконної порубки лісу (дерев) поблизу с. Миколо-Гулак Казанківського району, у зв'язку із чим було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019150240000432, та 20.05.2020 року позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Між тим, 13 лютого 2025 року набрав законної сили виправдувальний вирок відносно позивача, яким його було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, внаслідок чого у позивача виникло право у відповідності до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом.
Перебуваючи під слідством та судом позивач зазнав вимушених змін у своєму житті та в родині значних моральних та фізичних страждань, порушення усталеного способу життя, змін у суспільних відносинах та в подальшому працевлаштуванні, тимчасово втратив транспортний засіб як єдине джерело прибутку, у зв'язку із чим погіршились стосунки в родині, яка складається із дружини та четверо дітей, про що ним було повідомлено в судовому засіданні.
Таким чином, позивачу була завдана шкода, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, що вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що наведеними вище обставинами позивач обґрунтував наявність моральної шкоди, яка завдана кримінальним провадженням щодо нього.
Проте, суд не погоджується із розрахунком позивача розміру моральної шкоди виходячи із розрахованих днів перебування під слідством та судом. Так, позивач просить стягнути моральну шкоду виходячи із 1869 днів, що фактично дорівнює 61 місяць, тобто з 07.09.2017 року по 19.10.2024 року.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22) у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Беручи до уваги наведене, з огляду на дату повідомлення про підозру (20.05.2020 року), а також період відшкодування моральної шкоди, визначеного позивачем (по 19.10.2024 року включно) суд вважає, що розмір моральної шкоди слід вираховувати шляхом множення 52 місяця (з 20.05.2020 року по 19.10.20.2024 року) перебування під слідством та судом позивача на мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, який на день розгляду справи складає 8 000,00 грн.
Відповідно до наведеного, розмір моральної шкоди складає 416 000,00 грн.
Також, суд не може погодитись із заявленою позивачем вимогою щодо стягнення моральної шкоди солідарно з відповідачів.
Так, згідно зі ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Тобто, особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
З огляду на постанову ВП Верховного Суду 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц вбачається, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду.
З огляду на наведене, суд, за результатами встановлених обставин та досліджених доказів приходить до висновку, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 416 000,00 грн, який підлягає стягненню на користь позивача з держави.
Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу понесених під час перебування під слідством та судом.
Відповідно до ст. 3 13?Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
За змістом п. 4 ст. 3 цього Закону передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Таким чином, встановивши факт понесення витрат у зв'язку з наданням юридичної допомоги суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом.
Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення витрат на адвоката, відповідачі помилково вважали подібні витрати саме судовими витратами на професійну правничу допомогу не врахувавши того факту, що позивачем в цій частині заявлено вимоги щодо відшкодування майнової шкоди понесеної в період перебування під слідством та судом, а не розподіл судових витрат у цивільній справі.
За таких обставин, беручи до уваги, що позивачем доведено понесення витрат на адвоката в загальному розмірі 40 000,00 грн за період перебування під слідством та судом, суд вважає доведеним відповідні витрати та в цій частині вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнень майнових витрат за втрачені (викрадені) речі, то в цій частині позовних вимог суд вважає відмовити з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 78 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У позовній заяві позивач вказує на втрату (викрадення) речей, а саме: набору ключів, головок, 2 монтіровок, гідравлічного домкрата, електричного компресору без наявності будь-яких доказів їх існування та втрати. Окрім зображень з інтернет ресурсів відповідних інструментів із визначенням їх вартості.
Натомість, матеріалами справи повністю спростовано твердження позивача про наявність наведених вище речей та їх перебування під арештом, оскільки з дослідженого судом протоколу огляду місця події та ухвали слідчого судді, вбачається детальний опис вилучених та в подальшому арештованих речей.
Виходячи з цього, в задоволенні позовної вимоги про стягнення 16 551,00 грн за викрадене майно слід відмовити повністю.
Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з держави на користь позивача моральної шкоди за період перебування під слідством та судом в розмірі 416 000,00 грн та витрати позивача у зв'язку з наданням юридичної допомоги в розмірі 40 000,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Щодо судових витрат.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати в справі.
Щодо визначення розміру судового збору, то суд зазначає наступне відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір»судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Звільнення позивача від сплати судового збору не означає, що відповідач не має відшкодувати витрати, пов'язані з розглядом справи. Змінюється лише спосіб компенсації цих витрат.
Питання компенсації судового збору пропорційно до задоволеної вимоги не на користь позивача, а на користь держави, у випадку звільнення позивача від сплати судових витрат відповідає вимогам закону, оскільки держава як відповідач діє через відповідні органи.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2025 року у справі № 710/228/24.
Отже, позов задоволено частково на загальну суму 456 000,00 грн (416 000+40 000), що складає 58,8% від ціни позову, тому з відповідачів підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4552,57 грн, або по 1517,52 грн з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268, 353, 354 ЦК України, суд,
Ухвалив:
Позов адвоката Ляшенка Миколи Дмитровича, поданого в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України в Миколаївській області, Прокуратури Миколаївської області, Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди за період перебування під слідством та судом, задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 416 000,00 грн на відшкодування моральної шкодиза період перебування під слідством та судом.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 40 000,00 грн на відшкодування витрат у зв'язку з наданням юридичної допомоги.
Стягнути з Головного управління національної поліції України в Миколаївській області (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5, ЄДРПОУ 40108735) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 517,52 грн.
Стягнути з Прокуратури Миколаївської області (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, ЄДРПОУ 02910048) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 517,52 грн.
Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 517,52 грн.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.11.2025 року.
Суддя