Справа № 472/687/24
Провадження №2/472/35/25
31 жовтня 2025 року селище Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Чорної О.В.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Гусарова С.Д.
представника відповідача - адвоката Венделя О.М.,
представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Ліпатова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у селищі Веселинове Миколаївської області цивільну справу а порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,
01 липня 2024 року року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
Позивач - ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що у нього на праві власності була корова української чорно-рябої породи по кличці «Ночка» (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яка станом на 19.05.2024 року була вагітна (тільна) на 9-му місяці і мала телитися (народжувати) на початку червня 2024 року. 19.05.2024 року вказана корова разом з іншою великою рогатою худобою (далі - ВРХ) мешканців с. Луб'янка випасалася у громадській череді на угіддях Луб'янського старостинського округу Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області.
Випас громадської череди 19.05.2024 року відповідно до черги повинна була здійснювати ОСОБА_2 , яка в цей день для випасу худоби найняла пастуха -- ОСОБА_3 , який взяв на себе обов'язок по випасу громадської череди, яка була передана йому власниками ВРХ, та по збереженню переданої йому ВРХ.
Ввечері, коли череду пригнали в село, було виявлено відсутність корови позивача - корови української чорно-рябої породи по кличці «Ночка» (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яку було віднайдено 29.05.2024 року в лісосмузі неподалік від пасовища, яка вже була отелена, була знесилена, не могла піднятися та мала численні садни та рани, які загноїлися. ІНФОРМАЦІЯ_1 вказана корова загинула.
За наведеного, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь матеріальні збитки в розмірі 40 000 гривень та моральну шкоду в розмірі 40 000 гривень, а також солідарно стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 гривень та витрати по оплаті послуг Веселинівського відділу ветеринарної медицини в розмірі 430,69 гривень.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Гусаров С.Д. позовні вимоги підтримали повністю та з підстав, викладних в позовній заяві, просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача - адвокат Ліпатов С.В., з урахуванням відзиву на позовну заяву просили відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що загибель корови позивача сталась з вини самого позивача, який допустив вагітну (тільну, на 9 місяці вагітності) корову до череди в загальному стаді корів, оскільки він мав розуміти, до яких наслідків це може призвести. Також, зазначили, що відшкодування моральної шкоди на поширюється на дані правовідносини.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача - адвокат Вендель О.М., з урахуванням відзиву на позовну заяву, просили відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_2 жодних договорів по випасанню чи збереженню худоби не укладав, а вона його лише попросила випасти в той день корів, що він і зробив, але зобов'язань щодо збереження корів він на себе не брав, а тому він не може нести відповідальність за загибель корови позивача.
Суд, заслухавши вступне слово позивача ОСОБА_1 , представника позивача - Гусарова С.Д. , представника відповідачки ОСОБА_2 - Ліпатова С.В. , представника відповідача ОСОБА_3 - Венделя О.М. , з врахуванням відзивів на позовну заяву, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що між жителями с. Петрівка (Луб'янського старостинського округу Веселинівської селищної ради) Вознесенського району Миколаївської області існує усна домовленість (колективна угода) про спільне випасання належної їм великої рогатої худоби в одній череді, яке здійснюється власниками корів почергово, у тому числі на Луб'янському пасовищі, що підтверджується довідкою старости Луб'янського старостинського округу Веселинівської селищної ради № 100 від 19.06.2024 року.
Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належала корова української чорно-рябої породи по кличці «Ночка» (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру тварин, яка станом на 19.05.2024 року була вагітна (тільна) на 9-му місяці і мала телитися (народжувати) на початку червня 2024 року.
Випасання колективної худоби, у тому числі корови позивача, 19 травня 2024 року здійснювала відповідач ОСОБА_2 , яка передоручила свої обов'язки з випасання худоби відповідачу ОСОБА_3 .
Також судом встановлено, що ввечері 19 травня 2024 року, коли череду пригнали в село, було виявлено відсутність корови позивача - корови української чорно-рябої породи по кличці «Ночка» (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яку було віднайдено 29.05.2024 року в лісосмузі неподалік від пасовища, яка вже була отелена, була знесилена, не могла піднятися та мала численні садни та рани, які загноїлися. ІНФОРМАЦІЯ_1 вказана корова загинула, що також підтверджуєтсья протоколом паталогоанатомічного розтину трупа тварини № 1.
Вказані вище обставини щодо існування між жителями с. Петрівка (Луб'янського старостинського округу Веселинівської селищної ради) Вознесенського району Миколаївської області усної домовленості (колективної угоди) про спільне випасання належної їм великої рогатої худоби в одній череді та обставин загибелі корови позивача ОСОБА_1 , також підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були допитані судом.
Згідно з положеннями частини першої статті 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом статті 6, частини першої статті 627 та статті 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені законом або договором, зокрема відшкодування збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням речі - стаття 22 ЦК України).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В аспекті положень частини першої статті 7, частини першої статті 11 ЦК України випасання власниками сільськогосподарських тварин (зокрема, великої рогатої худоби) череди цих тварин в порядку черговості на безвідплатній основі є звичаєм, дії осіб щодо безпосередньої реалізації якого за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом положень пункту 3 частини другої статті 11, статті 22, статті 179, частини першої статті 180, частини першої статті 190 зазначеного Кодексу, власник сільськогосподарської тварини має право на відшкодування завданих йому збитків, спричинених неналежним виконанням обов'язку щодо випасання такої тварини. До цих збитків належать зазнані власником тварини втрати, пов'язані з лікуванням тварини або її смертю, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено їх відшкодування у меншому або більшому розмірі.
На думку суду, охорона здоров'я та життя сільськогосподарської тварини є невід'ємними складовими мети випасання тварин, без забезпечення яких її досягнення було б неможливим, а саме випасання було б позбавлено сенсу.
Оскільки суб'єктами правовідносин щодо почергового випасання сільськогосподарських тварин на безвідплатній основі є власники таких тварин-учасники черги, зазначені особи, в аспекті положень частини першої статті 527 ЦК України, є належними сторонами виконання зобов'язань, що походять з почергового випасання сільськогосподарських тварин на безвідплатній основі.
За змістом статей 528, 618 зазначеного Кодексу покладання такою стороною на іншу особу виконання обов'язку щодо випасання сільськогосподарських тварин (у т.ч. й на відплатній основі) не суперечить умовам договору (навіть укладеного в усній формі), вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання щодо обов'язку належної сторони зобов'язання виконати його особисто.
Разом з цим у разі невиконання або неналежного виконання іншою особою обов'язків належної сторони-боржника як щодо випасання сільськогосподарських тварин, так і щодо відшкодування завданих збитків, спричинених неналежним виконанням цього обов'язку, такі обов'язки боржник повинен виконати сам, оскільки він відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (частина друга стаття 528, частина перша стаття 618 ЦК України).
У відповідності до статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка супроводжує тварину зобов'язана забезпечити безпеку супроводжуваної домашньої тварини. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Відповідач не довела неможливості забезпечити безпеку корови позивача, відсутності її вини у загибелі належної позивачу корови. Доводи представника відповідача про те, що тварина загинула внаслідок того, що позивач сам проявив недбалість, не спростовують вини відповідача ОСОБА_2 , оскільки остання прийняла корову позивача до череди, а отже і прийняла обов'язки з випасання та збереження корови позивача.
Тобто, з аналізу викладеного випливає, що саме на відповідачу ОСОБА_2 лежить обов'язок з відшкодування матеріальних збитків, які поніс позивач.
З даних веб-сторінки "Olx.ua" (Сервіс оголошень) вбачається, що станом на 28.06.2024 року середня вартість тільної корови чорно-рябої породи становить приблизно 40 000 гривень.
Натомість, на думку суду, вартість корови позивача з урахуванням її віку (11 років) не могла становити 40 000 гривень, оскільки позивачем не надано доказів вартості його корови саме 40 000, 00 грн., а тому вважає за можливе зменшити розмір збитків до 20 000 гривень, враховуючи також і той факт, що сам позивач проявив недбалість, допустивши тільну корову на 9-му місяці вагітності до загальної череди.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення матеріальних збитків з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в розмірі 20 000 гривень, оскільки між власниками худоби існувала усна домовленість про черговість її випасання і обов'язок збереження худоби покладався саме на ОСОБА_2 згідно з встановленою чергою.
Відповідач ОСОБА_3 лише тимчасово виконував обов'язки відповідача ОСОБА_2 з випасання худоби, а тому є неналежним відповідачем в даному випадку, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача, які пред'явлені до відповідача ОСОБА_3 , задоволенню не підлягають, так як пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки норми ЦК України, які регулюють відшкодування моральної шкоди, на спірні правовідносини не поширюються, оскільки регулюють позадоговірні (деліктні) відносини. Правовідносини ж сторін випливають, як встановлено судом, з усталених правил поведінки, на підставі яких між сторонами виникли права і обов'язки по спільному випасанню худоби, а права на стягнення моральної шкоди за порушення зобов'язань при здійсненні спільної діяльності або супроводженні худоби, за відсутності жорстокого поводження з нею, норми чинного законодавства не передбачають.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в Постанові від 26 вересня 2018 року, у справі № 282/1155/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", як особа з інвалідністю ІІ групи, беручи до уваги, що позовна вимога про стягнення матеріальних збитків задоволена частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень судового збору (20 000 гривень х 1 211,20 гривень) / 40 000 гривень).
Крім того, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 гривень.
Статтею 137 ЦПК України визначено поняття витрат на правничу допомогу та порядок їх відшкодування, у відповідності до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат позивача на правничу допомогу підтверджується: матеріалами цивільної справи, а саме представником позивача складено, підписано та подано до суду позовну заяву, взято участь в судовий засіданнях; квитанцією до прибуткового касового ордера № 15 від 17.06.2024 року на суму в розмірі 6 000 гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 1 500 гривень судових витрат на правову допомогу (20 000 гривень х 6 000 гривень) / 80 000 гривень).
Крім того, позивач просив стягнути витрати по оплаті послуг Веселинівського відділу ветеринарної медицини в розмірі 430,69 гривень, розмір яких підтверджується протоколом паталогоанатомічного розтину трупа тварини № 1 та квитанцією (а.с. 10-12).
Виходячи з вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, та з врахуванням того, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 107,67 гривень судових витрат на спеціаліста (20 000 гривень х 430,69 гривень) / 80 000 гривень).
Таким чином, загальна вартість судових витрат позивача, яка підлягає відшкодуванню, становить 1 607,67 гривень (1500 гривень + 107,67 гривень).
Натомість, відповідач ОСОБА_2 також просила відшкодувати їй судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень, вартість якої підтверджується копією договору про надання правової допомоги № 19-08/2024 року від 19.08.2024 року, додатком № 1 до договору, квитанцією до прибуткового касового ордера від 19.08.2024 року.
Виходячи з вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, та з врахуванням того, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 2 500 гривень судових витрат на правову допомогу (20 000 гривень х 10 000 гривень) / 80 000 гривень).
Натомість, відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 різницю в судових витратах в розмірі 892,33 гривні (2 500 гривень - 1 607,67 гривень).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 матеріальну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок. (Реквізити для сплати судового збору: отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 40 000 гривень.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , різницю в судових витратах в розмірі 892 (вісімсот дев'яносто дві) гривні 33 (тридцять три) копійки.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення суду складено 11 листопада 2025 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко