Справа № 944/5634/25
Провадження №3/944/3032/25
24.11.2025 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Матвіїв І.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
01 жовтня 2025 року о 11 год 20 хв ОСОБА_1 в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краковець», територія Яворівського району Львівської області, під час проходження прикордонного контролю на в'їзд в Україну з Республікb Польща, пред'явив на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки ФРН для виїзду за кордон, під час здійснення прикордонного контролю інспектором прикордонної служби відбулося спрацювання БД «Ризик-Перетин» та виявлено відсутність відомостей в БД ПТК АПК «Гарт 1/П». В ході перевірки документів, було встановлено що ОСОБА_1 є громадянин України та має паспорт громадянина України, який відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України» у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України. Даним фактом ОСОБА_1 порушив вимоги ст.2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, тобто здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, який про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав.
Відповідно до ст.268 КУпАП, суддя розглядає справу у його відсутності.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A.v.Spain) від 07.07.1989).
Враховуючи практику викладену в рішеннях ЄСПЛ та вимоги ст.268 КУпАП, вважаю необхідним провести розгляд справи за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності та його адвоката.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті, що подано до суду, не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення справи, то зазначене на переконання суду щодо розгляду справи за відсутності праавопорушника не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Частиною 1 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до ст.2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну). У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в'їзду в Україну можуть використовуватися інші документи. Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Вина правопорушника ОСОБА_1 пітверджується матеріалами справи, зокрема протоколом 3хРУ №010162Е про адміністративне правопорушення від 01.10.2025 року, рапортами інспекторів прикордонної служби від 01.10.2025, витягамом з БД «Гарт», а також іншими доказами, які наявні в матеріалах справи.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки, як з'ясовано, він незаконно перетнув державний кордон України без відповідних документів.
Обираючи адмінпорушнику міру адміністративного стягнення, враховую обставини справи, особу адмінпорушника та його ставлення до вчиненого.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
При обранні виду та міри адміністративного покарання суддя враховує характер та обставини адміністративного правопорушення, які не є тяжкими, дані про особу правопорушника, його матеріальний стан, та вважає за необхідне, визнати його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді адміністративного штрафу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн. Отже, з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.23-24, 268, 283-284 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 копійок.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.
Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою КМ України.
Суддя І.М.Матвіїв