Справа № 944/4027/23
Провадження №2/944/276/25
17.11.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Матвіїва І.М.
з участю секретаря судового засідання Леньо Б.Ю.,
представника відповідача Павлішевської В.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Яворів, у дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, Кабінету Міністрів України, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго", Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», третя особа на стороні позивача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про встановлення завдання шкоди неналежним здійсненням повноважень органами виконавчої влади,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Яворівської міської ради Львівської області, Кабінету Міністрів України про встановлення завдання шкоди неналежним здійсненням своїх повноважень органами виконавчої влади та незаконною передачею у приватну власність органом місцевого самоврядування земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1531 га, кадастровий номер4625887800:06:001:0162, шляхом передачі у приватну власність частини дороги загального користування, в тому числі, по якій проходить магістральний газопровід без встановлення охоронних зон та обмежень.
Позов обґрунтовує тим, що 28 березня 2023 року рішенням Яворівського районного суду Львівської області відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ «Львівобленерго», АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», про скасування рішення органу місцевого самоврядування та реєстрації права власності на земельну ділянку. Також, позивачка неодноразово зверталася з позовом до Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності. Проте протягом розгляду цивільних справ позивач дізналась, що Свидницька сільська рада всупереч наявному спору, передала земельну ділянку з частиною дороги відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність. Судом констатовано, що відсутні порушення в результаті захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки, яка становила частину вулиці загального користування та частини ділянки, по якій прокладено газовий трубопровід. Однак, вважає, що відповідачем порушено норми земельного законодавства при затвердженні земельної документації та прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_2 . Так згідно акту обстеження меж домогосподарства ОСОБА_2 від 05.08.2008 р. підписаний сільським головою Паньо А. та членами виконкому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , встановлено що ОСОБА_2 , порушила старі межі огорожі свого двору і самовільно захопила проїжджу частину вулиці. В подальшому нею збудована огорожа та захоплену частину вулиці не відновлено.
Позивач неодноразово зверталася із скаргами на дії відповідача та просила усунути наявні порушення. Натомість сільська рада передала захоплену земельну ділянку у власність ОСОБА_2 чим порушила права територіальної громади, адже частина вулиці опинилася у приватній власності. На підтвердження цього також надано відповідь з АТ «Львівгаз», з якої вбачається, що основний газопровід в селі проходить через земельну ділянку ОСОБА_2 , хоча до цього він проходив в межах вулиці. Крім цього, АТ «Львівгаз» підтвердив, що ним здійснювалися роботи по виносу частини газопроводу у зв?язку із здійсненою забудовою над таким ОСОБА_2 , проте основний газопровід за межі не винесений. Також з матеріалів земельної документації можна побачити, що електрична опора, через яку ідуть лінії електропередачі знаходиться посередині дороги, хоча вона повинна була б знаходитись збоку. Така обставина стала можлива саме через захоплення частини дороги. З огляду на вказані обставини, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Матвіїва І.М. від 20.06.2023 позовну заяву залишено без руху, надано строк у 10 днів для усунення вказаних недоліків.
29.06.2023 позивач надіслав до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить суд встановити завдання шкоди неналежним здійсненням своїх повноважень органами виконавчої влади в частині контролю та нагляду за організацією постачання населенню природного газу та електричної енергії, запобігання аваріям та пошкодженням відповідних мереж, збереження доріг загального користування та незаконною передачу у приватну власність органом місцевого самоврядування земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1531 га, кадастровий номер 4625887800:06:001:0162, шляхом передачі у приватну власність частини дороги загального користування, в тому числі по якій проходить магістральний газопровід без встановлення охоронних зон таобмежень.
Ухвалою судді Матвіїва І.М. від 04.07.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, КМ України про встановлення завдання шкоди неналежним здійсненням своїх повноважень органами виконавчої влади повернуто позивачу.
Постановою Львівського апеляційного суду від 06.10.2023 ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 04.07.2023 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 06.11.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
08.12.2023 від представника відповідача Кабінету Міністрів України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. На обґрунтування відзиву зазначає, що КМ України є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що спірні правовідносини, які виникли через рішення органу місцевого самоврядування існували саме між ОСОБА_1 та Яворівською міською радою Яворівського району Львівської області, пред?явлення позивачем позовних вимог до Кабміну є помилковими.
Отже, КМ України не є розпорядником земель комунальної власності, згідно з ч.1 ст.122 ЗК України питання розпорядження землями комунальної власності належить до компетенції сільських, селищних та міських рад, також зазначає, що Позивач у позовній заяві не висунув жодних поз вимог до КМ України, враховуючи вищевикладене КМ України неналежним відповідачем у даній справі.
13.12.2023 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи. В обґрунтування заяви зазначає, що позивач звернувся з позовними вимогами просить встановити завдання шкоди неналежним здійсненням своїх повноважень органами виконавчої влади в частині контролю та нагляду за організацією постачання населенню природного газу та електричної енергії, запобігання аваріям та пошкодженням відповідних мереж, збереження доріг загального користування та незаконною передачу у приватну власність органом місцевого самоврядування земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1531 га, кадастровий номер 4625887800:06:001:0162, шляхом передачі у приватну власність частини дороги загального користування, в тому числі по якій проходить магістральний газопровід без встановлення охоронних зон та обмежень. Для підтвердження обставин проходження магістрального газопроводу через земельну ділянку ОСОБА_2 за вище вказаною адресою, встановлення захоплення частини земельної ділянки та порушення правил розміщення електричних опор, необхідними є спеціальні знання. Для цього необхідно призначити та провести по справі судову експертизу. Просить поставити питання:- чи має місце фактичне захоплення дороги загального користування при передачі земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1531 га, кадастровий номер 4625887800:06:001:0162?- чи відповідно до технічних та нормативних вимог було розроблено технічну документацію щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1531 га, кадастровий номер 4625887800:06:001:0162, та здійснено відведення такої ділянки у власність ОСОБА_2 .
Проведення експертизи доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, витрати за проведення експертизи просить покласти на позивача.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 30.05.2024 року в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової експертизи відмовлено.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 30.05.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Блонський М.А. позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні наведеним у позовній заяві. Зазначив, що землі загального користування - вулиці не можуть передаватися у приватну власність. Тобто органом місцевого самоврядування вчинено дії на шкоду інтересам територіальної громади, органом місцевого самоврядування порушено норми земельного законодавства при затвердженні земельної документації та прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_2 . В подальшому надіслав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача Яворівської міської ради Львівської області в судове засідання не з'явилася, надіслав до суду заяву про проведення засідання за їх відсутності. При вирішенні справи покладаються на розсуд суду.
Представник відповідача Кабінету Міністрів України. в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, з підстав наведених у відзиві на позов, від так у задоволені позовних вимог просить відмовити.
Треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго", Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяву про проведення засідання за їх відсутності.
Третя особа на стороні позивача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку, про що є підтвердження в матеріалах справи.
Суд перейшов до стадії ухвалення рішення, відповідно до абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 14:00 год 17.11.2025 року. Враховуючи вимоги ч.6 ст.259 ЦПК Українисуд відклав складення повного рішення суду до 24 листопада 2025 року.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши в порядку загального позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд встановив, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 28.03.2023 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ «Львівобленерго», АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про скасування рішення органу місцевого самоврядування та реєстрації права власності на земельну ділянку. Також, позивачка неодноразово зверталася з позовом до Яворівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності. Рішення набрало законної сили 20.11.2023 року. Справа №460/3241/18.
Пунктом 4. ст 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається із рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20.11.2023 у справі № 460/3241/18 згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 грудня 2016 року № 76970258 та від 01 лютого 2017 року № 79329874, житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1531 га, кадастровий номер 4625887800:06:001:0162, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за цією адресою, належить відповідачу у справі ОСОБА_2 .
З акту обстеження комісією Свидницької сільської ради Яворівського району Львівської області меж господарства двору ОСОБА_2 від 11 серпня 2008 року, на який посилається позивач та її представник на обґрунтування своїх вимог, вбачається що ОСОБА_2 порушила старі межі огорожі свого двору і самовільно захопила проїжджу частину вулиці, розпочала будувати огорожу. Стара межа проходила біля калини вздовж пеньків зрізаних дерев. Для оптимального вирішення цього питання комісія вирішила зобов'язати ОСОБА_2 розібрати два прольоти нової огорожі і надалі продовжити монтаж огорожі по старій межі біля калини (на відстані 0,5 м) вздовж осі зрізаних дерев до своєї стайні, а далі зрізати кут заїзду до ОСОБА_5 , продовжити огорожу поза своєю господарською будівлею на відстані до 80 см від стіни будинку. Надалі комісія рекомендувала всім сусідам виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки, на яких розміщені їхні будівлі, з чітким розмежуванням їхніх земельних територій (з погодженням меж з кожним сусідом).
Водночас, суд у рішенні зазначив, що дане обстеження було проведено та складено відповідний акт ще в серпні 2008 року, а приватизація ОСОБА_2 земельної ділянки та, зокрема, виготовлення проекту землеустрою щодо її відведення було здійснено у 2016 році, тобто більше, ніж через 8 років після складення цього акту. Тому відомості цього акта, на думку суду, на час прийняття рішення є неактуальними.
Також суд врахував, що в даному акті відсутнє посилання на будь-яку земельну, технічну, містобудівну чи іншу документацію, на підставі якої комісією було зроблено відповідні висновки.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначала про порушення своїх прав, як землекористувачів, незаконну передачу у приватну власність органом місцевого самоврядування земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1531 га, кадастровий номер 4625887800:06:001:0162, шляхом передачі у приватну власність частини дороги загального користування, в тому числі по якій проходить магістральний газопровід без встановлення охоронних зон та обмежень.
Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно зістаттею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).
Також у рішенні № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року Конституційний суд України визначив основні ознаки охоронюваного законом інтересу, як правового феномену, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Верховний Суд України у своїй постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 2а-2885/12/1470 висловив правову позицію, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Позивачі оскаржили рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивачів, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останніх і права на захист, тобто, права на звернення із адміністративним позовом. Посилання позивачів на їхнє право звернення до суду з цим позовом не доведено, отже є безпідставними, оскільки позивач не навів доказів, що оскаржене рішення стосується безпосередньо його прав або прав його учасників.
Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися); або порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі); або мають місце інші ущемлення законних інтересів.
З наведеного слідує необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу, а позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
При з'ясуванні статусу позивача як «потерпілого», слід керуватися практикою Європейського суду з прав людини.
Так, поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи Європейського суду з прав людини мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.
Відповідно до ст.35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.
Отже, право особи на звернення до Європейського суду з прав людини пов'язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті ст. 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося («Валліанатос та інші проти Греції»).
Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» («Тенасє проти Молдови»).
З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу: безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому, зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; негативний вплив є суттєвим, зокрема, позивачеві завдано шкоду; існує причинно-наслідковий взаємозв'язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач, вказуючи на факт зайняття відповідачем частини земельних ділянок, у незаконний спосіб, не надала суду доказів на підтвердження своїх доводів, що є їх процесуальним обов'язком. А відтак, суд встановив, що позивачем не доведено порушення відповідачами її земельних прав, тому їх право, за захистом яких вони звернулася в суд, не порушено.
Орім того, ухвалою суду від 20.062023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, Кабінету Міністрів України було залишено без руху, оскільки позивач у своєму позові не розкрила зміст позовних вимог про встановлення завдання шкоди неналежним здійсненням своїх повноважень органами виконавчої влади, вказана вимога є абстрактною, не конкретизовано зміст позовних вимог щодо кожного відповідача, особливо з врахуванням кількості відповідачів.
За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами порушення її права як користувача земельної ділянки, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на їх безпідставність. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду щодо того, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (Постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).
Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України та у зв'язку з відмовою в позові, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, Кабінету Міністрів України, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго", Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», третя особа на стороні позивача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про встановлення завдання шкоди неналежним здійсненням повноважень органами виконавчої влади - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач - Яворівська міська рада Яворівського району Львівської області, ЄДРПОУ 04056032, юридична адреса: Львівська область, м. Яворів, вул. Львівська, 15;
Відповідач - Кабінет Міністрів України, ЄДРПОУ 0031101, юридична адреса: вул.Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008
Третя особа - Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго", адреса: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ЄДРПОУ: 00131587).
Третя особа - АТ "Львівгаз" (Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Львівгаз), адреса 79039, м. Львів, вул. Золота, 42 ЄДРПОУ 03349039.
Третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ЄДРПОУ: 21661556, місцезнаходження: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008)
Повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року.
Суддя І.М.Матвіїв