465/8817/25
2/465/4384/25
Іменем України
(заочне)
24.11.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О.І.,
за участі секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6 офіс. 521),
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
предмет позову: стягнення заборгованості за кредитним договором,
3 жовтня 2025 року уповноважений представник позивача, Сердійчук Я.Я., через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 80386612 від 01.08.2024 у розмірі 19 050,00 грн, що складається із:
5 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту;
13 300,00 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими первинним кредитором;
750,00 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими позивачем.
Також просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.
Позовна заява мотивована укладенням відповідачем із первинним кредитором за допомогою веб-сайту Кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua) указаного кредитного договору та отримання відповідних кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн, на строк 730 днів (01.08.2024 - 31.07.2026 (включно), який складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду, із встановленням на час дисконтного (пільгового) та поточного періодів процентної ставки у розмірі 1,0 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок позичальника/картковий рахунок позичальника. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача.
Однак, відповідач проігнорував взяті на себе зобов'язання, порушення умов Кредитного договору не усунув.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 230-231).
Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У чергове судове засідання, призначене на 24.11.2025, сторони не з'явились.
У прохальній частині позову, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, представник позивача просив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.5).
Відповідач про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за його зареєстрованим місцем проживання. Однак, такі повернулися на адресу суду без вручення, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 228, 251-253).
Між тим, неможливість вручення судової повістки у зв'язку відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Крім цього, відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява №73193/12 («Svitlana Vasylivna Sydorenko against Ukraine», https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-208971%22]}), хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.
Для належного повідомлення відповідача про час і місце судових засідань суд також вжив заходів для направлення йому SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber» на відомі суду засоби зв'язку, які доставлено йому 03.09.2025 та 20.10.2025 (а.с.235 зворот, 236, 239 зворот).
Відтак, судом створено всі можливості для належної реалізації відповідачем своїх процесуальних прав і обов'язків. Однак, він такими не скористався, відзиву на позовну заяву не подав та допустив повторну неявку, при цьому заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з'явились, без фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
1 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою діяльністю «ЕКО ФІН», в особі директора Муравської Ольги Миколаївни, та ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ) укладено договір про споживчий кредит / кредитний договір №80386612 (надалі - Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 6-17).
Відповідно до п.п. 2.1 Договору, Товариство приймає на себе зобов'язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов'язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором (а.с. 8 зворот).
Погоджена сторонами сума кредиту склала 5000,00 грн (п. 2.2. Договору), а строк користування кредитними коштами - 730 (днів), який починається з 01.08.2024 та закінчується 31.07.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (п.2.3. Договору) (а.с. 8 зворот).
Відповідно до умов п. 2.4., 2.5. Договору Дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 14.08.2024 (рекомендована дата платежу), а Поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 31.07.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (а.с. 8 зворот).
Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки (п. 2.6. Договору) (а.с. 8 зворот).
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки (п. 2.7. Договору) (а.с. 9).
Позичальнику рекомендується (не обов'язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 14.08.2024 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 31.07.2026 (останнього дня строку кредитування) (п. 2.8. Договору) (а.с. 9).
За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Товариству плату згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору) (п. 2.10. Договору) (а.с. 9).
Порядок укладення Кредитного договору та надання коштів урегульовано п. 3.1.2.Договору, відповідно до якого:
- цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через Веб-сайт Товариства (пп. 3.1.2.1);
- розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (смс-повідомленням) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). На Договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, що й визначає дату та час укладення Договору (пп. 3.1.2.2);
- укладанням цього Договору Позичальник підтверджує що ознайомився з інформацію наведеною в Паспорті споживчого кредиту, який надано разом із офертою/проектом кредитного договору, що розміщується в його Особистому кабінеті Кредитодавцем (пп. 3.1.2.3).
- укладанням цього Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил, як невід'ємної його частини, тощо (пп. 3.1.2.4);
- товариство в день укладення кредитного договору, але не пізніше трьох робочих днів з дня його підписання, надає кредит шляхом перерахування коштів виключно на Рахунок Позичальника, зазначений позичальником при подачі Заяви на отримання кредиту та зазначений у розділі 10 (Реквізити сторін) цього Договору (пп. 3.1.2.5) (а.с. 10-10 зворот).
Відповідно до п. 3.2.1.1. Договору, Позичальник зобов'язується повернути Товариству Кредит та проценти за користування кредитом згідно умов цього Договору (Графіку розрахунків (платежів)), або достроково відповідно до порядку, визначеного цим Договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного погашення заборгованості по Кредиту, встановленої п. 2.5. цього Договору (а.с. 10 зворот).
Підпунктом 3.2.1.4.1. Договору встановлено, що нарахування Кредитодавцем процентів за користування Кредитом здійснюється з дати видачі кредиту (дати списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства) по дату завершення строку кредитування (по дату остаточного погашення заборгованості), або, у разі дострокового повернення (погашення) Заборгованості, по дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно на залишок фактичної заборгованості за Кредитом за кожен день користування (а.с. 11).
Пунктом 3.3.1. Договору встановлено, що Позичальник має право неодноразово продовжувати (поновлювати) дисконтний (пільговий) період користування кредитом та/або збільшувати строк кредитування за Договором (далі -пролонгація). Пролонгація можлива лише шляхом укладення Сторонами відповідного Додаткового договору у спосіб, визначений цим Договором (а.с. 12).
Крім цього, п. 4.2.2.1. Договору передбачено право Товариства вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту, плати за користування Кредитом у вигляді нарахованих процентів та пені (у разі застосування), в тому числі в разі:
- виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у Заявці на отримання кредиту, отримання негативної інформації про Позичальника з Бюро кредитних історій, або з інших джерел,
- хоча б одноразового порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань, у т.ч. пов'язаних зі сплатою належних з нього до сплати згідно Графіку розрахунків платежів, тощо (а.с. 13).
Дострокове повернення Кредиту за ініціативою Товариства здійснюється у порядку, встановленому п.3.2.2.2. Договору, зокрема:
- у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору, зокрема, але не виключно: порушення Позичальником строків оплати процентів, невжиття заходів щодо підтвердження його фінансового стану, тощо Кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за Кредитом - направити Вимогу про дострокове погашення Заборгованості (пп. 3.2.2.2.1.);
- позичальник зобов'язаний виконати Вимогу Товариства, щодо повернення Кредиту, у тому числі належних до сплати процентів та інших платежів, у тому числі строк сплати яких не настав, відповідно до умов цього Договору не пізніше дня наступного за днем одержання такої Вимоги Кредитора (пп. 3.2.2.2.2.);
- сторони узгодили, взаємно підтверджують та домовились, що строк повернення всієї суми заборгованості за Кредитом, у тому числі плати за користування Кредитом та інших обов'язкових платежів, у тому числі строк сплати яких не настав, які містяться у Вимозі Кредитора, направленої Позичальнику, відповідно до вимог розділу 8 цього Договору, є домовленістю Сторін, щодо зміни строку повернення Кредиту в сторону його зменшення, яка відповідно, не є зміною в односторонньому порядку умов цього Договору (пп. 3.2.2.2.3.);
- одночасно з цим Сторони домовились, що Вимога Кредитора про дострокове погашення Заборгованості надсилається засобами ІКС та шляхом направлення на вказану у Заяві на отримання кредиту адресу електронної пошти Позичальника та вважається врученою у день її надіслання Кредитором (пп. 3.2.2.2.4.) (а.с. 11 зворот - 12).
Розділом 8 Договору «Листування, вирішення спорів та юрисдикція» сторони домовились про таке:
- будь - які листи, пропозиції, вимоги Товариства, в тому числі, але не виключно: про зміни в умовах надання фінансової послуги, з питань виконання Сторонами умов Договору доводяться до Позичальника (надсилаються Позичальнику) засобами поштового зв'язку та/або на адресу електронної пошти Позичальника, що зазначені у Розділі 10 цього Договору (надані Позичальником при оформленні Заяви на отримання кредиту), або в Особистий кабінет Позичальника в ІКС Товариства, а також шляхом смс-повідомлень на номер телефону Позичальника та/чи надсилання повідомлень через месенджери (п. 8.1.);
- будь - які листи, пропозиції, вимоги, скарги Позичальника, в тому числі, але не виключно: щодо змін в умовах надання фінансової послуги, з питань виконання Сторонами умов Договору, з приводу переплати (надмірного перерахування коштів) та умов повернення переплати, тощо доводяться до Товариства (надсилаються Товариству) засобами поштового зв'язку та/або на адресу електронної пошти Товариства, що зазначені на Веб-сайті Товариства, а саме https://cashtancredit.com.ua/contact (п. 8.2.);
- усі спори між Сторонами, пов'язані із цим Договором, вирішуються шляхом переговорів, в тому числі в порядку обміну листами (електронними листами) визначеному в пунктах 8.1. та 8.2. цього Договору, а при недосягненні згоди - у судовому порядку за місцем виконання цього Договору (п. 8.3.) (а.с. 16).
У розділі 10 Договору «Реквізити сторін», вказано такі дані позичальника: ПІБ : ОСОБА_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 , банківський рахунок: НОМЕР_2 , засоби зв'язку: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », НОМЕР_3 (а.с. 17).
При цьому, позивачем до матеріалів справи також надано копії паспорта громадянина України, РНОКПП Позичальника, а також особисту фотографію (зображення) Позичальника з розкритим власним паспортом на рівні грудей (а.с. 23-26). Відповідно до п. 3.1.1.3. Договору, після надання Заявки Позичальник на вимогу Товариства надає зокрема, але не виключно, будь-які запитувані Товариством документи, необхідні для прийняття рішення про видачу Кредиту, в тому числі паспорт та РНОКПП Позичальника, а також особисту фотографію (зображення) Позичальника з розкритим власним паспортом на рівні грудей, у форматі, передбаченому ІКС Товариства.
Договір, разом із Додатком №1 «Графік розрахунків (платежів)» підписаний відповідачем 01.08.2024 о 21.07.32, із використанням одноразового ідентифікатора «ZTc1MWJh» (а.с. 17, 53). Тоді ж відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту ТОВ «ЕКО ФІН» Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 18-22).
Судом встановлено, що ТОВ «ЕКО ФІН», через учасника платіжної системи: ТОВ «ПрофітГід» (ліцензія НБУ № 21/991 від 29.05.2023, ідентифікаційний код 39932827; місцезнаходження: 04071, Україна, м. Київ, вул. Кожум'яцька, будинок 12-Г), свої зобов'язання перед відповідачем виконало 01.08.2024 о 18:07:57, та відповідно до квитанції № 42253-56777-71393 перерахувало грошові кошти в сумі 5000,00 грн отримувачу, ОСОБА_1 , 3582503897, за кредитним договором № 80386612 від 01.08.2024 на рахунок отримувача НОМЕР_2 (№ операції: 80386612_1722535677) (а.с. 182).
Надалі, на підставі низки заяв про пролонгацію (про продовження або про поновлення дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами), зокрема:
від 14.08.2024, підписаної одноразовим ідентифікатором «Yzg2ZjEw» (а.с. 127 зворот),
від 28.08.2024, підписаної одноразовим ідентифікатором «YWI3MmMw» (а.с. 145),
від 20.09.2024, підписаної одноразовим ідентифікатором «NmE1M2Mw» (а.с. 55),
від 09.10.2024, підписаної одноразовим ідентифікатором «YmE2NjQw» (а.с. 66),
від 27.10.2024, підписаної одноразовим ідентифікатором «NTA3YWQ4» (а.с. 77),
від 11.11.2024, підписаної одноразовим ідентифікатором «YmM1NDM1» (а.с. 88),
від 27.11.2024, підписаної одноразовим ідентифікатором «NDA4MDE1» (а.с. 99),
від 16.12.2024, підписаної одноразовим ідентифікатором «MDJiZjk2» (а.с. 110),
укладено додаткові договори про пролонгацію:
№1/80386612 від 14.08.2024, із Додатком №1 «Графік розрахунків (платежів (нова редакція)» (а.с. 127, 128-142 зворот);
№2/80386612 від 28.08.2024, із Додатком №2 «Графік розрахунків (платежів (нова редакція)» (а.с. 145-160 pdjhjn);
№3/80386612 від 20.09.2024, із Додатком №3 «Графік розрахунків (платежів (нова редакція)» (а.с. 55-64);
№4/80386612 від 09.10/2024, із Додатком №4 «Графік розрахунків (платежів (нова редакція)» (а.с. 66-75);
№5/80386612 від 27.10/2024, із Додатком №5 «Графік розрахунків (платежів (нова редакція)» (а.с. 77-86);
№6/80386612 від 11.11/2024, із Додатком №6 «Графік розрахунків (платежів (нова редакція)» (а.с. 88-97);
№7/80386612 від 27.11/2024, із Додатком №7 «Графік розрахунків (платежів (нова редакція)» (а.с. 99-108);
№8/80386612 від 16.12/2024, із Додатком №8 «Графік розрахунків (платежів (нова редакція)» (а.с. 110-125 зворот);
Надалі, 08.09.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні Первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 цього Договору (надалі також - Реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договором позики/ договором про споживчий кредит/кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень, додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором (а.с. 162 зворот, 163).
Відповідно до п. 5.2. указаного Договору від 08.09.2025, права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4) (а.с. 163 зворот).
Відповідно до п. 5.1.1. указаного Договору від 08.09.2025, Реєстр боржників в електронному вигляді (Додаток №1) передається Новому кредиторові за Актом прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №2) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього Договору (а.с. 163 зворот).
Відповідно до п. 5.1.2. указаного Договору від 08.09.2025, Реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 3) передається Новому кредитору за Актом прийому-передачі (Додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після підписання Новим кредитором цього Договору (а.с. 163 зворот).
Відповідно до Акта прийому-передачі Реєстру в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за Договором № 08-09/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 08.09.2025, сторони указаного Договору підписали його за формою Додатка № 2, відповідно до якого загальна кількість договорів за Реєстром боржників 176 (а.с. 168).
Як вбачається з Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді до Договору № 08-09/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 08.09.2025, укладеного сторонами за формою Додатка № 3, за № 41 із 176 вказано боржника, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , договір № 80386612, дату укладення договору (01.08.2024), дату закінчення договору (31.07.2026), загальну заборгованість у розмірі 18 300,00 грн, що складається із:
5 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту;
13 300,00 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 170-172).
Указана сума заборгованості також підтверджується випискою за кредитом первісного кредитора, ТОВ «ЕКО ФІН», сформованою станом на 08.09.2025 (а.с. 184-189).
Крім цього, із указаної виписки встановлено, що відповідачем здійснювалася сплата відсотків на загальну суму 6 900,00 грн, зокрема:
700,00 грн 14.08.2024 (як сплата за додатковою угодою для пролонгації ID: 5637), 700,00 грн 28.08.2025, 950,00 грн 15.09.2024,
200,00 грн 20.09.2024 (як сплата за додатковою угодою для пролонгації ID: 7348),
950,00 грн 09.10.2024 (як сплата за додатковою угодою для пролонгації ID: 8314),
900,00 грн 27.10.2024 (як сплата за додатковою угодою для пролонгації ID: 9301),
950,00 грн 16.12.2024 (як сплата за додатковою угодою для пролонгації ID: 12551),
750,00 грн 11.11.2024 (як сплата за додатковою угодою для пролонгації ID: 10265),
800,00 грн 27.11.2024 (як сплата за додатковою угодою для пролонгації ID: 11316).
З копії платіжної інструкції № 0555360000 від 15.09.2025 вбачається, що ТОВ «ЕКО ФІН» отримало на рахунок НОМЕР_4 від ТОВ «Факторинг Партнерс» оплату за договором про відступлення прав вимоги № 08-09/25 в сумі 44 765,00 грн, без ПДВ (а.с. 178).
Встановлено, що позивачем здійснено подальше нарахування процентів упродовж періоду 09.09.2025 до 23.09.2025 також по 50,00 грн (а.с. 190).
Однак, встановлено, що листом від 17.09.2025 вих.№15936830, відправленим відповідачу на указану в Розділі 10 Договору електронну адресу «andriyrepak@gmail.com» позивач вимагав у позичальника усунути порушення кредитних зобов'язань (яке полягало у триваючому більше одного місяця простроченні оплати процентів за користування кредитом) та достроково повернути кредит в повному обсязі, а саме:
повернути основну суму боргу - 5 000,00 грн;
оплатити заборгованість за процентами за користування кредитом - 13 700,00 грн, попередивши про наслідки невиконання вимоги, що може призвести до додаткових витрат відповідача (а.с. 179-181).
Відтак, позивач скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов'язань за Договором.
Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов'язання за Договором не надано.
Оцінка судом
Щодо укладення між первинним кредитором та відповідачем кредитного договору
Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію первинного кредитора відповідач електронними підписами одноразовими ідентифікаторами у Договорі визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ними грошових коштів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.
Оскільки вказаний Договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Щодо доведення факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підтвердження укладення договорів факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договором укладеним первісним кредитором з відповідачем позивач надав суду копії відповідних доказів, описаних вище, які є достатніми для доведення факту переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем та первісним кредитором .
Відтак, позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем із первісним кредитором. Позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за вказаним кредитним договором
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на нового кредитора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від нового кредитора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги кредитора справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо заявленої суми стягнень
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
Дослідивши наявні у матеріалах справи виписки судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, тривалий час користувався ними та частково виконував зобов'язання щодо їх повернення у строки та в розмірі, обумовленому сторонами, що свідчить про визнання ним укладення договору, погодження умов кредитування та користування кредитом.
Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного у позові.
Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Перевіряючи належність розрахунку заборгованості за процентами, суд також дійшов висновку щодо його відповідності умовам кредитування.
Відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано.
Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним тіла кредиту та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості по тілу кредиту та відсотках саме у такому розмірі.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Будь-яких даних, що відповідач у добровільному порядку в повному обсязі або хоча б частково погасив нараховану заборгованість за кредитним договорам матеріали справи не містять.
Частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» (який є спеціальним законом, і яким слід керуватись при вирішенні даної справи) передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав,в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Відтак, суд встановив що настав строк повернення всієї суми за Договором, а враховуючи умови Договору суд дійшов висновку, що розмір суми заборгованості за Договором строк платежу за яким настав становить 18 700,00 грн, тобто суму, вказану у вимозі, оскільки підстави для нарахування відсотків до 23.09.2025 відсутні.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2 422,40 грн судового збору (а.с. 225, 227).
Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 18 700,00 грн, що становить 98,16 % (18 700,00 х 100 % : 19 050,00), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 2 377,83 грн потрібно покласти на відповідача.
Стосовно стягнення витрат на правову допомогу.
Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пункт 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).
Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до змісту додаткової постанови від 30.01.2025 у справі № 923/69/22 Верховний Суд наголосив на тому, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України (ч. 1 ст. 86 ГПК України), суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України (ст. 74 ГПК України) сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 76-80 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником ТОВ «Факторинг Партнерс» надано суду Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. та позивачем (клієнт), заявку на надання юридичної допомоги №161 від 09.09.2025, витяг з Акта № 18 про надання юридичної допомоги від 22.09.2025 (а.с. 197-203, 204, 205).
Відповідно до указаних документів сторони досягли згоди про надання таких послуг:
1) надання усної консультації (2 години по 1 500,00 грн. на суму 3 000,00 грн);
2) складання позовної заяви для подачі до суду (2 години по 3 000,00 грн. на суму 6 000,00 грн).
Загальна вартість таких послуг оцінена в сумі 9 000,00 грн, яку сторона позивача просить стягнути з відповідача.
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях: від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», заява № 72277/01 (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06 (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04 (пункт 268), від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11 (пункт 95), від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заява N 66561/01 (аункт 88), зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Докази, які підтверджують оплату позивачем наданих адвокатом послуг не є визначальними для розгляду заяви представника позивача, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21), також викладено висновок про те, що зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, враховуючи фінансовий стан обох сторін, обсяг позовної заяви, обставини справи, яка не потребує додаткового вивчення та аналізу судової практики не потребує, критерії реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що зумовлює часткове задоволення клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у розмірі 4 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №80386612 від 01.08.2024.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 2 377 (дві тисячі триста сімдесят сім) гривень 83 копійки судового збору.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 24.11.2025.
Суддя: Баран О.І.