Справа № 455/2062/25
Провадження № 2/455/833/2025
Іменем України
24 листопада 2025 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Івасенко С.М.,
секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,
учасники справи - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (надалі - позивач, кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії ( надійний) № 8649339 від 25.03.2025 року (надалі - кредитний договір) у розмірі 19995,00 грн та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач уклали кредитний договір. Позивач надав кредит, а відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту, комісії та процентів за користування кредитними коштами не виконує, що є підставою для стягнення заборгованості.
08 жовтня 2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Суд не визнавав явка сторін обов'язковою.
Судове засідання, призначене на 04 листопада 2025 року, суд відклав на 24 листопада 2025 рік, оскільки це була перша неявка відповідача, повідомленого належним чином і який не проінформував суд про причини неявки. Відзиву не подав.
В судове засідання, призначене на 24 листопада 2025 рік , сторони не з'явилися.
Позивач та його представники повідомлені про дату час та місце судового засідання через електронний суд.
10 жовтня 2025 року представниця позивача подала заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.
Відповідач викликався до суду шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті суду 04.11.2025 року, оскільки попередня судова повістка повернулася з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою» ( трекінг R067015008536).
Суд також повідомляв відповідача про судове засідання через електрону пошту та СМС повідомлення на засоби зв'язку, зазначені в позовній заяві. Електронні сповіщення відповідач отримав 23.10.2025 року.
Суд вважає, що вжив передбачені процесуальним законом заходи для інформування сторін про судове розгляд їх справи, однак в судове засідання сторони не з'явилися.
Враховуючи, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справия, однак повторно не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, тому у відповідності до вимог ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, не здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
25.03.2025 року кредитор та відповідач уклали кредитний договір.
Кредитний договір сторони уклали дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС кредитора, доступ до якої забезпечується відповідачу через Вебсайт або мобільного застосунку «ClickСredit» відповідно до розділу 5 кредитного договору.
Кредитор зобов'язався передати відповідачу у власність грошові кошти (надалі - кредит) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів його електронного платіжного засобу, а відповідач зобов'язався повернути позивачу таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити комісію та проценти за користування кредитом (п.2.1.).
Мета отримання кредиту - для власних потреб (п.2.1.1.).
Сума кредиту - 5000,00 грн (п.2.2.1.). Строк кредитування/строк договору - 364 дні (2.2.2.).
Розмір першого обов'язкового платежу - 2097,50 грн. (п.2.2.3.). Дата першого обов'язкового платежу 19.04.2025 року ( п.2.2.5.).
Кожні 26 дні позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом, нараховані за ці 26 днів (п.2.2.4.).
Комісія за надання кредиту становить17,25% від суми кредиту, становить 862,50 грн (п.2.2.8.).
Розмір комісії за надання кредиту включає в себе адміністративні та операційні витрати, пов'язані з розглядом заявки та надання кредиту та полягає в аналізі заявки, наданні пропозиції з укладення кредитного договору, швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту ( п.6.2.).
Дата повернення кредиту - 23.03.2026 року. Процентна ставка - 0,95 % в день. Неустойка - 250,00 грн в день ( дані з таблиці).
За певних умов позичальник може отримати знижку на процентну ставку (п.2.2.9.).
Позичальник не набув права на знижку.
У разі прострочення позичальником сплати першого обов'язкового платежу/ мінімального обов'язкового платежу на шістдесят другий календарний день, кредитор має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо строк його виплати не настав. У такому випадку позичальник зобов'язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості. Вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі або в особистий кабінет позичальника в ІКС кредитора. Повідомлення вважається отриманим відповідачем з моменту отримання кредитором електронного підтвердження про таке направлення. Після отримання вимоги позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення заборгованості за договором протягом 30 календарних днів з дня отримання від кредитора повідомлення про таку вимогу ( 6.13., 6.13.1).
Номер електронного платіжного засобу позичальника НОМЕР_1 ( розділ 11).
Кредитний договір містить і інші умови, які є обов'язковими для такого типу договорів.
Директор позивача підписав кредитний договір електронним цифровим підписом. Відповідач підписав кредитний договір електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором 458224) 25.03.2025 року.
Кредитор ідентифікував та верифікував відповідача за допомого системи BankID НБУ (Монобанк) відповідно до п.4.4. кредитного договору, що підтверджується копією довідки про ідентифікацію.
Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав, 25.03.2025 року перерахував на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 кошти в сумі 5 000,00 грн, що підтверджується копіями довідки ТОВ «ФК'Фінекспрес» № КД-000044991 від 22.08.2025 року, отримувач - ОСОБА_1 та платіжної інструкції від 25.03.2025 року.
Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована кредитором до сплати, станом на 22 серпня 2025 року становить за тілом кредиту - 5000,00 грн; за процентами - 4132,50 грн, за комісією - 862,50 грне та за неустойкою - 10000 грн. Проценти нараховані з 25.03.2025 року до 19.06.2025 року ( включно). Неустойка нарахована з 20.04.2025 року до 29.05.2025 року ( включно).
Жодних погашень відповідач не здійснював.
Копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу із державного реєстру фінансових установ підтверджується, що кредитор є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, основним видом діяльності якої є кредитування.
Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування».
Сторони підписали договір за допомогою електронних підписів, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.
Відповідач отримав кредит в строки та в розмірі, обумовленими в кредитному договорі ( стовпчик 1 таблиці та п. 2.2.1.).
Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов'язань, обов'язковість договору і наслідки не виконання зобов'язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.
У порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази в частині, що підтверджують існування зобов'язальних правовідносин між сторонами та неналежну поведінку відповідача суд визнає належними і допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують існування договірних правовідносин між сторонами та неналежну поведінку відповідача.
Однак надані позивачем докази не підтверджують заявлену до стягнення суму заборгованості.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.
Позивач просив стягнути з відповідача 5000,00 грн. заборгованості по кредиту (основного боргу). Однак, згідно стовпчика 2 таблиці кредитного договору кредит відповідач має повернути 23.03.2026 року. Доказів дотримання процедури дострокового стягнення кредиту, передбаченої п. 6.13-6.13.1. кредитного договору, позивач не надав.
Сторони узгодили, що лише після отримання вимоги, скерованої йому відповідно до п.6.13.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення заборгованості за договором протягом 30 календарних днів з дня отримання від кредитора повідомлення про таку вимогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Ця норма закону втілена в п. 6.13.,6.13.1. кредитного договору, яку позивач не дотримався, а тому не має право вимагати повернення кредиту без застосування відповідної процедури.
Такий висновок суду відповідає висновку Великої палати Верховного Суду у справі № 638/13683/15-ц ( постанова від 26 травня 2020 року) про те, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України "Про захист прав споживачів" порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. І хоча у цій справі суд виснував про застосування частини 10 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, однак і ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" вимагає дотримання певної процедури для набуття права на дострокове повернення кредиту у разі порушення його умов позичальником.
У постанові по справі № 539/402/24 від 22 жовтня 2025 року Верховний Суд зазначив, що із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
У постанові по справі № 766/2926/23 від 22 жовтня 2025 року Верховний Суд зазначив, що починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. У позичальника ОСОБА_1 не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банк завчасно направив лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, а позичальник таку вимогу одержав.
Суд повторює, що доказів застосування процедури дострокового повернення кредиту позивач не надав. У позовній заяві позивач ніяк не прокоментував чому вважає, що має право на дострокове повернення кредиту ( основного боргу).
Суд враховує, що перший обов'язковий платіж складається з відсотків та комісії ( 5000,00 грн х 0,95%/100% х 26 днів +862,50 грн =2097,50 грн), так і мінімальні обов'язкові платежі складаються виключно з процентів ( п.2.2.4.), що теж підтверджує, що позичальник не мав обов'язку частково повертати кредит (основний борг) під час сплати проміжних платежів, а мав повернути кредит в кінці строку кредитування - 23.03.2026 року.
Отже, позивач не набув права на дострокове стягнення тіла кредиту, строк сплати якого настане лише 23.03.2026 року та передчасно заявив вимогу про його стягнення, а тому у стягненні заборгованості за кредитом (основним боргом) в сумі 5000,00 грн слід відмовити.
При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду про дострокове повернення кредиту ( основного боргу) у разі належного дотримання процедури дострокового стягнення кредиту ( п.6.13., 6.13.1.) або про стягнення кредиту ( основного боргу) після настання строку його сплати відповідно до умов кредитного договору ( стовпчик 2 таблиці).
Позивач просив стягнути проценти за період з 25.03.2025 року до 19.06.2025 року (включно). Перевіркою встановлено, що за цей період відповідно до умов кредитного договору нараховані відсотки становлять 5000,00 грн х 0,95%/100% х87 днів=4132,50 грн, що підтверджує правильність розрахунку заборгованості за процентами.
Суд погоджується із розрахованою сумою комісії за надання кредиту.
В п. 2.3.1. кредитного договору до загальних витрат ( денної процентної ставки) включено комісію, пов'язану з наданням кредиту, в розмірі 862,50 грн. Позивач чітко розписав, які саме послуги пов'язанні з наданням кредиту (п.6.2.).
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансових установ встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом (ч.6 ст. 12 Закону України'Про споживче кредитування).
Згідно послідовності дій при укладення кредитного договору позивач вчиняв дії щодо підготовки та оброблення документів, а тому позивач має право на отримання комісії з позичальника за ініціювання кредиту. Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду по справі № 756/6038/20 від 12 квітня 2022 року. А тому вимоги в частині стягнення несплаченої комісії за видачу кредиту в розмірі 862,50 грн є підставними та підлягають до задоволення.
Суд не погоджується, що позивач має право стягувати неустойку з таких підстав.
Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту:
" У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) ".
Цим же законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:
"У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону".
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
В подальшому Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року пункт 6 Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в такій редакції:
"У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Цим же Законом п. 6-1 був виключений.
Тобто, Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року змінено обов'язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит. Для договорів, укладених після 24.01.2024 року, списання неустойки не передбачено.
Водночас п. 18 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у зв'язку з прийняттям Законом № 3498-IX від 22.11.2023 змін не зазнав. Обов'язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.
Питання пріоритетності застосування норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально розглянула у справі № 334/3161/17 ( п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року).
А тому суд вважає, що до неустойки ( штрафу, пені) за кредитним договором, датою укладення якого є 25.03.2025 року, застосуванню підлягає п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Отже, неустойка в розмірі 10000,00 грн підлягає списаню кредитодавцем.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 4995,00 грн, з яких заборгованість по процентам з 25.03.2025 року до 19.06.2025 року (включно) - 4132,50 грн та по комісії - 862,50 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивач сплатив 2 422,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 03 жовтня 2025 року.
Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник позивача надав копії договору про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 року, витягу з акта приймання передачі справ на надання правничої допомоги, витягу з акта №1-МК від 08.09.2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги та підтвердження оплати правничої допомоги. Відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Здійснивши аналіз та оцінку наданих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд виснує про доведеність факту надання позивачеві професійної правничої допомоги на суму 4500,00 грн.
Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 4995,00 грн, що становить 24,98 % від заявленого розміру (4995 грн/19995 грн Х 100%), а тому судовий збір та витрати на правову допомогу потрібно покласти на відповідача у пропорційному розмірі: 605,12 грн - судовий збір та 1124,10 грн. - витрати на правничу допомогу.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заборгованість за договором кредитної лінії (надійний) № 8649339 від 25.03.2025 року у розмірі 4995 грн 00 коп ( чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 00 копійок), з яких заборгованість по процентам - 4132,50 грн та по комісії - 862,50 грн.
В решті позовних вимог - відмовити
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» судові витрати, що становлять 605 грн. 12 коп. (шістсот п'ять гривень 12 копійок) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» судові витрати, що становлять 1124грн. 10 коп. (одну тисячу сто двадцять чотири гривні 10 копійок) - витрати на правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 24 листопада 2025 року.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 39861924, місцезнаходження: м. Київ, площа Арсенальна, будинок 15.
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя С.М. Івасенко