Справа №522/4562/25
Провадження №1-кп/522/2063/25
24 листопада 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувального акту у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163520000024 від 11.01.2025 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
суд -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 . В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики не зникли та існувати не перестали, а саме посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, також просив залишити визначений розмір застави без змін.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, та просили відмовити у його задоволенні.
Розглянувши клопотання прокурора та долучені до нього додатки, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали судової справи, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, з огляду на наступне.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України унормовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, один з яких тяжкий злочин, за що передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою, те, що він раніше судимий, відсутні відомості про постійну роботу і джерело доходів на території України, відсутні міцні родинні зв'язки, що може свідчити про те, що він буде переховуватись від суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Суд констатує наявність обставин, які свідчать про ризик вчинення ОСОБА_3 повторних правопорушень. Зокрема, обвинувачений раніше неодноразово судимий, та відсутні відомості про постійну роботу і джерело доходів на території України.
Однак, щодо наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, який передбачений п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, прокурором у судовому засіданні не доведено.
Зазначені обставини на переконання суду беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення і, ці ризики є доведеними прокурором. Такі обставини не дають підстав для застосування іншого запобіжного заходу до ОСОБА_3 , оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченого та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи на волі може переховатися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, здійснити вплив на свідків).
При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_3 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще триває, та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_3 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
При визначенні альтернативної міри запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого ОСОБА_3 , тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, вважає необхідним визначити заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, відповідає критеріям пропорційності, є достатнім та таким, що здатний забезпечити запобіганню встановленим ризикам, виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у даному кримінальному провадженні та буде помірним для обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів.
Керуючись ст.ст. 132,177,178,182,183,193-199, 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22.01.2026 року, включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 , провадження по справі №1-кп/522/2063/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування із особами, які є свідками в рамках даного кримінального провадження.
Визначені обов'язки покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк два місяці з часу внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.
Ухвала про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя: