Справа № 450/46/25 Провадження № 3/450/30/25
07 березня 2025 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є.О. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 023133 від 23.12.2024 ОСОБА_1 ставиться в провину те, що він 23.12.2024 р. о 17.30 год. в АДРЕСА_1 вчинив насильство в сім'ї психологічного та фізичного характеру відносно доньки ОСОБА_2 , що виразилося в погрозах фізичною розправою, образах нецензурними словами, вдарив кулаком в область грудей, що не спричинило тілесних ушкоджень, але завдало фізичного болю. Зазначена подія була кваліфікована як порушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, вину у вчиненому заперечив. Адвокат Книш О.Я. в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про закриття провадження у зв'язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №023133 від 23.12.2024 року не конкретизовано в чому саме таке насильство полягало і яка шкода заподіяна, хоча це прямо випливає з диспозиції статті 173-2 КУпАП. У даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 щодо спричинення шкоди психічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_2 не відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, і їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом.
Разом з тим, суперечка, про яку йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності. Тобто факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження. При цьому, на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно - наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали. Інакше кажучи, саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених статтею 3 Закону України №2229-ІІІ, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи - ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, тощо.
Адвокат ОСОБА_2 - Куля В.С. у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 вже й раніше вчинялось психологічне насильство, зокрема й у вигляді погроз, принижування, нецензурних образ, у зв'язку з чим ОСОБА_2 зверталася до поліції. Правопорушник постійно здійснює погрози та образи, намагаючись створити умови для переїзду потерпілої, тому просять визначити покарання ОСОБА_1 в максимальному розмірі передбаченому санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката ОСОБА_1 - Книш О.Я., адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , суд приходить до такого висновку.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 023133 від 23.12.2024 року; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.12.2024 року, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.12.2024 року.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи доказів.
Таким чином, із протоколу та матеріалів справи неможливо встановити факт наявності порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 а саме те, що він 23.12.2024 р. о 17.30 год. в АДРЕСА_1 вчинив насильство в сім'ї психологічного та фізичного характеру відносно доньки ОСОБА_2 , що виразилося в погрозах фізичною розправою, образах нецензурними словами, вдарив кулаком в область грудей, що не спричинило тілесних ушкоджень, але завдало фізичного болю.
Відповідно до п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Разом з тим, суперечка, про яку йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності. Тобто факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження. При цьому, на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно - наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
Інакше кажучи, саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених статтею 3 Закону України №2229-ІІІ, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи - ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, тощо.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між- ОСОБА_1 і його донькою, відсутня. Дійсно мала місце обопільна словесна перепалка однак, не кожна перепалка є домашнім насильством у розумінні норм Закону. Сам факт звернення ОСОБА_2 до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатні підтвердженням вчинення такого насильства.
Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунт свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту.
Щодо твердження ОСОБА_2 про погрози їй фізичною розправою, та нанесені удару кулаком в область грудей, не можна розглядати дані твердження як реальні, оскільки працівниками поліції не встановлювалися і не підтвердженні дані факти, а будь-які докази щодо вчинення ОСОБА_1 даних активних дій відсутні.
Доказів, які б дозволяли суду на підставі ст. 252 КУпАП зробити висновок про доведеність факту вчинення інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП органом, уповноваженим на складання протоколу, не надано.
Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. При цьому всі викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, проаналізувавши та оцінивши всі докази в їх сукупності, вирішуючи справу в межах складеного протоколу у відповідності до положень ст.ст. 254, 279 КУпАП, вважаю, що обставини, які викладені в протоколі, не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю складу правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-
постановив:
провадження у справі № 450/46/25 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Є. О. Данилів