Справа №504/4836/25
Провадження №1-кс/504/471/25
Доброславський районний суд Одеської області
24.11.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, клопотання слідчого СВ ВП № 3 ОРУП № 2 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний час доби, у межах кримінального провадження № 12025164330000301 від 13.11.2023 року за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підозрюваному, -
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Росіянівка,
Фрунзівського району, Одеської області, громадянину
України, українцю за національністю, з середньою
освітою, не одруженому, не працевлаштованому,
маючому на утриманні малолітнього сина,
зареєстрованому та фактично проживаючому за
адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не
судимому,-,
про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України повідомлено 24.11.2025 року
Слідчим відділенням відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024164330000301 відомості про яке 13.11.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснює група прокурорів Доброславської окружної прокуратури Одеської області..
Досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/22 у звязку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку.
На підставі Указу Президента України від 15 липня 2025 року № 4524-ІХ «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в України продовжено з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
ОСОБА_5 постійно мешкав в Україні та достовірно знав про дію в Україні воєнного стану.
Так, під час дії воєнного стану в Україні, 02.11.2025, близько 00 години 06 хвилин, під час перебування у біля дитячого садочку, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Причорноморське, вул. Учительська, у ОСОБА_5 виник злочинний намір, спрямований на відкрите заволодіння майна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання свого злочинного наміру, спрямованого на відкрите заволодіння майном потерпілого, ОСОБА_5 вирушив за ним з вищевказаної адресу та рухався слідом до будинку культури, що по АДРЕСА_2 .
Надалі, перебуваючи поблизу будинку культури, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, спрямований на відкрите протиправне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, умисно, шляхом нанесення декілька ударів по голові та тулубу потерпілого, вирвав з рук останнього належний йому мобільний телефон марки «Redmi Note 14».
Після чого ОСОБА_5 покинув місце скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на суму 7653 гривні.
Тим самим, своїми протиправними умисними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
24.11.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру в чиненні злочину за ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у клопотанні, повністю вважали доведеним обгрунтованість повідомленої підозри.
Прокурор посилався на те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- ризик впливу на свідків та представника потерпілого у даному кримінальному провадженні;
- ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підозрюваний не заперечував проти задоволення клопотання слідчого про обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний час доби.
Підозрюваний підтвердив обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, висловила суду щире каяття, свою вину визнав повністю.
Окрім того підозрюваний відмовився від захисту під час розгляду даного клопотання, і його відмова прийнята судом.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов до наступних висновків:
Як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, що є тяжким злочином відповідно до ст. 12 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та наданими до клопотання доказами, які повністю досліджені слідчим суддею у судовому засіданні: Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.11.2025; Протоколом допиту в якості потерпілого ОСОБА_8 від 13.11.2025; Протокол пред'явлення потерпілому особи для впізнання за фотознімками від 17.11.2025; Протоколом обшуку від 21.11.2025; Протоколом допиту в якості свідка гр. ОСОБА_9 від 21.11.2025; Повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 24.11.2025 Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 24.11.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний має місце реєстрації офіційно не працевлаштований, офіційно не одружена, раніше не судимий, має на утриманні дитину, яку виховує та утримує самостійно, оскільки мама дитини позбавлена батьківських прав.
Все це вказує на наявність соціальних зв'язків у підозрюваного, і вказує на мінімальну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя приймає до уваги, що підозрюваний, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків кримінального правопорушення, потерпілого має місце на початковій стадії досудового розслідування.
Протягом періоду досудового розслідування існує вірогідність того, що свідки можуть змінити свої покази, і ці свідки не допитувались судом безпосередньо.
Тобто ризик впливу на свідків, потерпілу наявний в теперішній час.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не доведений.
Щодо запропонованого виду запобіжного заходу.
У справі ЄСПЛ «Луценко проти України» в остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у зазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (див. рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany), заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74).
Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини, яка полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, як передбачено частиною другою статті 29 Конституції України.
Сукупність встановлених слідчим суддею обставин, встановлених ризиків, приймаючи до уваги особу підозрюваного, його соціальний статус, слідчий суддя вважає, що підозрюваному доцільним обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний час доби, з покладення передбачених законом обов'язків.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Разом із тим, враховуючи те, що з моменту кримінального правопорушення та до цього часу підозрюваний не ухилявся від органів досудового розслідування, далі співпрацює зі слідством, то слідчий суддя вважає, що достатнім буде запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний час доби.
Такий запобіжний захід буде достатнім, розумним та справедливою реакцією скоєному кримінальному правопорушенню.
Запобіжний захід не може бути обраний більш ніж на кінцеву дату досудового розслідування за вищевказаною постановою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 183, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Строком на 60 діб обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Строк дії запобіжного заходу рахувати з 24.11.2025 до 22.01.2026 року включно.
На строк до 22.01.2026 року включно покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: не залишати місце постійного проживання - будинок АДРЕСА_1 з 22:00 години вечора до 06:00 години ранку наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком випадків спрацювання сигналу повітряної тривоги та необхідності переміщення у сховище в період сигналу повітряної тривоги; не виїжджати за межі с. Причорноморське, Одеського району Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом; утримуватися від спілкування із потерпілим у кримінальному провадженні та свідками, здати на зберігання документи, які надають право виїзду за межі держави.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного було покладено відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 .
Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1