cправа №947/40727/25
провадження №1-кп/947/1359/25
24 листопада 2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025162480000906 від 16.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Магнітогорськ, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
І. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі.
1. Відповідно до обвинувального акту від 23.10.2025 року по кримінальному провадженню №12025162480000906 від 16.07.2025 року, ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
ІІ. Цивільний позов у кримінальному провадженні.
2. Прокурором, в інтересах держави та територіальної громади м.Одеси, в особі КНП «Міська клінічна лікарня №1» пред'явлено цивільний позов у кримінальному провадженні про відшкодування збитків понесених на стаціонарне лікування потерпілого.
3. В обґрунтування позову, прокурор зокрема зазначив, що згідно повідомлення КНП «Міська клінічна лікарня №1» від 03.10.2025 №3/25 встановлено, що на лікування потерпілої ОСОБА_6 , витрачено бюджетні кошти у сумі 20775,32 грн. за перебування на стаціонарному лікуванні у період з 16.07.2025 по 27.09.2025.
4. Звертав увагу, що КНП «МКЛ №1» є бюджетною установою, кошти витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_6 виділені з місцевого бюджету на стаціонарне лікування потерпілої у кримінальному провадженні не відшкодовані, це суттєво зачіпає інтереси держави та є підставою для представництва органами прокуратури інтересів держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня №1», які самостійно до цього часу не звернулись із позовною заявою до суду, та ця обставина надає право органам прокуратури в рамках кримінального провадження звернутись з цією позовною заявою до суду на захист інтересів держави.
5. Посилаючись на викладене, керуючись ст.128 КПК України, ч.1, 3 ст.1206 Цивільного Кодексу України, ст.ст.23, 24 Закону України «Про прокуратуру», просив: стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь КНП «Міська клінічна лікарня №1», заподіяну майнову шкоду у сумі 20775,32 грн.
ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження.
6. Під час судового розгляду, прокурор підтримав пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Запропонував не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються процесуальних витрат та документів, які характеризують особу обвинуваченого.
7. Обвинувачений ОСОБА_3 , під час судового розгляду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, погодився не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Показання давати погодився. Цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі.
8. Захисник проти розгляду кримінального провадження у скороченому порядку не заперечував.
9. Потерпіла, в судове засідання не з'явилася. Подала до суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності. Проти скороченого порядку не заперечувала. Також додала заяву, що претензій до обвинуваченого не має, матеріальна та моральна шкода їй повністю відшкодована, а обвинувачений і зараз надає їй допомогу, возить на реабілітацію.
10. На стадії судових дебатів, прокурор зокрема зазначив, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України під час судового розгляду, з урахуванням позиції обвинуваченого, доведена повністю.
11. Просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох (4) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один (1) рік.
12. При цьому, враховуючи особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, вважав за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки.
13. На стадії судових дебатів, обвинувачений просив врахувати, що він робить для потерпілої та суворо його не карати.
14. Захисник на стадії судових дебатів, просив врахувати позитивну характеристику обвинуваченого, а також, що він надає допомогу потерпілій. Просив призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання на строк 1 рік та не позбавляти водійських прав, оскільки обвинувачений і зараз надає допомогу потерпілій.
15. Під час останнього слова, обвинувачений зазначив, що вину визнає, просив призначити мінімальне покарання.
IV. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
16. Враховуючи позицію учасників кримінального провадження щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд визнає, що під час судового розгляду було доведено, що:
17. 16.07.2025 року, приблизно о 10:50 год., ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz G500», реєстраційний номерний НОМЕР_1 , здійснював рух прибудинковою територією ЖК «Aqua Marine» за адресою: м.Одеса, вул.Фонтанська дорога, буд.118/1 у Київському районі м.Одеса та наблизившись до проїзної частини вул.Фонтанська дорога, зупинився перед виїздом на неї, пропускаючи транспортні засоби, що рухаються головною дорогою.
18. В подальшому, водій ОСОБА_3 , перед початком руху, в порушення вимог п.п.1.5, пп. б) п.2.3, п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (п.1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; пп. б) п.2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.»; п.10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.10.2. Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.) не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїжджаючи з прибудинкової території ЖК «Aqua Marine» на проїзну частину головної дороги вул.Фонтанська дорога, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зліва від виїзду з прибудинкової території ЖК «Aqua Marine», у невстановленому місці, перетинала проїзну частину вул.Фонтанська дорога, справа-наліво відносно напрямку руху автомобіля, та допустив лівою передньою частиною керованого ним автомобіля наїзд на пішохода ОСОБА_6 .
19. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_6 , були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: черепно- лицевої травми у вигляді закритого перелому передньої та задньої стінок лівої гайморової пазухи; закритої травми грудної клітки - перелому 6-го лівого ребра, забою легень, малого лівобічного гідротораксу; закритої травми органів черевної порожнини - розриву селезінки, кішківника та сечового міхура; закритого попереково-уламкового перелому обох кісток лівої гомілки у середній третині зі зміщенням уламків.
20. Допущені водієм ОСОБА_3 порушення вимог пунктів 10.1., 10.2. Правил дорожнього руху, знаходяться у прямому причинно - наслідковому зв'язку з настанням події даної дорожньо - транспортної пригоди, а також суспільно - небезпечними наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.
21. Відповідно до ч.2 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
22. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена поза розумним сумнівом та його дії кваліфіковано правильно, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження.
V. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
22. Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши учасникам судового розгляду положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши їх думки щодо розгляду кримінального провадження у скороченому порядку та через відсутність їх заперечень проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме: в частині події кримінальних правопорушень, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми його вини та вирішив обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.
23. Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив суду обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, оголошені прокурором в судовому засіданні та надалі з'ясовані у нього судом. Пояснив, що після дорожньо - транспортної пригоди викликав швидку допомогу та неодноразово відвідував потерпілу у лікарні, надав матеріальну допомогу.
VІ. Призначення покарання.
24. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
25. Так, ОСОБА_7 відповідно до ч.5 ст.12 КК України, вчинила кримінальне правопорушення, яке класифікується як тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліках у медичних установах не перебуває, офіційно не працює, неодружений.
26. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння судовому розгляду та добровільне відшкодування завданого збитку та допомога потерпілій.
27. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлені.
28. Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
29. З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за домірне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі ближче до мінімального розміру, яке на думку суду є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
30. Водночас, суд вважає за можливе не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами, оскільки обвинувачений щиро покаявся, а із заяви потерпілої вбачається, що обвинувачений продовжує їй допомагати, зокрема возить на реабілітацію та привозить продукти харчування, тож вона просить суд не позбавляти його водійських прав.
31. Крім того, враховуючи особу обвинуваченого, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності вперше, вчинення необережного злочину, молодий вік обвинуваченого, добровільне відшкодування шкоди потерпілій, а також те, що обвинувачений під час ДТП у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не перебував, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а тому також вважає за можливим на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання із випробуванням, та покласти на нього додатково обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
VІІ. Рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні.
32. Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
33. Згідно з розрахунком КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради від 03.10.2025 року, витрати на лікування ОСОБА_6 з 16.07.20254 року по 27.08.2025 року склали 20775,32 грн.
34. Частина 5 ст.128 КПК України передбачає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
35. Частина 1 ст.82 ЦПК України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
36. Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 заявив, що позовні вимоги прокурора в інтересах КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради на суму 20775,32 грн. визнає у повному розмірі.
37. Тож, суд робить висновок, що позовні вимоги про відшкодування КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради витрат на лікування потерпілої на суму 20775,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VІІІ. Речові докази.
38. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
ІХ. Процесуальні витрати.
39. Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
40. Відповідно до актів здачі - приймання висновків експерта, загальна вартість за проведення Одеським НДІСЕ експертиз у кримінальному провадженні складає 13146,48 грн. (висновок експерта №4009-34-25 - 6361,20 грн; висновок експерта №4009-34-25/1 - 6785,28 грн), а згідно довідок Миколаївського НДЕКЦ загальна вартість за проведення експертиз у кримінальному провадженні складає 7131,20 грн. (висновки експерта №СЕ-19/115-25/12209-ІТ від 12.09.2025; №СЕ-19/115-25/12210-ІТ від 12.09.2025 на суму 3565,60 грн. кожний).
41. Таким чином, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз на суму 20277,68 грн. (13146,48 грн. + 7131,20 грн.).
Х. Заходи забезпечення кримінального провадження.
42. Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
43. Таким чином, арешт накладений на майно відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 21.07.2025 року (справа №947/26813/25, провадження №1-кс/947/10794/25) підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд
1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири (4) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
2. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк два (2) роки.
3. Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом іспитового строку виконання наступних обов'язків: 3.1. періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 3.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; 3.3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3.4. працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
4. Цивільний позов прокурора в інтересах КНП «Міська клінічна лікарня №1» до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування збитків понесених на стаціонарне лікування потерпілого - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь КНП «Міська клінічна лікарня №1» (ідентифікаційний код юридичної особи 01998986), майнову шкоду у розмірі коштів, витрачених на лікування потерпілої у розмірі 20775 (двадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять тисяч) гривень 32 копійки.
5. Арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 21.07.2025 року (справа №947/26813/25, провадження №1-кс/947/10794/25) на автомобіль марки «Mercedes-Benz G500», р.н.з. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 - скасувати.
6. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 20277 (двадцять тисяч двісті сімдесят сім) гривень 68 копійок.
7. Речові докази: 1) автомобіль марки «Mercedes-Benz G500», р.н.з. НОМЕР_2 - повернути власнику; 2) компакт - диск DVD-R - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
8. Роз'яснити засудженому, що у разі систематичного невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, покладених на нього, систематичного вчинення адміністративних правопорушень уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Систематичним невиконанням покладених на засудженого обов'язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов'язків без поважних причин. Систематичним вчиненням адміністративних правопорушень є вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок.
9. Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
10. Цей вирок не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
11. Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1