Справа № 947/21207/25
Провадження № 2/947/3922/25
Іменем України
24.11.2025 м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Цирфа К.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі також - позивач), поданим в його інтересах представником Пархоменко Марією Анатоліївною (далі також - відповідач) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 12.10.2024-100001992 від 12.10.2024 в розмірі 46 733,70 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачу перераховано на його платіжну картку кредитні кошти. Позивач зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач заборгованість у виді тіла кредиту, процентів за користування останнім та інших платежів не повернув, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 21.07.2025 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідач, належним чином повідомлений, відзив до суду не направив. Відтак суд уважає за можливе здійснити судовий розгляд за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов такого висновку.
З позовної заяви та долучених доказів убачається, що 12.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12.10.2024-100001992 в електронній формі, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 27 000 грн, шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту - 140 днів, денна процентна ставка - 1 %.
Позивач зазначає, що кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, згідно з умовами договору. Натомість відповідач свої зобов'язання не виконав, суму кредиту та нарахованих процентів не повернув.
Станом на 01.03.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 46 733,70 грн.
Мотиви прийнятого рішення
Так, основними засадами (принципами) судочинства, визначеними ч. 3 ст. 2 ЦПК України є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність судового розгляду справи.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Виходячи з принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України).
З цього приводу суд зазначає, що факт надання / отримання кредиту, оплати за кредитом, період нарахування та сплати процентів, неустойки, комісій тощо - є предметом доказування у справах цієї категорії. У разі передачі права вимоги від клієнта до фактора, окрім означеного, підлягають доказуванню обставини фактичної передачі права вимоги позивачу відносно відповідача, та підтвердження цього факту належними доказами, зокрема договором факторингу, актом приймання-передачі до нього прав вимоги, реєстру боржників та здійснення оплати фактором клієнту за цим договором.
Як установлено, позивачем до суду не надано належного розрахунку заявлених позовних вимог із зазначенням бази нарахування (вихідної суми заборгованості) у поєднанні із застосованою процентною ставкою, коштів, які були сплачені позичальником та дату їх сплати, що надасть суду можливість підтвердити або спростувати факт наявної заборгованості, перевірити правильність зарахування сплачених сум на погашення тіла кредиту/процентів.
Окремо суд зауважує, що позивачем не надано до суду належних доказів факту перерахування кредитних коштів на платіжну картку саме позичальника. Інформація з банку - емітента платіжної картки щодо належності картки відповідачу та руху коштів за нею не надано. Інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт перерахування коштів саме позикодавцем на платіжну картку саме відповідача до суду також не надано.
З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості перевірити наданий позивачем розрахунок в позові та підвередити / спростувати факт надання кредиту, наявність/відсутність заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись принципами змагальності сторін та диспозитивності судового розгляду суд доходить висновку, що позивачем не доведено перед судом належними та достатніми доказами факт надання кредиту та наявної заборгованості, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 49, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К. А. Цирфа