Справа № 462/9699/23
провадження 1-кп/462/226/25
21 листопада 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України,
встановив:
у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження одо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме: у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, зібраними на досудовому розслідуванні. При цьому, доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту пов'язана з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який є особливо тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, а відтак ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна може ухилятися від суду. Крім того, маючи ІІ групу інвалідності, він має законні підстави для безперешкодного перетину державного кордону під час воєнного стану та у 2023 році шість разів перетинав кордон через пункти пропуску «Шегині» та «Краківець», що підтверджує реальність ризику можливого виїзду за межі України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім цього, ризик, визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений може впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними наданих показань. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зумовлений імовірністю продовження обвинуваченим злочинної діяльності або вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки злочин інкриміновано з корисливих мотивів, спрямованих на неправомірне заволодіння грошовими коштами. Також зазначає, що 10.03.2015 року ОСОБА_4 засуджений Франківським районним судом м. Львова за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. ч. 2, 3 ст. 190, ст. 257, ч. 1 ст. 357, ч. 1, 3 ст. 358 КК України до позбавлення волі на строк 9 років 10 місяців з конфіскацією майна. Ураховуючи характер і тяжкість інкримінованого злочину, наявність зазначених ризиків та неможливість їх усунення шляхом застосування більш м'яких заходів, продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є об'єктивно необхідним для запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню та ухиленню від суду. Просить клопотання задовольнити.
Обвинувачений та його захисник просили змінити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний період доби.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою для його застосування є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті (ч. 2 ст. 177 КПК).
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження судом не вирішується питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21.04.2011, де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Повідомлена ОСОБА_4 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Судом встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.09.2025 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задоволено, обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці, з 26.09.2025 року по 26.11.2025 року включно.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати двох місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.
У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
За змістом ч 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з'ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.
Суд ухвалюючи рішення щодо продовження цілодобового домашнього арешту враховує, що обвинуваченому інкриміновано вчинення злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, враховуючи ст. 12 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину. Крім того, суд бере до уваги, що на теперішній час завершити судове провадження до спливу строку дії домашнього арешту неможливо, а відтак ризики, що були враховані при застосуванні запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , на теперішній час продовжують існувати. Зокрема, останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що обвинувачений раніше судимий.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»).
Також, серед іншого, потрібно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, статки, зв'язки з державою, в якій його переслідували в межах закону, та його міжнародні контакти (зокрема, рішення в справі «В. проти Швейцарії», «Пунцельт проти Чехії»).
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Саме така правова позиція висловлена у п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».
Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту є належним чином обґрунтовані та мотивовані. Ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на даний час не змінилися.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження строку такого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи останнього, стороною захисту не доведено.
За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки на цей час ризики, які існували на момент застосування такого запобіжного заходу не зменшилися та не зникли, потреби судового провадження виправдовують такий спосіб втручання у права і свободи особи, а вказаний запобіжний захід є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на час розгляду вказаного кримінального провадження та запобіганню встановленим ризикам.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 181, 184, 318, 323, 335, 369, 372 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці, з 21.11.2025р. по 21.01.2026 року включно.
Застосувати до ОСОБА_4 наступні обмеження:
- не залишати цілодобово житло, у якому він проживає за адресою АДРЕСА_2 ;
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- безперешкодно впускати до свого житла працівників органів внутрішніх справ та надавати їм усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виконання даної ухвали доручити Яворівському РВП ГУ НП у Львівській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1