Справа № 462/7918/25
(заочне)
24 листопада 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого - судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») 13.10.2025 року через систему «Електронний суд» звернулося в Залізничний районний суд м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 95914,09 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 22.05.2020 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.05.2020 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків 44,4 % на рік. Позивач свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого станом на 12.10.2025 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 95914,09 грн., з яких 67713,39 грн. - заборгованість за тілом кредита, 28200,70 грн. - заборгованість за процентами. Посилаючись на викладене АТ «Акцент-Банк» просить суд стягнути із ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 22.05.2020 року та понесені судові витрати у справі.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 22.10.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 22.05.2020 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банк.
У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Крім цього, 22.05.2020 року ОСОБА_1 підписав, шляхом накладення електронного підпису, паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов?язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов?язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Приписами ст.12 цього Закону передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею.
Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19; від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18; від 07.10.2020 року № 127/33824/19.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язання не допускається.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов?язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов?язання.
Аналіз наданих позивачем доказів у їх сукупності дає підстави для висновку, що АТ «Акцент-Банк» виконав прийняті на себе зобов?язання в повному обсязі, надав ОСОБА_1 кредитну картку з можливим кредитним лімітом у визначеному сторонами розмірі відповідно до умов кредитного договору №б/н від 22.05.2020 року, що підтверджується даними наданого суду розрахунку заборгованості, що в свою чергу також не спростовано відповідачем у справі.
22.05.2020 року встановлено кредитний ліміт 5000 грн., який 15.02.2023 року збільшено до 26000 грн., 07.04.2023 року - до 36000 грн., та 12.07.2024 року - 71000 грн. (а.с.17).
З долученої позивачем виписки по картці вбачається, що відповідач з 22.05.2020 року по 03.11.2024 року користувався кредитними коштами шляхом зняття готівкових коштів, оплату товарів, послуг, періодично поповнював рахунок, що підтверджує його згоду зі змінами кредитного ліміту.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про споживчий кредит станом на 12.10.2025 року у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 95914,09 грн., з яких 67713,39 грн. - заборгованість за тілом кредита, 28200,70 грн. - заборгованість за процентами.
Враховуючи наведене, як встановлено судом та доведено зібраними по справі доказами, відповідач порушив взяті на себе, згідно умов договору, зобов?язання, кредит не повертає, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та відповідно з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 95914,09 грн., з яких 67713,39 грн. - заборгованість за тілом кредита, 28200,70 грн. - заборгованість за процентами.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2422,40 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 95914,09 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 22 травня 2020 року.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 2422,40 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження - м.Дніпро, вул.Батумська, буд.11, ЄДРПОУ 14360080, р/р НОМЕР_1 , МФО 307770;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 24.11.2025 року.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний