Справа №442/7643/25
Провадження №2/442/2295/2025
24 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гнідець Олеся Миколаївна, до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
встановив:
Короткий виклад обставин справи.
Позивач ОСОБА_1 07.10.2025 звернулась до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із позовною заявою, у якій просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.08.2012 року у справі №1306/6252/2012, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 8000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі, під час спільного проживання у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 досягла повноліття.
Вказує, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.10.2011.
Відповідно до рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.08.2012 по цивільній справі №1306/6252/2012 за позовом ОСОБА_1 з відповідача на її користь стягуються аліменти на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 видів заробітку щомісячно,починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття.
Позивач також зазначає, що для забезпечення ОСОБА_3 належного харчування, одягу, навчання, так як донька навчається за кордоном, індивідуально займається з репетитором з польської мови, належного лікування, так як донька проходить ортодонтичне лікування, періодично оздоровлюється - необхідні значні кошти. Розмір аліментів, які підлягають стягненню згідно з рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 14.08.2012 недостатній для забезпечення витрат на утримання доньки, враховуючи, що дитина навчається за кордоном, збільшились витрати на проживання в гуртожитку та витрати на харчування.
Також позивач наголошує, що відповідач має значний дохід та може надавати матеріальну допомогу доньці. Майновий стан відповідача підтверджує його значні доходи.
За таких обставин позивач бажає скористатися своїм правом на зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини тому просить суд свої позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 для розгляду зазначеної справи визначено головуючу суддю - Курус Р.І. /а.с. 59/.
07.10.2025 отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо встановлення місця реєстрації відповідача /а.с. 60/.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.10.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву /а.с. 61/.
31.10.2025 відповідачем подано відзив та докази направлення такого позивачу, у якому позов визнає частково та не заперечує щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття/а.с.65-97/.
Мотивує тим, що твердження ОСОБА_1 , що витрати на харчування, одяг, навчання, виховання та розвиток дітей несе лише матір, не відповідають дійсності, так як відповідач неодноразово перераховував кошти ОСОБА_1 на утримання дітей, зокрема на ортопедичне лікування ОСОБА_3 та надалі перераховує щомісячно ОСОБА_4 матеріальну допомогу у розмірі 3000,00 грн., що підтверджує квитанціями про переказ особистих коштів.
Крім цього, Відповідач зазначає, що хворіє аутоімунним тиреоїдитом, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого, тому його працездатність знижена.
Крім цього, Відповідач просить суд врахувати той факт, що він матеріально допомагає батькові похилого віку, останній хворіє на гіпертонію та деменцію.
10.11.2025 представником позивача подано відповідь на відзив та докази направлення такого відповідачу (а.с. 99-102), в яких позивач позов підтримує, просить його задоволити. Звертає увагу на те, що твердження відповідача про надання ним добровільної допомоги дитині не відповідає дійсності, а долучені квитанції не підтверджують цього, оскільки у них різне призначення, різні отримувачі.
20.11.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив та докази направлення такого позивачу (а.с. 105-124), в якому вказує, що відповідач добровільно надає матеріальну допомогу дітям, допомагав в оплаті освітніх послуг репетитора з польської мови молодшій доньці ОСОБА_5 , на оплату ортодонтичного лікування ОСОБА_6 . Вказує що позивачка зверталась до суду з позовом до нього про стягнення аліментів на утримання їхньої повнолітньої доньки, проте після того, як ним було надано докази роботи доньки, позивачка подала заяву про залишення позову без розгляду. Поряд з цим, він продовжує допомагати повнолітній доньці, про що свідчать письмові докази. Погоджується на стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн. щомісячно.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання від сторін про розгляд справи за їхньої участі не надходило.
Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, надходження від відповідача відзиву на позовну заяву, від позивача відповіді на відзив та від відповідача заперечення на відповідь на відзив, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_8 /а.с.9/.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №1306/6252/2012від 14.08.2012 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття /а.с.13/.
Крім цього, у матеріалах справи міститься: копія рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.10.2011 про розірвання шлюбу між сторонами, розрахунок заборгованості по аліментах Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області, згідно до якої заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 не виявлено /а.с. 14-17/.
Довідкою директора Групи шкіл-ліцеїв ім. Болеслава Хробрего у м. Лежайську підтверджено, що ОСОБА_3 дійсно навчається у Групі шкіл-ліцеїв ім. Болеслава Хробрего у м. Лежайську (Польща)/а.с.25-26/. Навчання у школі є безкоштовним, але з учнів стягується оплата за проживання в гуртожитку та витрати на харчування.
Також позивачем надано договір про надання ОСОБА_10 освітніх послуг ОСОБА_11 , згідно п.2.1. Договору вартість одного заняття становить 200,00 грн. /а.с.29-30/.
У матеріалах справи наведено докази з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про перебування у власності відповідача об'єктів нерухомості /а.с.18-19/.
Крім цього, суду надано витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, згідно з якого у власності Відповідача перебувають 3 (три) транспортні засоби /а.с.20-22/.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідач, ОСОБА_2 , з 29 березня 2018 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем, номер запису: 24140000000015179 /а.с.23-24/.
Відповідачем пояснень та доказів на спростування наведеного не додано, та в свою чергу надано суду виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 1018, згідно якої ОСОБА_2 поставлено діагноз аутоімунний тиреоїдит, а також зазначено, що з 2020 року Відповідач постійно приймає замісну гормональну терапію, а його працездатність є зниженою /а.с.93-94/.
Крім цього, відповідач стверджує, що надає допомогу своєму батькові ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є людиною пенсійного віку, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 /а.с.95/. Проте, потреба в такій допомозі не доведена.
Відповідач звертає увагу суду, що ним періодично було здійснено нарахування коштів на банківські картки ОСОБА_10 , яка надає освітні послуги ОСОБА_3 /а.с.71-74/, ОСОБА_4 /а.с.76-79/ та безпосередньо на банківську картку Позивачки /а.с.82-88/.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді справи та застосовані норми права.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 520/21069/18, провадження № 61-1347св20) від 03.02.2021 року.
За змістом законодавства, аліменти є власністю дитини, а обов'язок суду полягає в першу чергу забезпечити дитині право на належне утримання.
Аліментні зобов'язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі.
Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 753/20347/20 (провадження № 61-5707св22) від 17.05.2023 року.
Положеннями ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Отже вбачається, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано або вони взагалі не перебували в ньому.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові № 554/3355/20 від 09.09.2021 року.
При цьому слід приймати до уваги, що вичерпного і чіткого переліку документів, що свідчать про зміну матеріального стану особи, закон не містить, але такими доказами можуть бути, наприклад, довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7, а також інформація (витяг, довідка) про доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, які містять, зокрема, дані щодо суми всіх доходів фізичної особи за відповідний період (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 758/8284/21 (провадження № 61-8514св22) від 14.06.2023 року).
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й інші норми щодо обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Відповідні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 194/629/17-ц (провадження № 61-37792св18)від 19.02.2020 року.
Разом з тим, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 712/6313/21 (провадження № 61-3728 св 22) від 22.08.2022 року).
Суд наголошує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а розмір аліментів, який наразі сплачується відповідачем у сумі 1787,28 грн. щомісяця є очевидно недостатнім для утримання доньки сторін, яка проживає разом із матір'ю - позивачем, що відповідачем не спростовано.
При цьому, суд приймає до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах № 759/10277/18 від 11.03.2020 року та № 643/11949/19 від 16.06.2021 року, які зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Суд не може залишити поза увагою інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, а батько зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою.
Такий висновок зроблений у постановах Верховного Суду № 664/252/19-ц від 05.02.2020 року, № 173/2312/18 від 09.11.2022 року.
Як вказано у постанові Верховного Суду № 149/2510/21 (провадження № 61-7010св22) від 23.11.2022 року, зміна матеріального стану позивача, яка не працює є підставою для зміни розміру стягуваних аліментів.
Зазначене у сукупності, на думку суду, свідчить про наявність достатніх правових підстав для зміни розміру стягуваних аліментів шляхом зміни способу їх присудження.
При визначенні розміру аліментів на утримання спільної дитини, суд враховує положення ст. 182 СК України, та положення ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», де встановлено з 01.01.2025 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 грн. 00 коп., на одну особу у розрахунку на місяць, майновий стан позивача, яка веде догляд за дитиною, вік дитини, майновий стан відповідача, який є здоровою особою працездатного віку, його матеріальний стан, відсутність у нього інших утриманців, а також вимоги щодо розміру аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що позивачем не обґрунтовано належним чином визначений нею розмір аліментів у сумі 8000,00 грн.
Крім цього, матеріали справи містяться докази про надання відповідачем матеріальної допомоги старшій доньці сторін, знижену працездатність Відповідача в зв'язку з хворобою, що підтверджено випискою з медичної картки хворого №1018/а.с.93-94/.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 4500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Судові витрати по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць слід допустити до негайного виконання.
На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279ЦПК України, суд
у хвалив:
Позов задоволити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.08.2012 у справі № №1306/6252/2012, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 4500 грн. (чотири тисячі п'ятсот гривень) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня тридцять копійок) в дохід держави.
Припинити стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2012 року по справі №1306/6252/2012.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2025 року.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 .
Головуюча суддя Курус Р.І.