Справа № 946/9193/25
Провадження № 3/946/2605/25
Іменем України
24 листопада 2025 року м. Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Яковенко І.І., розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізмаїлі, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановив:
07.11.2025 о 18:30 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 по пр. Незалежності кут вул.І.Франка в м. Ізмаїлі Одеської області, будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, а саме здійснення наїзду на пішохода, в порушення підп. «а» п. 2.10 ПДР залишила її місце, не повідомивши про неї уповноважений орган чи підрозділ Національної поліції, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене 122-4 КУпАП.
Притягувана ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала та пояснила, що 07.11.2025 о 18:30 год. вона керувала транспортним засобом марки «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 . Рухаючись по пр. Миру, та повертаючи ліворуч на вул.І.Франка, здійснила наїзд на жінку, яка переходила проїзну частину по пішохідному переходу. Так, вона зазначила, що не помітила жінку, оскільки на вулиці вже було темно, йшов дощ. Проте, коли вона здійснювала маневр повороту ліворуч, жінка перебувала на середині пішоходу. Здійснивши наїзд на пішохода, вона зупинила автівку, ввімкнула аварійку та вийшла з машини, підійшла до жінки, допомогла їй підвестися, запитала чи все добре, що болить, стала кричати аби викликали швидку. Оскільки був ускладнений рух на цій ділянці, водій білого мікроавтобусу, який допомагав підвести пішохода, відігнав свій автомобіль. Через 15 - 20 хвилин після події вона також відігнала свій автомобіль в карман на парковку. Вона пропонувала жінці відвезти її до лікарні, проте та відмовилася. Жінка зателефонувала своїй подрузі, з якою по приїзду вона обмінялася мобільними телефонами. Також вона надала номер свого мобільного телефону постраждалій особі. Після приїзду швидкої допомоги, жінку забрали та відвезли у лікарню, а вона в цей час сіла в свій автомобіль на заднє сидіння, оскільки там знаходився її маленький син, який також перелякався. Коли вона сиділа в автівці, на місце події приїхали працівники поліції, яких, на її думку, викликала швидка. Побачивши працівників поліції, вона вийшла зі своєї машини, проте працівники поліції поїхали з місця події. Таким чином вона з ними не спілкувалась. Згодом, вона поїхала до лікарні, де знаходилася потерпіла, та як їй зателефонували працівники поліції, яким вона повідомила, що майже приїхала до лікарні. Працівники поліції сказали їй, що чекатимуть її там. По приїзду поліцейські у приміщенні лікарні склали відносно неї протоколи. Через ДТП у потерпілої виникли ушкодження м'яких тканин та синець стегна.
Крім повного визнання своєї вини притягуваною ОСОБА_1 , її вина у тому, що вона залишила місце дорожньо-транспортної пригоди повністю підтверджується дослідженими судом доказами.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 07.11.2025, 07.11.2025 о 18:30 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Lancer» державний номерний знак НОМЕР_2 по пр. Незалежності кут вул.І.Франка в м. Ізмаїлі Одеської області, будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, а саме здійснення наїзду на пішохода, в порушення підп.«а» п. 2.10 ПДР залишила її місце, не повідомивши про неї уповноважений орган чи підрозділ Національної поліції.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до п. 1.10 ПДР, дорожньо-транспортна пригода це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Враховуючи, що пішохід, на який наїхала притягувана, отримала тілесні ушкодження, про що пояснила сама притягувана під час судового засідання, то виниклу ситуацію в силу наведеного п. 1.10. ПДР слід розглядати як дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно підп. «а» п. 2.10. ПДР, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції.
Відповідно ж до п. 1.10 ПДР, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
З досліджених доказів випливає, що ОСОБА_1 у порушення вимог підп. «а» п. 2.10 ПДР, будучи причетною до ДТП, залишила її місце, не повідомивши про неї уповноважений орган чи підрозділ Національної поліції, внаслідок чого поліцейськими проводилися заходи щодо встановлення (розшуку) притягуваної як учасника ДТП та транспортного засобу, яким вона керувала.
Крім того, з досліджених доказів випливає, що притягувана ОСОБА_1 , в порушення підп. «в» п.2.10 ПДР, будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, перемістила свій транспортний засіб, причетний до цієї пригоди.
Отже, аналіз сукупності усіх даних, що містяться в досліджених у суді доказах, дозволяє суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та про доведеність винності ОСОБА_1 в його вчиненні.
Характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення вказує на те, що вона вчинила грубе порушення порядку користуванням правом керування транспортного засобу, що відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП є однією з підстав для накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
До обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративне правопорушення, суд відносить щире розкаяння винної.
Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що для її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання нових правопорушень, буде достатнім застосування адміністративного стягнення у виді штрафу, оскільки в даному випадку таке стягнення повністю досягне мети його застосування, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для накладення більш суворого стягнення, з числа передбачених санкцією ст.122-4 КУпАП.
В силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 283 - 285 КУпАП, суд -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ст. 122-4 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 (три тисячі чотириста) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко