1Справа № 335/1396/22 2-п/335/76/2025
24 листопада 2025 суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Шалагінова А. В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського (нова назва - Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди за триваюче невиконання судових рішень по кримінальній та цивільній справам про відшкодування шкоди, завданої злочином здоров'ю позивача,
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.07.2022 у справі № 335/1396/22, провадження № 2/335/1502/2022, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди за триваюче невиконання вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2009 року у кримінальній справі № 1-142/09 (в частині цивільного позову) та рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2019, частково зміненого постановою Запорізького апеляційного суду від 20.03.2020 та постановою Верховного Суду від 12.01.2022, у цивільній справі № 336/4262/19, розміром 300 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір розміром 3 000,00 грн. (а.с. 62-64).
Копію цього рішення ОСОБА_1 отримав 28.07.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 68).
14.11.2025 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення, в якій також навів клопотання про поновлення йому процесуального строку на звернення до суду із цією заявою.
Вказана заява надійшла до суду 19.11.2025.
Вивчивши надані матеріали, доходжу такого висновку.
Відповідно до ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Водночас, ст. 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У пп. 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від попереднього висновку, викладеного у її постанові від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), зазначено, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила. Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
У п. 93 вищезазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду констатувала, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску на подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення у цій справі та наявності підстав для його поновлення, виходжу з наступного.
Так, з матеріалів цієї справи встановлено, що заочне рішення у цій справі ухвалене судом 13.07.2022 (а.с. 62-64).
Копія вказаного заочного рішення була направлена відповідачу за адресою його останнього відомого зареєстрованого місця проживання рекомендованим листом із повідомленням, який відповідач ОСОБА_1 отримав особисто під підпис 28.07.2022 (а.с. 68).
Отже, визначений ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем сплинув 17.08.2022.
Крім того, з матеріалів справи випливає, що 29.08.2022 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі вищезазначеного рішення суду. Постановою державного виконавця від 30.08.2022 виконавче провадження ВП 69729498 приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП 59288506, яке веде Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Постановою від 18.05.2023 вказане виконавче провадження прийнято до виконання державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Данилейком Д. Д. (а.с. 85-88).
Разом із тим, заяву про перегляд заочного рішення, в якій наведено клопотання про поновлення процесуального строку відповідачем ОСОБА_1 подано до суду лише 14.11.2025, тобто більше ніж через 3 роки з моменту отримання ним копії заочного рішення. При цьому, у заяві ОСОБА_1 не зазначив поважних причин подання заяви про перегляд заочного рішення поза межами визначеного ст. 284 ЦПК України строку.
Посилання у заяві про перегляд заочного рішення на те, що відповідач отримав його копію 27.10.2025 під час ознайомлення з матеріалами справи, вважаю необґрунтованим, оскільки це суперечить вищезазначеним матеріалам справи, зокрема, рекомендованому повідомленню про вручення поштового відправлення на підтвердження дати отримання відповідачем копії заочного рішення саме 28.07.2022. Також, ОСОБА_1 є учасником виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного заочного рішення, яке відкрито 29.08.2022, під час якого державним виконавцем вживались певні заходи примусового виконання рішення, про які ОСОБА_1 не міг не знати. До того ж, матеріали цієї справи містять інформацію про наявність у ОСОБА_1 електронного кабінету в системі «Електронний суд», в який йому доставлялись інші процесуальні документи у справі (а.с. 82, 93, 106, 121, 123 та ін.).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (рішення від 03.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41).
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про існування судового провадження у справі, в судові засідання за судовими викликами не з'являвся, особисто отримав копію заочного рішення рекомендованим листом із повідомленням, пізніше був обізнаний про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого в цій справі, отримував інші процесуальні документи у справі через систему «Електронний суд», доходжу висновку про відсутність у відповідача ОСОБА_1 об'єктивної неможливості подати заяву про перегляд заочного рішення у визначений ст. 284 ЦПК України строк, з огляду на що його клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає, а тому заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без розгляду в порядку ч. 2 ст. 126 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 126, 127, 253, 260, 261, 284, 353 ЦПК України, суддя
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви перегляд заочного рішення Орджонікідзевського (нова назва - Вознесенівського) районного суду міста Запоріжжя від 13 липня 2022 року відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського (нова назва - Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди за триваюче невиконання судових рішень по кримінальній та цивільній справам про відшкодування шкоди, завданої злочином здоров'ю позивача - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А. В. Шалагінова