Дата документу 21.11.2025
Справа № 334/9499/25
Провадження № 1-кс/334/2917/25
21 листопада 2025 року Дніпровського районний суд м. Запоріжжя у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дніпровського районного суду в м. Запоріжжя клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на автомобіль в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12025082050002157 від 08.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України
До Дніпровського районного суду м.Запоріжжя надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на автомобіль в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12025082050002157 від 08.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Обґрунтовуючи своє клопотання адвокат зазначив, що 12 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя по справі № 334/9499/25 клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025082050002157 від 08.11.2025 задоволено, а саме: накладений арешт на пасажирський автобус «Volkswagen LT 35 D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 - вилучений в ході проведення огляду місця ДТП 08.11.2025 року, з позбавленням права розпорядження, відчуження та користування ним власником та іншими довіреними особами з подальшим зберіганням вилученого транспортного засобу на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області за адресою: м.Запоріжжя, вул. Привокзальна 13. Кримінальне правопорушення кваліфікується за ознаками ч.1 ст.286 КК України. Транспортний засіб визнано речовим доказом.
Станом на 18 листопада 2025 року всі необхідні слідчі дії з транспортним засобом «Volkswagen LT 35 D» реєстраційний номер НОМЕР_1 проведені: транспортний засіб експертом оглянуто, експертиза технічного стану призначена, позов не заявлений. Будь- яких даних, що власник може завадити досудовому і судовому слідству не має. Тож, на думку заявника будь- яких підстав знаходження автомобіля на спеціальному майданчику не має.
На підставі вищевикладеного, власник майна та його представник - адвокат ОСОБА_3 просили суд частково скасувати арешт на автомобіль «Volkswagen LT 35 D» реєстраційний номер НОМЕР_1 з підстав, викладених у клопотанні в частині користування транспортним засобом, оскільки усі слідчі дії проведені, а зберігання вилученого транспортного засобу на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області псує автомобіль. Додатково просив суд розглянути клопотання без особистої участі власника майна та його захисника.
Дослідивши клопотання та долучені до неї матеріали, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 КПК України.
Статтею 2 даного Кодексу визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначеним ч. 1 ст. 7 КПК України.
Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинні встановлювати справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування. Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п. 35).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 12 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя по справі № 334/9499/25 клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025082050002157 від 08.11.2025 задоволено, а саме: накладений арешт на пасажирський автобус «Volkswagen LT 35 D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 - вилучений в ході проведення огляду місця ДТП 08.11.2025 року, з позбавленням права розпорядження, відчуження та користування ним власником та іншими довіреними особами з подальшим зберіганням вилученого транспортного засобу на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна 13. Кримінальне правопорушення кваліфікується за ознаками ч.1 ст.286 КК України. Транспортний засіб визнано речовим доказом.
Станом на 18 листопада 2025 року всі необхідні слідчі дії з транспортним засобом «Volkswagen LT 35 D» реєстраційний номер НОМЕР_1 проведені: транспортний засіб експертом оглянуто, експертиза технічного стану призначена, позов не заявлений. № 12025082050000833 від 28.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя виходив з того, що даний транспортний засіб відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, та має значення для забезпечення доказів, а метою накладення арешту на майно є забезпечення можливості проведення експертиз.
Також з матеріалів справи встановлено, що власником вказаного вище автомобіля є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, тому для забезпечення збереження транспортного засобу, як речового доказу по справі, а також не порушення прав власника та користувача цього майна, цілком виправданим буде зняття арешту в частині користування даним транспортним засобом без права розпорядження ним та відчуження.
Такий висновок не буде процесуальною перешкодою для забезпечення належного правового статусу автомобіля у цьому провадженні як речового доказу.
Зважаючи на наведене, дотримуючись засад кримінального провадження щодо законності, верховенства права та недоторканності права власності, слідчий суддя прийшов до переконання, що немає потреби і надалі обмежувати власника майна та користувача в користуванні цим майном, продовження арешту майна може спричинити збитки інтересам останнього, оскільки на даний час у кримінальному провадженні проведено всі необхідні слідчі дії, для яких був потрібен вказаний транспортний засіб, а тому підстав для подальшого збереження арешту в частині заборони користування цим транспортним засобом немає, в зв'язку з чим клопотання в цій частині підлягає до задоволення. Одночасно таке пом'якшення арешту буде забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав заявника, як власника майна.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 174, 350, 369372 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Частково скасувати арешт з майна - автобуса «Volkswagen LT 35 D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який накладено згідно ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2025 року у справі № 334/9499/25 шляхом скасування заборони на володіння і користування транспортним засобом.
На ухвалу може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1