Єдиний унікальний номер №333/9843/23
Провадження №2/333/116/25
11 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретарки судового засідання Пузанової А.В., розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, Семенівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову вказала, що 12 листопада 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Мелітопольському району Мелітопольського управління юстиції Запорізької області серії НОМЕР_1 , актовий запис №52. У шлюбі народились спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 09 вересня 2022 року рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області шлюб було розірвано. Після початку повномасштабного вторгнення на територію України, вона разом з дітьми була вимушена виїхати з постійного місця мешкання: АДРЕСА_1 . Після розлучення, за домовленістю з відповідачем, доньки постійно проживають з нею, на сьогоднішній день місце проживання, як ВПО зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . 17 січня 2023 року між нею та гр. ОСОБА_5 укладено шлюб у Комунарському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса), у зв'язку з чим вона змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .
Зазначила, що вона повністю опікується інтересами і потребами дітей, піклується про них, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям. Після початку повномасштабного вторгнення на територію України, відповідач залишився на окупованій території. Там постійно проживає. Вона ніколи не перешкоджала і не мала наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню батька з дітьми. Вона повністю віддає дітям свою любов і турботу, велику увагу приділяє розвитку дітей. Батько дітей з лютого місяця 2022 року жодного разу особисто не відвідав дітей. Ніяким чином не бере участі у житті та утриманні їх. На протязі тривалого часу будь-які контакти з відповідачем взагалі відсутні. Виходячи з того, що увесь час діти проживали з нею, вона займається їх вихованням та піклуванням, доньки прив'язані до останньої, відсутність відповідача, його недисциплінованість і безвідповідальність, свідчать про небажання його будь-що мати спільне з дітьми. За обставин, які склалися, нею створені найкращі умови для дітей, в них є свій дитячий куточок, де вони граються, є спальний куточок, де вони відпочивають, діти забезпечені іграшками та іншими речами для розвитку. Таким чином, мешкаючи разом з дітьми в квартирі, вона має змогу надати дітям власну кімнату обладнану усім необхідним для відпочинку та навчання. Вона любить своїх дітей, вона має змогу забезпечити їх всім необхідним. У останньої нормований робочий день, своєчасна виплата заробітної плати. Вона постійно слідкує за станом здоров'я дітей, відвідує лікарні, піклується про їх розвиток, у неї з доньками психологічний контакт, прив'язаність один до одного. Тому просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно їх неповнолітніх дітей.
Ухвалою судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя Дмітрієвої М.С. від 07.11.2023 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого судового засідання.
Розпорядженням Комунарського районного суду міста Запоріжжя №53-к від 26.06.2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 333/9843/23 (провадження №2/333/1311/24).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ справу передано в провадження судді Піх Ю.Р.
Ухвалою суду 26.06.2024 року суддя Піх Ю.Р. прийняв позовну заяву до свого провадження, та вирішив розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12.08.2025 р. підготовче судове засідання закрито, призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, своєчасно та належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.
Місце проживання відповідача ОСОБА_2 знаходиться на тимчасово окупованій території, повідомлення про судове засідання через засоби поштового зв'язку неможливо здійснити, виклик відповідача здійснювався через оголошення на сайті Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки. Будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.1 ст.280 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, з урахуванням змісту статей 223, 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.
Представник органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Комунарському району в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника, та висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 .
Представник Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області в судове засідання не з'явився, своєчасно та належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступних висновків.
12.11.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було укладено шлюб, що зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Мелітопольському району Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 актовий запис №52 від 12.11.2011 р.
Від шлюбу у них народилося двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09.09.2022 року шлюб між ними розірвано.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 17.01.2023 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_9 зареєструвала свій шлюб з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище на ОСОБА_7 .
Згідно довідок № 1432 № 1433 діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 20.09.2021 року.
Згідно довідок внутрішньо-переміщених осіб, ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно висновку органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району щодо розв'язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 встановлено, що зараз діти проживають разом з матір'ю, молодшою сестрою ОСОБА_10 та вітчимом. Відповідно акту обстеження умов проживання дитини, складеним спеціалістами відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 28.03.2024р., матір'ю створені всі необхідні умови для навчання та розвитку дівчаток. Зі слів позивачки, батько дітей, ОСОБА_2 , залишився проживати у с. Новомиколаївка Мелітопольского району Запорізької області, яке тимчасово окуповане, вказані засоби зв'язку з ним не відповідають. Під час спілкування з дівчатами було з'ясовано, що діти спілкуються з батьком засобами Telegram, частіше він пише, коли є можливість, бо багато працює і не завжди є зв'язок. Частіше спілкуються з бабусею. На дні народження вітає, висилає кошти. Дівчата скучають за батьком і за бабусею, яка також залишилась на тимчасово окупованій території. За інформацією Запорізького міського центру соціальних служб під час бесіди було з'ясовано, умови проживання добрі, родина проживає у орендованій квартирі, для дітей наявне усе необхідне для навчання та розвитку, іграшки, одяг по сезону. Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дітей, думку членів комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району інформації, керуючись ст. 19 Сімейного кодексу України, інтересах дітей, районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, орган опіки та піклування, вважає недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких учасників справи, виникає спір.
За приписами ст.150Сімейного кодексуУкраїни батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 частини 1 статті 164Сімейного кодексуУкраїни визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У відповідності до ст.165 Сімейного кодексуУкраїни право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Статтею 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р. закріплено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розумінні. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і принаймні в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбаченихст. 164 СК України.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що один з батьків ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно дітей в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідач не бажає виконувати батьківські обов'язки, піклуватись про дітей, їх здоров'я та займатись їх вихованням.
Надані позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дітей, свідоме нехтування ним батьківськими обов'язками, його винну поведінку щодо дітей.
Крім того, суд враховує те, що в країні введено воєнний стан, відповідач проживає на тимчасово окупованій території і позбавлений можливості з об'єктивних причин у повній мірі реалізувати свої права і виконати обов'язки. У суду також не має інформації щодо наявності боргу чи взагалі спору між сторонами зі сплати аліментів на утримання дітей.
З висновку органу опіки та піклування вбачається, що діти спілкуються з батьком через Telegram, на дні народження вітає, пересилає кошти. Діти сумують за батьком та за бабусею.
Тим більше згідно із позицією Верховного Суду (постанова від 23 квітня 2020 року у справі № 420/1075/17 (провадження № 61-17053св19) перебування батька / матері на тимчасово окупованій території є об'єктивною причиною, яка ускладнює спілкування з дитиною та участь у її вихованні.
Під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов'язками ОСОБА_2 , які б свідчили про його свідоме ухилення від утримання та виховання дітей та наявність у цьому лише його вини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Судом не встановлено злісного небажання відповідачем ОСОБА_2 виконувати свої обов'язки по вихованню доньок.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей.
Позивачем не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дітей батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дітей.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.259,264-265,354,355 ЦПК України,ст.164 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, Семенівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області про позбавлення батьківських прав залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Комунарського районного
суду м. Запоріжжя Ю.Р. Піх