Єдиний унікальний номер №333/4439/25
Номер провадження №2/333/3225/25
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піх Ю.Р., за участю секретарки судового засідання Пузанової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, в якому вказав, що 08.01.2017 року між ними було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав, а позичальник отримав у борг кошти у сумі 56045 євро в строк до 03.12.2023, про що надав власноручно написану розписку. У визначений розпискою строк кошти не було повернуто, відповідач перестав виходити на зв'язок, за місцем проживання не з'являється, тому просить суд стягнути з відповідача на його користь 56045 євро, сплачений судовий збір у розмірі 15140 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Позивач та його представник адвокат Трачук Н.І. в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі на позовних вимогах наполягають.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки.
Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.1 ст.280 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
Письмова форма договору позики, з огляду на його реальний характер, є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, провадження № 61-33115св18, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, провадження № 61-20376св18,від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16, провадження №61-42076св18, та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц, провадження № 61-47793св18.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Судом встановлено, що між сторонами існують зобов'язання за договором позики. В підтвердження укладення договору між сторонами є борговий документ - розписка від 08.01.2017 р., власноручно написана та підписана відповідачем ОСОБА_2 та зазначення відповідачем отримання грошових коштів від позивача ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 56045 євро із зазначенням зобов'язання повернути їх терміном до 03.12.2023 року.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів від 08.01.2017 р. є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Розпискою вказано, що борг буде повернутий у строк до 03.12.2023 року.
Поняття строку і терміну визначено у статті 251 ЦК України. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до частини 3 статті 251 ЦК України строк та термін можуть бути визначені: - актами цивільного законодавства; - правочином; - рішенням суду. Стаття 252 ЦК України містить наступні норми щодо визначення строку та терміну: строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ч. 3 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
Отже, право на звернення до суду у позивача настало з моменту закінчення останнього дня вказаного у договорі строку, тобто з 03.12.2023 року.
Сторонами в письмові формі зафіксовані істотні умови позики, а саме: предмет позики - грошові кошти та строк повернення боргу.
Крім того, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів від 08.01.2017 року є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, на підставі викладеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за заявленими позовними вимогами в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.
Так, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
На підтвердження вказаної вимоги представник позивача - адвокат Трачук Н.І. надала суду: копію договіру про надання правничої допомоги та представництво.
Згідно частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначено докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним, завищеним та таким, що не відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг.
Вказана позиція суду узгоджується із позицією ВСУ, викладеній у постанові від 21.07.2020 року у справі № 915/1654/19.
Враховуючи викладене, виходячи із засад об'єктивності, розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст.12,13,76,77,141,200, 259,263,264,265,268,272,273, 280 ЦПК України, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 борг за договором позики від 08.01.2017 року в сумі 56045 євро.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 15140 гривень, а також витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Ю.Р.Піх