Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/1932/25
Провадження №: 2/332/1660/25
24 листопада 2025 р.
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Сапунцова В.Д.,
за участі секретаря судового засідання Горбань Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради (адреса: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20 «а», код ЄДРПОУ: 40302133), про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй на праві особистої власності на підставі договору дарування № 1245 від 18.08.2000 року. У вказаному будинку зареєстровані, але не проживають відповідачі по справі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_1 не проживає у вищезазначеному будинку з вересня 2007 року, відповідач ОСОБА_2 після викнання йому повноліття зібрав свої речі та виїхав з будинку, місце його проживання позивачу не відоме. Позивач вимушений нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, через це звернулася до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2025 року у вказаній справі було відкрито провадження і її призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2025 року у вказаній справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті з викликом свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Позивач в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься її заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, шляхом направлення судових повісток на їх адресу за місцем реєстрації. Будь-яких заяв та клопотань, в тому числі відзиву на позовну заяву від відповідачів на адресу суду не надходило.
Представник третьої особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких заяв та клопотань не надходило.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
У встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду відповідач не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав, у зв'язку з чим суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що власником житлового будинку на праві приватної власності, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 ,на підставі договору дарування № 1245, виданого 18.08.2000 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Велигура Г.К., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 9277896 від 12.09.2013.
Відповідно до листа Департаментуадміністративних послуг Запорізької міської ради від 18.04.2025№ 06.4-06/02/9937місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 19.06.2007року по теперішній час.
Згідно з листом Департаментуадміністративних послуг Запорізької міської ради від 18.04.2025№ 06.4-06/02/9938місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 19.06.2007року по теперішній час.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.04.2011 року (справа №2-433/11) шлюб зареєстрований між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_1 розірвано.
За змістом статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім'ї наймача в установленому законом порядку.
Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
У відповідності до п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 07.02.2022 № 265 зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі: 1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5; 2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується); 3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи; 4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; 5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов'язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов'язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов'язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов'язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61-15204св20), від 02 грудні 2020 року у справі № 760/11141/19 (провадження № 61-23066св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 619/40/17 (провадження № 61-10243св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 645/7374/18 (провадження № 61-10094св20).
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Указана правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18).
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Такий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19).
Застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Установивши, що позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження непроживання відповідачів у спірному житловому будинку понад один рік без поважних причин, в тому числі не забезпечив участі у судовому засіданні заявлених свідків, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.
Також суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 з невідомих причин не скористалася своїм законним правом вирішити питання в позасудовому порядку щодо зняття з реєстрації місця проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у житловому будинку, який на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 у відповідності до процедури передбаченою Законом України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 07.02.2022 № 265 через звернення до відповідного органу реєстрації, зокрема до Центру надання адміністративних послуг із заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Повний текст рішення виготовлено та проголошено 24.11.2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради (адреса: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20 «а», код ЄДРПОУ: 40302133).
Суддя: В.Д. Сапунцов