Справа № 331/1252/25
Провадження № 2/331/1422/2025
18 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря - Солов'ян О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 02.06.2023 р. ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювальна кредитна лінія до 200 000 грн.; тип кредитної картки - картка «Універсальна Gold Visa»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка, відсотків річних - 40,8%. Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 07/27, тип - Універсальна Gold. Відповідач користувалася кредитним лімітом, відповідно до виписки вичняла операції. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань, відповідач станом на 03.02.2025 року має заборгованість 44 560,09 грн., яка складається з: 35 090,16 грн. - заборгованість за тілом кредита; 9469,93 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 10.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.
08.04.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до наданої позивачем виписки за договором № б/н за період з 01.06.2023 р. - 03.02.2025 р. можливо зробити висновок, що заборгованість виникла 02.06.2023 р. Саме цього дня ОСОБА_1 стала потерпілою від шахрайських дій невстановлених осіб, які своїми шахрайськими діями отримали доступ до її мобільного номеру телефону, здійснили несанкціонований вхід до застосунку «Приват24», зняли з банківської картки її власні кошти та ще отримали кредитні кошти у сумі 48 999,00 грн. За фактом своєного невідомими особами відносно відповідача кримінального правопорушення, остання звернулася з відповідною заявою до органів поліції. У провадженні СВ ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР 07.06.2023 р. за № 12023082020000569 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. На теперішній час розслідування вказаного кримінального провадження триває. Таким чином, ОСОБА_1 особисто не отримувала від позивача кредитні кошти та не знімала їх у банкоматі. Кредитні кошти у позивача отримали невстановлені особи, які своїми шахрайськими діями отримали доступ до застосунку «Приват24» та від імені відповідача замовили кредитні кошти. Позивач подав позов без відповідних доказів про отримання саме відповідачем кредитних грошей від банку. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд позов АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення.
18.04.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що на заяву відповідача бкуло проведено службову перевірку, якою встановлено, що дата проведення операції - 02.06.2023 р.; сума - 37 998,07 грн.; канал проведення - Приват24; клієнту подзвонили представились оператором компанії Київстар, запропонували послугу покращення інтернета, надали код, який сказали використати відповідачу, після чого телефон припинив свою роботу, в результаті чого картка була додана в Apple Pay, знято кошти в банкоматі іншого банка. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації. В разі втрати клієнтом фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осбі до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із фінансовим номером телефону, клієнт зобов'язаний негайно повідомити про це банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення банку. На підставі звернення клієнта про зазначений факт банк знімає з номера телефону клієнта ознаку «Фінансовий» та блокує аккаунт клієнта в системі «Приват24» з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками клієнта. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що здійснюються з картками, у тому числі наданими банком його довіреним особам. Наявність кримінального провадження не може свідчити, в силу презумпції невинуватості, про вчинення злосину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені. Доказів, які б за наслідками розгляду заяви про вчинення кримінального правопорушення достеменно встановлювали факти здійснення шахрайських дій з картковими рахунками ОСОБА_1 не надано.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судовове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідно до наданих суду документів, 19.05.2021 року ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» оформила анкету - заяву клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
02.06.2023 року у АТ КБ «ПриватБанк» з використанням ОТР-паролю ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг, в якій визначено істотні умови кредитування, диференційовано умови для карт «Універсальна», «Універсальна Gold», Преміальних карток Platinum, World Black Edition, Visa Signature, World Elite, Infinite. Серед іншого визначено тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія, суму/ліміт кредиту - розмір кредитного ліміту не перевищує: 200 000 грн. для карт «Універсальна», 200 000 грн. для карт «Універсальна Gold», 300 000 грн. для Преміальної картки Platinum, 300 000 грн. для Преміальної картки World Black Edition, 300 000 грн. для Преміальної картки Visa Signature, 400 00 грн. для Преміальної картки World Elite, 800 00 грн. для Преміальної картки Infinite; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, мета кредиту - споживчі цілі, процентна ставка, відсотків річних - 42,0 % для карт Універсальна, 40,8% для карт Універсальна Gold, тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.06.2023 року, у ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 12023082020000569, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Згідно даних ЄРДР 07.06.2023 р. до ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява ОСОБА_1 , про те, що в період часу з 23:14 год. 02.06.2023 до 03:11 год. 03.06.2023, невстановлена особа, заволоділа грошовими коштами, які знаходились на її картці АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 (рахунок № НОМЕР_3 ) в сумі 48 999 грн., спричинивши ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму (ЄО7866).
Згідно із інформацією ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області № 3586/42/-/04-2025 від 19.03.2025 р., у провадженні слідчого відділення ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР 07.06.2023 за № 12023082020000569 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. На теперішній час розслідування вищезазначеного кримінального провадження перебуває у слідчого СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Дудіної К.О.
Як вбачається зі змісту виписки за договором б/н за період з 01.06.2023 року по 03.02.2025 року, в період з 02.06.2023 р. по 29.04.2024 р. було здійснено ряд транзакцій за рахунок встановленого кредитного ліміту.
Листом від 13.11.2023 р. № 20.1.0.0.0/7-231017/22500 на 5937-ВБ від 17.10.2023 р. АТ КБ «ПриватБанк» відмовив ОСОБА_1 у поверненні коштів, посилаючись на п.п. 2.1.4.5.1, 1.1.10.10.3 Умов надання банківських послуг.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 56 частини першої статті 1 Закону України від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги» передбачено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №164, користувач зобов'язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
У пункті 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів передбачено обов'язок користувача не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
Згідно із пунктом 146 розділу VII вказаного Положення власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до пункту 147 розділу VII згаданого Положення власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.
Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №202/10128/14, від 13.09.2019 у справі №501/4443/14, від 20.11.2019 у справі №577/4224/16, від 17.06.2021 у справі №759/4025/19, від 16.08.2023 у справі №176/1445/22, від 06.09.2023 у справі №686/30030/21.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2018 в справі № 552/2819/16-ц вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходив з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
У постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №127/23496/15-ц та від 20.06.2018 у справі №691/699/16-ц зазначено, що встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Також у постанові від 03.07.2019 у справі № 537/3312/16 Верховний Суд виснував, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Крім цього, у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22, від 11.09.2024 у справі № 753/12781/23 зазначено, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Вказані правові висновки Верховного Суду в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач платіжної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей платіжної картки, її особового рахунку, акаунту в додатку «Приват24», незаконному використанню номера платіжної картки, ПІН-коду, CVV коду, терміну дії чи іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування з її карткового рахунку грошових коштів, відтак у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В.М. Світлицька