Справа № 331/3476/25
Провадження № 2/331/2346/2025
24 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,
за участю секретаря - Постарнак М.М.,
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, прим. 68, 69) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
18.06.2025 р. до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R01.00405.005433713 від 01.07.2019 року в розмірі 28 212,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 01.07.2019 року ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № R01.00405.005433713.
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 12 250,64 грн., а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов договору (п.1.2.) кредит надається шляхом переказу коштів з позичкового рахунку Позичальника на рахунок Банку з метою погашення кредитної заборгованості на іншим раніше отриманим Позичальником кредитом в цьому ж Банку.
У п.1.2 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяців з дня підписання Договору, тобто до 01.07.2021 року включно.
За користування кредитом Позичальник сплачує Банку проценти від неповернутої/залишкової суми кредиту, в розмірі, визначеному п.1.3. Кредитного договору.
Згідно до п.2.5. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору Позичальник повертає кредит разом з процентами в 24 щомісячних внесках згідно Графіку щомісячних платежів.
Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок Позичальника грошові кошти в сумі 12 250,64,00 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку Позичальника.
У зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 01.07.2021 у відповідача сформувалася наступна заборгованість: заборгованість за основним боргом в сумі 11 899,12 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 14 124,22 грн., що разом становить 26 023,34 гривень.
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (Фактор) був укладений договір факторингу № 16/11-23. Пунктом 5.4. договору факторингу № 16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов'язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право. Користуючись даним правом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (Клієнт) 29.12.2023 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (Фактор) договір факторингу № 29/12-23. Згідно п. 2.1. цього договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до Реєстру боржників до вказаного договору факторингу до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00405.005433713 від 01.07.2019 року.
Згідно розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, за період з 02.07.2021 по 23.02.2022 на суму боргу нараховані інфляційні втрати в сумі 1 681,84 грн. та три проценти річних в сумі 506,92 грн.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач взятих на себе зобов'язань по кредитному договору не виконує, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, що і стало підставою звернення до суду з позовом.
Представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі; проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач по справі ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про час день та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надав.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128,131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Прийнявши до уваги заяву представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Ухвалою суду від 02 липня 2025 року зазначену справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні. (а.с. 77-78)
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву представника позивача, приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що 01.07.2019 року ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № R01.00405.005433713. (а.с. 12-13, 35)
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 12 250,64 грн., а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов договору (п.1.2.) кредит надається шляхом переказу коштів з позичкового рахунку Позичальника на рахунок Банку з метою погашення кредитної заборгованості на іншим раніше отриманим Позичальником кредитом в цьому ж Банку.
У п.1.2 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяців з дня підписання Договору, тобто до 01.07.2021 року включно.
За користування кредитом Позичальник сплачує Банку проценти від неповернутої/залишкової суми кредиту, в розмірі, визначеному п.1.3. Кредитного договору.
Згідно до п.2.5. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору Позичальник повертає кредит разом з процентами в 24 щомісячних внесках згідно Графіку щомісячних платежів.
Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок Позичальника грошові кошти в сумі 12 250,64,00 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку Позичальника.
У зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 01.07.2021 у відповідача сформувалася наступна заборгованість: заборгованість за основним боргом в сумі 11 899,12 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 14 124,22 грн., що разом становить 26 023,34 гривень. (а.с. 14)
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом положень ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За нормами п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
У відповідності до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (Фактор) був укладений договір факторингу № 16/11-23.
Відповідно до п.2.1. Договору факторингу Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 5.4. договору факторингу № 16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов'язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право.
29.12.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (Клієнт) уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» (Фактор) договір факторингу № 29/12-23.
Умови оплати, визначені пунктом 4.1 Договору факторингу, були повністю виконані Фактором, що підтверджується платіжними інструкціями.
Відповідно до Друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № R01.00405.005433713 від 01.07.2019 року.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 АТ «Ідея Банк» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті», яке в свою чергу відступило право грошової вимоги на користь ТОВ «Санфорд Капітал».
Судом встановлено, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги 16.11.2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, за період з 02.07.2021 по 23.02.2022 на суму боргу нараховані інфляційні втрати в сумі 1 681,84 грн. та три проценти річних в сумі 506,92 грн. (а.с.29-30)
Враховуючи те, що у судовому засіданні підтверджено факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 та невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № R01.00405.005433713 від 01.07.2019 щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, а розмір заборгованості відповідачем не був спростований, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Санфорд Капітал" заборгованість за кредитним договором в сумі 28 212,10 грн., з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 11 899,12 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 14 124,22 грн.; інфляційні втрати - 1 681,84 грн.; три проценти річних 506,92 грн.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно дост.141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
В даному випадку позивач підтверджує понесення ним витрат на професійну правничу допомогу підтверджуються наступними доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024; описом послуг та вартість таких від 01.04.2024; актом приймання - передачі послуг з правничої допомоги №2 від 10.05.2024; копією ордера про право на надання правничої (правової) допомоги.
Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7200 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 263-265, 282 ЦПК України, ст. ст. 514, 516, 526, 530, 599, 610, 611, 1082 ЦК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, прим. 68, 69) задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код 43575686, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) суму заборгованості за кредитним договором № R01.00405.005433713 від 01.07.2019 року в розмірі 28 212 (двадцять вісім тисяч двісті дванадцять) гривень 10 копійок, що складається з: заборгованість за основним боргом в сумі 11 899,12 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 14 124,22 гривень, інфляційні втрати в сумі 1 681,84 гривень; три проценти річних в сумі 506,92 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код 43575686, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 42 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код 43575686, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2025 року.
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Н.Г. Скользнєва