Справа № 308/17072/25
19 листопада 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Закарпатської обласної прокуратури та прокурора Ужгородської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
Заявник звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із скаргою на бездіяльність прокурора Закарпатської обласної прокуратури та прокурора Ужгородської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Так, заявник зазначає, що предметом скарги є бездіяльність уповноважених осіб Закарпатської обласної прокуратури та Ужгородської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання відповідної заяви. Така бездіяльність підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Заявник зазначає, що: заявник належним чином подав заяву про кримінальне правопорушення на офіційну електронну адресу органу, що підтверджується витягом з електронної поштової служби Gmail, де зафіксовані дата, час, адреса отримувача, текст заяви та додані файли (додається). Відповідно до Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 55 від 17.01.2018, офіційна електронна адреса органу є повноцінним каналом комунікації, а електронний документ, направлений на таку адресу, має таку ж юридичну силу, як і поданий у паперовій формі. Отже з моменту доставки електронного листа на поштовий сервер державного органу обов'язок його реєстрації, обробки та належного розгляду покладається виключно на держорган. Заявник не зобов'язаний пересвідчуватись у тому, чи відкрив орган електронний лист або чи зареєстрував його належним чином, оскільки це внутрішня компетенція державного органу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ризики неналежної організації документообігу державними органами не можуть покладатися на громадянина, який вжив усіх законних та достатніх заходів для подання своєї заяви. Заявник, надіславши заяву про кримінальне правопорушення на офіційну електронну адресу органу, виконав свій обов'язок у повному обсязі. Закон не вимагає від громадянина здійснювати додаткову перевірку того, чи відкрив державний орган електронний лист, чи зареєстрував його в системі документообігу. Відповідно до принципу правової визначеності та усталеної практики ЄСПЛ, держава не може перекладати на громадян обов'язок контролювати внутрішні процедури органів влади. Моментом належного подання заяви є факт її відправлення на офіційну електронну адресу, що підтверджується технічними доказами (офіційний е-витяг електронної поштової служби Gmail). Усі подальші дії - доставка до електронної скриньки, обробка та реєстрація - є виключною сферою відповідальності самого державного органу - в даному випадку вказаного суб'єкта оскарження.
Відповідно до імперативної норми ч. 1 ст. 214 КПК України, заявником подано заяву (додається) про можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого вказаними статтями КК України, в якій викладено можливі факти, що можуть свідчити про можливе вчинення кримінального правопорушення.
Проте, станом на день подання цієї скарги, вказаним суб'єктом оскарження не виконано імперативні вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України: не внесені відомості до ЄРДР протягом 24 годин; не надано витяг з ЄРДР заявнику; проігноровано заборонену відмови у внесенні за ч. 4 ст. 214 КПК України.
У скарзі вказано на те, що при вирішенні питання щодо обов'язковості внесення відомостей до ЄРДР та з метою виключення можливості незаконної відмови уповноважених осіб у такому внесенні, у заяві про кримінальне правопорушення заявником було прямо зазначено на необхідність врахування імперативних вимог статті 214 КПК України.
Одночасно заявником наголошено на існуванні ознак невідповідності Конституції України (неконституційності) окремих приписів частини першої статті 214 КПК України, що також потребує надання належної правової оцінки судом із урахуванням принципу «jura novit curia» (суд знає право). Заявником акцентовано увагу на необхідності перевірки відповідності ч. 1 ст. 214 КПК України таким конституційним гарантіям, як: ст. 8 Конституції України (верховенство права), ст. 24 Конституції України (рівність громадян перед законом), ст. 55 Конституції України (право на судовий захист), ст. 64 Конституції України (неприпустимість обмеження конституційних прав, окрім випадків, прямо передбачених Конституцією).
Частина перша статті 214 КПК України передбачає: «Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування». Незважаючи на імперативність цієї норми, її застосування на практиці нерідко супроводжується фактичним обмеженням конституційних прав шляхом: здійснення суб'єктивної оцінки обґрунтованості заяви про злочин, висування вимог щодо подання доказів або додаткової інформації, не передбачених законом, застосування інших штучних підстав для відмови, не передбачених буквальним змістом ч. 1 ст. 214 КПК України.
Заявник зазначає, що таке застосування норми призводить до того, що: обмежується та унеможливлюється ефективний судовий захист прав громадян; створюються непередбачені законом перешкоди для реалізації права на звернення щодо кримінального правопорушення; порушується принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України); громадяни опиняються в нерівному становищі щодо можливості захисту своїх прав (стаття 24 Конституції України); обмежується право на оскарження дій або бездіяльності органів державної влади та доступ до правосуддя (стаття 55 Конституції України); порушуються конституційні права і свободи, які не можуть бути обмежені (стаття 64 Конституції України); ставляться під загрозу міжнародні зобов'язання України, зокрема: стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд), стаття 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту).
На думку заявника, внаслідок практики застосування оспорюваних приписів порушується гарантоване частиною першою статті 55 Конституції України право на судовий захист, а саме: порушено гарантований статтею 8 принцип верховенства права, порушено гарантоване статтею 55 право на ефективний судовий захист, порушено гарантовані статтею 64 права і свободи людини і громадянина, які не можуть бути звужені чи обмежені.
Таким чином, наявні очевидні ознаки неконституційності окремих приписів частини першої статті 214 КПК України у тій їх частині, в якій вони допускають обмеження прав особи шляхом відмови у внесенні відомостей до ЄРДР на підставах, що не випливають із закону та суперечать Конституції України.
Заявник на підставі викладеного, згідно ст. 303, 304, 306 КПК України та з урахуванням предмету скарги і принципу «iura novit curia» (суд знає право), просить:
-у строк передбачений ч. 2 ст. 306 КПК України (не пізніше 72 год.) або у строк зручний шановному суду - скаргу задовольнити та постановити ухвалу «про зобов'язання вчинити певну дію», а саме: зобов'язати уповноважену особу вказаного суб'єкта оскарження внести відомості до ЄРДР згідно вказаної заяви ОСОБА_2 та згідно ст. 60 КПК України надіслати заявнику витяг з ЄРДР;
-розглянути скаргу за відсутності (без участі) заявника задля оперативності та безпеки учасників і шановного суду, а також з метою недопущення обмеження доступу до правосуддя та оскільки всі процесуальні документи подані, правова позиція чітко викладена і з урахуванням, що така форма участі не впливає на ефективність розгляду, з урахуванням, що заявник довіряє суду, відводів не заявляє, сумнівів щодо неупередженості не має;
-надати належну оцінку всім викладеним доводам та аргументам і зазначити в судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення наведених аргументів;
-суб'єкта оскарження відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК України задля закриття провадження за скаргою - визнати та виправити допущену бездіяльність та самостійно припинити бездіяльність, яка стала предметом оскарження, до моменту розгляду скарги шановним слідчим суддею, оскільки таке процесуальне рішення не лише узгоджується з вимогами закону, але й сприяє ефективному, економному використанню процесуальних ресурсів держави, запобігає необґрунтованому навантаженню суду, зберігає час і сили як суду, так і сторін провадження з урахуванням, що добровільне усунення виявлених порушень до розгляду справи судом є проявом належної правової культури, сумлінності та самокорекції суб'єкта оскарження, що відповідає принципу верховенства права та загальним завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України та є належним способом реалізації процесуальної самостійності.
Слідчий суддя вивчивши матеріали скарги, доходить наступного висновку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Згідно ст. 304 ч.2 КПК України, скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка немає права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Вказана стаття має на меті оптимізацію кримінального процесу в частині оскарження рішень слідчого чи прокурора, оскільки обмежує право оскарження певними часовими рамками, визначає підстави для повернення скарги та відмови у відкритті по ній провадження.
На вказаній стадії виклик до суду заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільця тимчасово вилученого майна не передбачено.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про таке передбачає такі обов'язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК України свідчить, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, які є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Досліджуючи матеріали скарги слідчий суддя встановив, що при зверненні з даною скаргою ОСОБА_2 вказує на те, що заявник належним чином подав заяву про кримінальне правопорушення на офіційну електронну адресу органу, що підтверджується витягом з електронної поштової служби Gmail, де зафіксовані дата, час, адреса отримувача, текст заяви та додані файли.
Разом із цим, заявником до матеріалів скарги не надано належного підтвердження звернення до Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської окружної прокуратури в Закарпатській області із відповідною заявою про кримінальне правопорушення від 10.11.2025 року, про яку зазначено в тексті скарги.
Так, в додатку до скарги додано заяву про кримінальне правопорушення від 10.11.2025, заявником у додатку до скарги надано копію самої заяви, на якій відсутня відмітка про її одержання адресатом.
Також до матеріалів скарги додано фото походження якого ідентифікувати не надається за можливе, на якому наявна інформація про те, що, з поштової адреси: istina1975 пн, 10 лист., 16:16 на електронні поштові адреси: Офіс генерального прокурора office@gp.gov.ua; Закарпатська обласна прокуратура sekretariat@zak.gp.gov.ua, zvern@zak.gp.gov.ua; Ужгородська окружна прокуратура zvern_uzhgorod@zak.gp.gov.ua; Державне бюро розслідувань info@dbr.gov.ua; crime@dbr.gov.ua ТУ ДБР у Львові (6-й слідчий відділ у м. Ужгород) sdz@lv.dbr.gov.ua, Копія: Національне агентство запобігання корупції: info@nazk.gov.ua надіслано електронний лист із назвою: заява про кримінальне правопорушення за ст. 366-3 кк україни (неподання суб'єктом декларування декларації) членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області ОСОБА_3 [ Цитований те?ст приховано]. У вказаному документі зазначено, заявник ОСОБА_2 , вказано текст «у порядку ст. 214, 60 КПК України - документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію цієї заяви та витяг з ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань) надіслати 1. на е-пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 2. на пошту: 03146, Київ-146, а/с № 13, ОСОБА_2 3. на месенджер: НОМЕР_1 Реєстрація (http://surl.li/olhhna): АДРЕСА_1 (поштова скринька відсутня).»
Поряд з цим, із наданих заявником документів, не можливо встановити якого саме змісту електронний лист направлено заявником на електронну поштову адресу. Документи містять лише назву , проте зміст відправлених документів встановити не надається за можливе.
Крім того, відсутні відомості про отримання Закарпатською обласною прокуратурою, Ужгородською окружною прокуратурою в Закарпатській області заяви про вчинення кримінального правопорушення з доданими до скарги матеріалами, не підтверджено факту одержання електронного документа адресату та ознайомлення його зі змістом даної заяви.
Таким чином, слідчому судді не надано доказів про те, що відповідним органом вказана заява була отримана, та в матеріалах справи відсутні жодні підтвердження про надіслання або вручення вказаної заяви відповідному органу.
Обґрунтовуючи доводи свого клопотання заявник не надає необхідних доказів та зі змісту скарги встановлено, що переклав обов'язок по збиранню цих доказів на слідчого суддю.
Належних підтверджень того, що саме заява, що додана до скарги від 10.11.2025, надіслана на електронну пошту Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської окружної прокуратури в Закарпатській області та електронний лист отримано, матеріали скарги не містять.
Документ, який заявником у додатках названо як «0 gmail 10.11 16-16 МАРИЧ єрдр 366-3.pdf.» очевидно є фрагментом знімку з екрану монітору про надіслання 10.11.2025 р. заяви на електронну скриньку. Водночас, будь-яких документів, які б надали можливість слідчому судді пересвідчитись, що саме Закарпатською обласною прокуратурою, Ужгородською окружною прокуратурою в Закарпатській області було отримано належним чином підписану та направлену саме заявником вищезазначену заяву про вчинення кримінального правопорушення, до скарги не долучено, відповідно, й жодних відомостей про вказану обставину долучені до скарги документи не містять.
Слід також звернути увагу , що заявник у своїй скарзі сам звертає увагу , що заявник, надіславши заяву про кримінальне правопорушення на офіційні електронні адреси органів, виконав свій обов'язок у повному обсязі і закон не вимагає від громадянина здійснювати додаткову перевірку того, чи відкрив державний орган електронний лист, чи зареєстрував його в системі документообігу. У такий спосіб заявник підтверджує, що у матеріалах скарги відсутні відомості про отримання Закарпатською обласною прокуратурою, Ужгородською окружною прокуратурою в Закарпатській області заяви про вчинення кримінального правопорушення від 10.11.2025року з доданими до скарги матеріалами, не підтверджено факту одержання електронного документа адресату та ознайомлення його зі змістом даної заяви.
Нормою частини 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі Закону), статтею п'ятою якого визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у виді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. При цьому, відповідно до положень ч.1 та ч. 3 ст. 6 Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Згідно з приписами ст.7 Закону, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Частинами 1-3 статті 11 Закону визначено, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері.
Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
Разом з тим відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу (приєднані файли), скріпленого електронним цифровим підписом. Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису (ЕЦП), не належать до офіційних.
Поряд з цим, з долученого до скарги документу, який заявником названо як «0 gmail 10.11 16-16 МАРИЧ єрдр 366-3.pdf» зазначені вище відомості не містять. Окрім того, з долученого скріншоту поштової скриньки неможливо встановити, які саме додатки були надіслані та чи були всі документи підписані електронним цифровим підписом заявника.
Оскільки, заявник не додав до скарги доказів на підтвердження направлення ним заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також такого отримання уповноваженою особою, щодо бездіяльності якої подано скаргу, та такі обставини неможливо встановити зі змісту скарги та доданих документів, а тому він не може вважатися таким, що набув процесуальний статус заявника у розумінні статті 60 КПК України.
Обов'язок доведення свого процесуального статусу лежить на особі, що звертається до суду з відповідною скаргою.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя вважає, що висновок заявника про бездіяльність уповноважених осіб органу досудового розслідування Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської окружної прокуратури в Закарпатській області, щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за його заявою, є передчасним з підстав відсутності підтвердження того, що така заява про вчинення злочину була подана та отримана відповідним органом.
Слідчий суддя враховує, що згідно положень КПК України, дізнавач, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Тобто, в даному випадку, вказаний 24 год. строк починається з моменту отримання відповідної зави про злочин. Однак, слідчий суддя з поданої скарги та доданих до неї матеріалів, не має можливості встановити саме момент отримання вказаним органом заяв про кримінальне правопорушення та надіслання таких заявником.
Відповідно до ч.1 статті 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Відповідно до ч.6,7 статті 115 КПК України якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що заявник з огляду на вимоги ст. 214 КПК України, звернувся до суду зі скаргою, не отримавши відомостей, про те чи його заява від 10.11.2025 року надійшла до Закарпатської обласної прокуратури, Ужгородської окружної прокуратури в Закарпатській області та відповідного підтвердження не надав слідчому судді.
Так, слідчий суддя вважає, що на час розгляду скарги, заявник не є особою яка відповідно до положень ст. 303 КПК України має право подавати скаргу до суду, оскільки зазначене свідчить про передчасність її подання.
Частиною 2 статті 304 КПК України передбачено, що скарга повертається, зокрема, якщо її подала особа, яка не має права подавати скаргу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Слідчий суддя при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що повернення скарги не позбавляє його право повторного звернення до слідчого судді, в порядку, передбаченому КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність повернення даної скарги заявнику.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Закарпатської обласної прокуратури та прокурора Ужгородської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - повернути особі, яка подала скаргу.
Роз'яснити ОСОБА_2 , що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня отримання її копії може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду: ОСОБА_1