Справа № 308/11674/25
1-кс/308/6528/25
12 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
у складі учасників справи:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
кримінальне провадження 1-кс/308/6528/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Ужгороді клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Закарпатської обласної прокуратури у кримінальному провадженні №12025070000000358, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого екстреним медичним техніком КНП «ЗТЦЕМД МК» ЗОР Тячівської СЕМД ППББЕМД смт. Солотвино, одруженого, раніше не судимого,-
встановив:
11 листопада 2025 року старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням погодженим прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Закарпатської обласної прокуратури у кримінальному провадженні №12025070000000358, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області 12.08.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025070000000358 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12 серпня 2025 року близько 00 годин 27 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним службовим автомобілем «AMBULANCE 103 (1404)» марки «Citroen» моделі «Jumper» (АВТОСПЕЦПРОМ АМПА.941157.018.03) з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Н-09 по вулиці Спортивна що в смт. Солотвино, Тячівського району, у напрямку вул. Борканюка, що в смт. Солотвино, Тячівського району та проїжджаючи ділянку дороги навпроти будинку №69, зі швидкістю приблизно 88,8…90 км/год., яка перевищує максимальну швидкість, дозволену на цій ділянці дороги у населеному пункті, а саме 50 км/год., не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3(б), 12.3, 1.10, 12.4 «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, з посиланням на термін «небезпека для руху», будучи самовпевненим, розраховуючи на свій водійський досвід та навички керування транспортним засобом, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, з моменту виникнення небезпеки для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у результаті чого допустив наїзд керованого ним автомобілем на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в той час переходив проїзну частини дороги з ліва на право відносно руху транспортного засобу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку судово-медичного експерта пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми тулубу у вигляді переломів 2-8 ребер по правій лопатковій лінії, переломів 2-7 ребер передній паховій лінії зліва, перелому руків'я грудини, поперечного перелому 5-го рудного хребця, двох розривів аорти, розривів печінки та розчавлення підшлункової залози, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті, по відношенню до живих осіб згідно Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, п.2.1.1. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень які являються небезпечними для життя потерпілого.
Таким чином, водій ОСОБА_5 , порушив вимоги .п. 2.3(б), 12.3, 1.10, 12.4 Правил дорожнього руху України, якими визначено:
- п.2.3: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».
- п.12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди;
- п.1.10: «небезпека для руху» - «зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об?єкта, який наближається до смути руху транспортного засобу чи перетинає ії) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися»;
- п.12.4.: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год».
Не виконання водієм вимог п.п. п.п. 2.3(б), 12.3, 1.10, 12.4 Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали, зокрема отриманням потерпілим ОСОБА_7 , тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою її смерть.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
12 листопада 2025 року старшим слідчим відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_6 за погодженням із процесуальним керівником Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , водію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, які долучаються до клопотання, а саме:рапортом Тячівського РВП; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.06.2025 та схемою до нього; протокол допиту потерпілої ОСОБА_9 від 22.07.2025 року, висновком експерта ДСУ «Закарпатське обласне бюро СМЕ» №1212 від 24.06.2025; висновком експерта Тячівського районного відділення СМЕ №107 від 17.07.2025; висновком інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-25/8308-ІТ від 17.07.2025 року; висновком інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-25/8308-ІТ від 17.07.2025 року; висновком інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-25/8309-ІТ від 11.07.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.06.2025; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_11 від 24.06.2025; постановою про визнання речовим доказом від 24.06.2024 року; протоколом огляду та перегляду відеозапису від 24.06.2025 року; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_12 від 23.07.2025 року; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_13 від 15.08.2025 року; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_14 від 19.08.2025 року; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_15 від 19.08.2025 року та іншими доказами зібраними в ході досудового розслідування.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи викладене, сторона обвинувачення вважає, що до ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити його з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заперечували. Адвокат зазначив, що не згідний з ризиками наведеними стороною обвинувачення, підозрюваний свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає, має постійне місце роботи.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені першою ст.177 КПК.
12 листопада 2025 року старшим слідчим відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_6 за погодженням із процесуальним керівником Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , водію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий стосується питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У Рішенні Нечипорук і Йонкало проти України(п. 175) ЄСПЛ вкотре повторив, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При дослідженні доданих до клопотання доказів, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України.
Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, а саме: рапортом Тячівського РВП; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.06.2025 та схемою до нього; протокол допиту потерпілої ОСОБА_9 від 22.07.2025 року, висновком експерта ДСУ «Закарпатське обласне бюро СМЕ» №1212 від 24.06.2025; висновком експерта Тячівського районного відділення СМЕ №107 від 17.07.2025; висновком інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-25/8308-ІТ від 17.07.2025 року; висновком інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-25/8308-ІТ від 17.07.2025 року; висновком інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-25/8309-ІТ від 11.07.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.06.2025; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_11 від 24.06.2025; постановою про визнання речовим доказом від 24.06.2024 року; протоколом огляду та перегляду відеозапису від 24.06.2025 року; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_12 від 23.07.2025 року; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_13 від 15.08.2025 року; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_14 від 19.08.2025 року; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_15 від 19.08.2025 року та іншими доказами зібраними в ході досудового розслідування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запропонований запобіжний захід (домашній арешт) пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що домашній арешт вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення Великої Палати у справі Buzadji проти Республіки Молдова від 5 липня 2016 року, заява № 23755/07, параграф 104). Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінивши вагомість наявних в органу досудового розслідування доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, у сукупності з тяжкістю покарання, що може бути призначене за такого роду правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , за ступенем тяжкості відноситься до тяжких злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь. Це підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, а тому підозрюваний ОСОБА_5 має реальну можливість спілкуватися з безпосередніми свідками події, будь-яким чином впливати на них з метою зміни їх показів, що може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, то клопотання сторони обвинувачення не містить жодного обґрунтування такого та відомостей про імовірні спроби/дії підозрюваного допустити поза процесуальну поведінку.
На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей та загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до переконання, що клопотання слідчого, про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слід задовольнити частково.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання - задовольнити частково.
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 22.00 год вечора по 06.00 год ранку наступного дня в межах строку досудового розслідування, а саме до 10 січня 2026 року.
Покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 22.00 год вечора по 06.00 год ранку наступного дня без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду ;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- утриматись від спілкування із свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали про перебування під домашнім арештом та строк дії обов'язків визначити - до 10 січня 2026 року включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання вищезазначених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали було проголошено 14 листопада 2025 року о 16 год. 50 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1