24 листопада 2025 року
м. Чернівці
справа № 713/2919/25
провадження № 22-ц/822/1157/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Одинака О. О., Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.,
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 27 жовтня 2008 року у виконавчому комітеті Вашківецької міської ради, актовий запис № 24.
Вирішено питання розподілу судових витрат, понесених на сплату судового збору.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 17 листопада 2025 року направив до Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду Чернівецьким апеляційним судом і підлягає поверненню скаржнику з наступних підстав.
Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача.
Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез'явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України).
Водночас суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи.
У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.
З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.
Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).
Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 зауважила, що у питанні забезпечення прав учасників процесу на апеляційний перегляд справи заочне провадження не відрізняється від інших проваджень, адже доступ до суду апеляційної інстанції в будь-якому випадку забезпечується учасникам справи лише в разі дотримання ними установлених законом процесуальних вимог.
Такий висновок сформований з урахуванням того, що у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України вказано, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Водночас ЄСПЛ, висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, параграфи 53, 55, від 06 грудня 2007 року).
Такі вимоги можуть установлюватися до категорії прийнятності апеляційної скарги як в аспекті змісту і форми апеляційної скарги чи строків її подачі, так і через призму дотримання відповідачем процедури перегляду заочного рішення, яку законодавець визначив як передумову перегляду справи апеляційним судом за апеляційною скаргою відповідача.
З урахуванням того, що належне повідомлення відповідача про розгляд справи є однією з основних умов проведення її заочного розгляду, а також приймаючи до уваги положення статей 284, 287, 288 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 виснувала, що право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, у тому числі з урахуванням визначених процесуальним законом строків.
Зазначений підхід є сталим та послідовним у практиці Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 760/13894/14-ц вказано на те що за змістом статей 284, 287 і 288 ЦПК України є дві форми перегляду заочного рішення: загальна (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальна (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). Апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач - лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення), інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права й обов'язки.
Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальний закон визначив спеціальний порядок перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку можливе тільки у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, а також у разі ухвалення повторного заочного рішення (див. постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/8618/17, від 5 лютого 2020 року в справі № 369/1534/18, від 21 червня 2023 року в справі № 175/3593/20, від 25 березня 2019 року в справі № 462/3542/16-ц, від 22 липня 2020 року в справі № 760/13894/14-ц, від 8 квітня 2020 року в справі № 488/3949/16-ц тощо).
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом. Відповідач, може захистити свої права шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення, та в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або ухвалення повторного заочного рішення, реалізувати право на апеляційний перегляд справи шляхом подання апеляційної скарги.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що структура і зміст заочного рішення визначаються загальними правилами, передбаченими статтею 265 ЦПК України. Воно, як і звичайне судове рішення, складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Водночас особливості розгляду справи в порядку заочного провадження відображаються у змісті заочного рішення.
Відповідно до статті 282 ЦПК України за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
У найменуванні рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2025 року міститься вказівка на те, що вказане рішення суду є заочним.
З мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду вбачається, що позивачка в адресованому суду клопотанні позов підтримала в повному обсязі, просила розглядати справу у її відсутність, на примирення з відповідачем не погоджується. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
У судове засідання відповідач не з'явився. Про дату, час, місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Відзив на позов не надав. Клопотань з приводу участі у розгляді справи суду не надходило.
На підставі статті 280 ЦПК України суд першої інстанції прийшов до висновку про розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.
Окрім цього як вбачається із резолютивної частини оскаржуваного рішення, відповідачу роз'яснено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, і тому вважаються законними та обґрунтованими, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом.
Учасники справи не вправі робити висновок про те, що ухвалене рішення суду не є заочним у зв'язку з недотриманням судом першої інстанції вимог статей 280-289 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції, визначене, як заочне, повинно оскаржуватися у тому порядку, який визначений цивільним процесуальним законодавством України.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2020 року в справі № 202/1650/19.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене 15 жовтня 2025 року Вижницьким районним судом Чернівецької області рішення є заочним.
З матеріалів апеляційного оскарження та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що відповідач ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2025 року до суду першої інстанції не звертався, що свідчить про недотримання встановленого процесуальним законом порядку оскарження заочного рішення.
За змістом частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання; 3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції; 4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Вищенаведеною нормою не передбачено таку підставу для повернення апеляційної скарги, як недотримання відповідачем порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
Згідно з частиною першою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, а частина дев'ята цієї статті вказує, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного суду у пункті 82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/ц дійшла висновку, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що подання апеляційної скарги на заочне рішення у цій справі є порушенням порядку оскарження заочного рішення, встановленого статтею 284 ЦПК України, оскільки право на апеляційне оскарження заочного рішення у відповідача виникає лише після постановлення судом ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2025 року, із застосовуванням аналогії закону, а саме положень частини п'ятої статті 357 ЦПК України, не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню особі, яка її подала.
Також відповідачу ОСОБА_1 слід роз'яснити його право на звернення до Вижницького районного суду Чернівецької області із заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції у порядку та строки, передбачені статтею 284 ЦПК України, і у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - оскаржити заочне рішення до апеляційного суду в загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 10, 260, 261, 284, 288, 357 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Відмовити у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2025 року до розгляду і повернути її заявнику.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2025 року може бути переглянуте судом першої інстанції за його письмовою заявою у порядку та строки, визначені статтею 284 ЦПК України, і лише в разі залишення судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідне рішення може бути оскаржене відповідачем відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді Чернівецького
апеляційного суду Олександр ОДИНАК
Мирослава КУЛЯНДА
Ірина ПЕРЕПЕЛЮК