Справа № 953/847/25 Головуючий суддя І інстанції Колесник С. А.
Провадження № 33/818/1493/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
17 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гур'єва А.А. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000,00 гривень з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000,00 гривень з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Відповідно до ст. 36 КУпАП ОСОБА_1 визначено остаточний розмір стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Постановою встановлено, що водій 16.01.2025 о 22:13 год. в м. Харкові по вул. Академіка Курчатова, 12А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT DUSTER н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортними засобами відсторонений шляхом передачі тверезому водієві.
Крім того, 16.02.2025 о 21:13 год. в м. Харкові по вул. Академіка Синельникова (Ентузіастів), 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti.д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, водій ОСОБА_1 відмовився.
Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисником Гур'євим А.А. було подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції.
Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовував тим, що судом першої інстанції не з'ясовані усіх обставин, які підлягають з'ясуванню та не надана їм належна оцінка. Зокрема, апелянт посилається на те, що працівники поліції порушили вимоги чинного законодавства та провели огляд водія - військовослужбовця на загальних підставах. Крім того, апелянт вважає порушеними права сторони захисту на судовий розгляд, оскільки судом першої інстанції здійснювався судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, який до початку судового засідання просив суд першої інстанції відкласти розгляд справи.
У зв'язку з чим, просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає посилання сторони захисту у мотивувальній частині апеляційної скарги стосовно застосування п.7 ч. 1 ст. 247 помилковими, оскільки апеляційна скарга не містить будь-яких доводів стосовно порушення судом першої інстанції строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП. Натомість, сторона захисту вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, про що свідчать фактичні доводи апеляційної скарги.
Крім того, до початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_2 було подано клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування поданого клопотання захисник посилався на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та задіяний у наданні відсічі збройній агресії російської федерації проти України. Вважав за можливе застосувати в цій частині аналогію закону, зупинивши апеляційне провадження у справі.
Стосовно цього клопотання суд зазначає наступне.
Приписами ч.1 ст. 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, приписи ст. 294 КУпАП також не містять вимог щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час апеляційного розгляду справи. Поряд з цим, цією ж статтею встановлені строки апеляційного перегляду справ про адміністративні правопорушення, а саме двадцять днів з дня надходження справи до суду.
Окрім цього, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.
Також слід зазначити, що наведені вище положення ст. 268 та ст. 294 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У правових висновках постанови від 12.12.2024 №990SCGC/20/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.
Разом з тим, одним із принципів судового розгляду є забезпечення необхідного балансу між дотриманням прав сторони і розглядом справи протягом встановленого законом або розумного строку, а також недопущення судом невиправданих зволікань у розгляді справ.
З відомостей матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга подана професійним захисником - адвокатом Гур'євим А.А., який про місце, день та час апеляційного розгляду його апеляційної скарги був повідомлений належним чином, оскільки, згідно відомостей зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 187), отримав письмову повістку про виклик та об'єктивно мав можливість бути присутнім під час апеляційного перегляду цієї справи, однак своїм правом не скористався. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду до суду апеляційної інстанції не подавав. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 також був повідомив про місце, день та час апеляційного розгляду, про що свідчать відомості зворотного повідомлення поштового відправлення (а.с. 186), однак до суду апеляційної інстанції в зазначений у судовій повістці день та час не з'явився, будь-яких клопотань, зокрема і щодо відкладення апеляційного розгляду не подавав.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні клопотання захисника Гур'єва А.О. про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належить відмовити, а апеляційний розгляд провадити в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, наявних у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Гур'єва А.А. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА №105857 від 16.01.2025 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 16.01.2025 о 22:13 год. в м. Харкові по вул. Академіка Курчатова, 12А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT DUSTER н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортними засобами відсторонений шляхом передачі тверезому водієві (а.с.1).
У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зазначено «надам у суді», що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом протоколу та надано можливість надати пояснення відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, яким ОСОБА_1 скористався.
Відомостями протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1№248829 від 16.02.2025 зафіксовано факт керуванням ОСОБА_1 16.02.2025 о 21:13 год. в м. Харкові по вул. Академіка Синельникова (Ентузіастів), 12, транспортним засобом Chevrolet Lacetti.д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, водій ОСОБА_1 відмовився.
Відомостями довідки інспектора Сектора ВАП УПП в Харківській області ДПП О. Кірічека встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення водія НОМЕР_3 , а тому не виконання водієм вимог Правил дорожнього руху в частині обов'язків водія, є свідомими діями ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не проводився у зв'язку із відмовою водія (а.с.5).
Відомостями направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння встановлено, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку із його відмовою (а.с. 4).
Відомостями направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння встановлено, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку із його відмовою (а.с. 77).
З відомостей рапорту поліцейського М. Зубенка вбачається, що 16.01.2025 на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб RENAULT DUSTER н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . В ході проведення процесуальних дій у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Від проведення огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.
З відомостей рапорту поліцейського М. Євсєєва вбачається, що 16.02.2025 на підставі п. 3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено Chevrolet Lacetti.д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Під час проведення процесуальних дій у водія було встановлені ознаки наркотичного сп'яніння. Від проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу АБА №105857 встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на дорозі загального користування. Під час проведення процесуальних дій у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився. Працівниками поліції було роз'яснено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також ознайомили водія із змістом складеного протоколу. ОСОБА_1 , ознайомившись із змістом протоколу, зазначив власні підписи у відповідних графах протоколу, а також у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті справи» зазначив, що надасть пояснення у суді.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу ЕПР1№248829 встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції. Під час проведення процесуальних дій у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема: зіниці очей водія не реагували на світло. Зазначену ознаку поліцейський перевірив за допомогою ліхтарика. Від проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився, зазначивши працівникам поліції, що не бачить в огляді сенсу та поспішає додому. Водію було роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КупАП, а також ознайомлено із змістом протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не звернулися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, суд встановив, що сторона захисту в повному обсязі не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп'яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв'язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв'язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.
За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп'яніння, саме зобов'язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов'язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп'яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок - уникати юридичної відповідальності.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.
З відомостей відеозаписів, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, про що повідомив працівників поліції.
За таких обставин, наявність неспростованих під час апеляційного перегляду відомостей протоколів та долучених до них доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення медичного огляду водія на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Щодо доводів сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_1 має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, що, на думку апелянта, обумовлює скасування постанови суду першої інстанції належить зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, положення ст.266-1КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.
Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Належить зазначити, що в розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов'язок з використанням цивільного автомобіля».
В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконання водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.
З відомостей доданого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортними засобами, які за зовнішніми ознаками є цивільними. З відомостей протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що транспортні засоби, якими керував ОСОБА_1 не належать будь-яким військовим формуванням. Відомостей про те, що ОСОБА_1 виконував невідкладне бойове завдання поза межами військової частини або поза зоною проведення бойових дій, які пов'язані із забезпеченням боєздатності підрозділу або врятування життя матеріали цієї справи не містять.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та суб'єктивними.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у цій справі порушено право ОСОБА_1 на захист належить зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З відомостей матеріалів цієї справи вбачається, що справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 вперше були призначені судом першої інстанції на 12.02.2025 та на 17.03.2025 відповідно. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказані справи до 13.05.2025 декілька разів відкладалась у тому числі за заявою сторони захисту. 13.05.2025 постановою Київського районного суду м. Харкова об'єднано в одне провадження матеріали справ про адміністративне правопорушення 953/847/25 та 953/1910/25 стосовно ОСОБА_1 . Після цього, розгляд об'єднаної справи про адміністративне правопорушення також декілька разів відкладався, зокрема і у зв'язку з заявою сторони захисту.
Разом з тим, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
У рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.
Згідно відомостей копій актів від 29-30.07.2025 підписаних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Д. Головком в приміщенні суду з технічних причин система «Електронний суд», електронна пошта на вхідну кореспонденцію не працювала.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що захисником Гур'євим А.А. 29.07.2025 через підсистему «Електронний суд» дійсно подавалось клопотання про відкладення справи, яке суд першої інстанції не зміг отримати вчасно з наведених вище об'єктивних причин.
Разом з тим, належить врахувати, що захисник Гур'єв А.А. скористався своїм правом на апеляційне оскарження та подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції. Однак, будучи повідомленим про місце, день та час апеляційного розгляду, сторона захисту участі в ньому не приймала, будь-яких заяв чи клопотань з приводу відкладення апеляційного розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що у цій справі було дотримано право ОСОБА_1 на захист, а також право на розгляд його справи компетентним та незалежним судом, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Оцінюючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника Гур'єва А.А. про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника Гур'єва А.А. залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков