Справа № 635/4675/25 Головуючий суддя І інстанції Якішина О. М.
Провадження № 33/818/1549/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
12 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Лихолата І.С. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортним засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що 05.06.2025 року о 10-23 год. за адресою: траса М29, 1 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Iveco stralis 480e6, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, сповільнена мова, неприродне почервоніння шкіряного покрову обличчя. Пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з судовим рішенням захисник Лихолат І.С. на постанову суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу.
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини які мають значення для правильного розгляду справи. Зокрема, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що працівниками поліції, на думку апелянта, протокол про адміністративне правопорушення було складено безпідставно, а також було порушено процедуру проведення огляду, передбачену ст. 266 КУпАП. Крім того, захисник вважає, що працівниками поліції до матеріалів справи не було долучено всіх доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 .
У зв'язку з викладеним захисник просив суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Крім того, у своїй апеляційній скарзі захисник просить поновити йому строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції. В обгрунтування поданого клопотання захисник посилається на те, що ОСОБА_1 та його захисник участі в судовому засіданні у суді першої інстанції не приймали, постанову у справі про адміністративне правопорушення не отримували, а пропущений строк апеляційного оскарження є незначним.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника.
В судове засідання сторона захисту не з'явилася, про місце день та час апеляційного розгляду була повідомлена належним чином.
Зокрема особа, яка подала апеляційну скаргу - захисник Лихолат І.С. про місце, день та час розгляду його апеляційної скарги був повідомлений в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить відомості довідки про доставку електронного документу (а.с. 63 зворотна сторона), а також зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 66). Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду до суду апеляційної інстанції від особи, яка подала апеляційну скаргу до початку апеляційного розгляду не надходило.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 також повідомлявся про місце, день та час апеляційного розгляду шляхом надсилання судової повістки про виклик в письмовій формі на адресу фактичного місця проживання, яка повернулася неврученою без позначок причини невручення. Разом з тим, з відомостей модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи вбачається, що зазначена судова повістка була повернута у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того, судом апеляційної інстанції також здійснювалось повідомлення ОСОБА_1 про місце, день та час апеляційного розгляду шляхом направлення судової повістки про виклик за номером телефону, вказаного ним в протоколі про адміністративне правопорушення, яка не була доставлена у зв'язку з тим, що абонент тимчасово недоступний.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив все можливе для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про місце, день та час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Лихолат І.С. на постанову Харківського районного суду Харківської області від 06.08.2025.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об'єктивних підстав, визначених законом з обов'язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи.
У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
У рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїх правових висновках у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов'язок судів «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника справи про судове засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні.
З огляду на те, що матеріали справи мають відомості щодо повідомлення апелянта про місце, день та час розгляду апеляційної скарги, та не містять будь-яких заяв чи клопотань сторони захисту про відкладення апеляційного розгляду цієї справи, апеляційний суд вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу захисника Лихолат І.С. за відсутності належно повідомленої сторони захисту та провадити судовий розгляд в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Лихолат І.С. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 351982 від 05.06.2025 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 05.06.2025 року о 10-23 год. за адресою: траса М29, 1 км, транспортним засобом Iveco stralis 480e6, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, сповільнена мова, неприродне почервоніння шкіряного покрову обличчя. Пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №351982 від 05.06.2024 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначені пояснення ОСОБА_1 по суті правопорушення, що свідчить про дотримання працівниками поліції вимог ст. 268 КУпАП (а.с.1);
Відповідно до відомостей довідки Інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Демченка В., згідно яких ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 (а.с.3), а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов'язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .
Відомостями направлення на огляд особи з метою виявлення стану сп'яніння встановлено, що огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку (а.с.4).
З відомостей рапорту працівника поліції О. Беседіна вбачається, що 05.06.2025, патрулюючи у складі екіпажу спільно з ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також СБУ м. Харкова, близько 10 год 20 хв за адресою м. Харків траса М29 1-й км було зупинено транспортний засіб Iveco stralis 480e6, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, сповільнена мова, почервоніння шкірного покриву обличчя. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря нарколога. Від законної пропозиції поліцейського ОСОБА_1 відмовився. Водія було відсторонено від керування транспортними засобами.
З відомостей пояснень працівника поліції, наданих суду апеляційної інстанції вбачається, що 05.06.2025 приблизно о 10 год. 20 хв на трасі М29 1 км, під час тимчасового відпрацювання з Харківським РТЦК і СБУ було зупинено автомобіль Iveco stralis 480e6, д.н.з. НОМЕР_1 . Моніторингом системи ІПНП було встановлено, що водій ОСОБА_1 , особу якого було встановлено за посвідченням водія, має статус «СЗЧ» та перебуває у розшуку. Проти зазначеного факту водій заперечував. Поліцейським Кібкало В.А. було запропоновано ОСОБА_1 уточнити відомості щодо його перебування у розшуку, як особи, яка самовільно залишила військову частину у спеціально обладнаному приміщенні де працювали працівники ВСП. Від цієї пропозиції водій відмовився, пояснюючи це тим, що він є матеріально відповідальною особою та не може покидати транспортний засіб. Під час спілкування у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: сповільнена мова, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Тривалий час водій не надавав будь-якої відповіді на пропозиції пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога. Поліцейським ОСОБА_2 неодноразово пропонувалось водію пройти огляд на стан сп'яніня в закладі охорони здоров'я, однак ОСОБА_1 утримувався від надання конкретної відповіді на законну вимогу поліцейського. Зазначені дії водія були розцінені, як відмова ОСОБА_1 виконати законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку. Водію було роз'яснено його права та ознайомлено з протоколом про адміністративну відповідальність.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданго до протоколу ЕПР1№351982 встановлено, що трансортний засіб Iveco stralis 480e6, д.н.з. НОМЕР_1 було зупинено на контрольному пункті в'їзду - виїзду на дорозі загального користування. Під час перевірки документів водія ОСОБА_1 , особу якого було встановлено на місці зупинки, моніторингом електронних систем Національної поліції було встановлено, що ОСОБА_1 має статус «СЗЧ». Водій щодо зазначеного факту заперечував, однак на пропозицію працівників поліції пройти до спеціально-обладнаного приміщення з метою уточнити відомості щодо його статусу особи, яка самовільно залишила військову частину відмовився. Під час проведення процесуальних дій працівниками поліції у водія були встановлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: сповільнена мова, а також блідість обличчя та почервоніння очей. Працівниками поліції неодноразово впродовж тривалого часу було запропоновано водію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, однак ОСОБА_1 на неодноразові вимоги поліцейського пройти огляд у встановленому законом порядку конкретної відповіді не надавав, зазначаючи що є матеріально-відповідальною особою та не може покидати транспортний засіб. Зазначені дії водія працівниками поліції були сприйняті, як відмова водія від проведення огляду на стан сп'яніння. Разом з тим, працівниками поліції було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та надана можливість зв'язатися з власником транспортного засобу (відповідальною особо) для залучення іншого водія, який засобами телефонного зв'язку у гучному режимі повідомив поліцейського, що знаходиться у м. Київ та не може приїхати на місце події.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою. Матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють не винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.
Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.
Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід'ємному взаємозв'язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння матеріали справи не містять. Не надані таких відомостей і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв'язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин надання водієм такої відмови.
За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп'яніння, саме зобов'язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов'язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп'яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок - уникати юридичної відповідальності.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 під час проведення процесуальних дій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, наголошував щодо неможливості залишення транспортного засобу, який зареєстрований за суб'єктом господарювання не є підставою для звільнення водія від обов'язку пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу ЕПР1№351982 та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я шляхом не надання конкретної відповіді на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та не долучення до матеріалів справи направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння, а також акту проведення медичного огляду належить зазначити наступне.
Так, огляд особи на стан сп'яніння проводиться відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09.11.2015 року, в редакції чинній на момент події правопорушення, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України № 1103 від 17.12.2008 року (зі змінами), згідно яких, якщо водій погодився на проведення огляду він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року та п. 7 Порядку від 17.12.2008 року).
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку, перший примірник якого видається під підпис поліцейському (п.п. 17, 20 розділу ІІІ Інструкції від 09.11.2015 року, п. 13 Порядку від 17.12.2008 року).
Отже, за змістом вищенаведених норм, направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану сп'яніння складається не для вручення водію і йому не передається, як помилково вважає апелянт, а складається працівником поліції для лікаря, як підстава проведення цим лікарем огляду особи, і відповідно таке направлення залишається у лікаря, а в разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу має бути долучена до матеріалів адміністративного провадження. Вся процедура огляду водія у медичному закладі проводиться виключно за участю працівників поліції, які і доставляють водія до лікарні, а не водій сам прибуває туди із направленням.
Відповідно до вимог п.15, 16 розділу ІІІ Інструкції за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) видається на підставі акту медичного огляду.
Тобто, кінцевим документом який видається за наслідками медичного огляду є висновок щодо результату огляду з метою виявлення стану сп'яніння, яким саме і встановлюється наявність чи відсутність у водія заборонених речовин.
Відповідно до вимог п. 5 Розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом міністра внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 у разі проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп'яніння). Таким чином, у разі відмови водія від проведення медичного огляду на стан сп'яніння висновок щодо результатів медичного огляду до матеріалів справи не долучаються.
З відомостей письмових доказів та долученого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я шляхом ухилення від надання конкретної відповіді на законну вимогу поліцейського пройти відповідний огляд, що надало працівникам поліції законні та обґрунтовані підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а необхідні відомості, зазначені у процесуальних документах, які підлягають долученню до матеріалів (направлення на огляд водія,) долучені до конкретних матеріалів справи.
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та надають сторонньому спостерігачу об'єктивних підстав вважати про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства, які полягають у не відстороненні водія від керування транспортними засобами є суб'єктивними та спростовуються відомостями матеріалів справи.
Згідно відомостей відеозапису працівниками поліції було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, якого повідомлено, що йому необхідно залучити іншого водія. У зв'язку з тим, що транспортний засіб належить юридичній особі, що також підтверджується відомостями протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 була надана можливість зателефонувати власнику транспортного засобу чи відповідальній особі, який засобами телефонного зв'язку за допомогою гучного зв'язку зазначив працівникам поліції, що знаходиться у м. Києві та прибути на місце події не може. З відомостей рапорту поліцейського вбачається, що водія відсторонено від керування транспортним засобом, транспортний засіб залишено на місці зупинки без порушення Правил дорожнього руху.
Таким чином, зазначені відомості свідчать про дотримання працівниками поліції вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від права керування транспортними засобами та спростовують доводи апеляційної скарги в цій частині.
Оцінюючи відомості цих доказів у справі у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника Лихолата І.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити, поновивши строк апеляційного оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Лихолата І.С. залишити без задоволення.
Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков